Справа № 2-3063/11

                                                            2011 рік

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 грудня 2011 року                                                                                      м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого одноособово –судді Толкаченко О.О.,

при секретарі –Ткаченко О.М.,

за участю: представника позивача –ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третіх осіб –Чернокульського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради та Білгород-Дністровська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та відновлення становища, яке існувало до порушення прав,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради та Білгород-Дністровська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

У своєму позові  ОСОБА_4 просить суд:

Встановити факт порушення прав ОСОБА_4, як співвласника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в результаті здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва прибудови та гаражу за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення здійсненим нею самочинним будівництвом прибудови та гаражу за адресою: АДРЕСА_1, прав ОСОБА_4 шляхом знесення самочинно побудованих прибудови та гаражу за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

Свій позов ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 є власником 8/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Іншим співвласником даного житлового будинку є ОСОБА_2, частка якої становить 17/25 частин.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 180-V від 15.01.2007 року «Про погодження передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України в м. Білгород-Дністровському»ОСОБА_4 була погоджена передача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у приватну власність.

Земельна ділянка під зазначеним житловим будинком, співвласниками якого є позивач та відповідач належить їм на праві спільної сумісної власності, а отже і право користування, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України, повинно здійснюватися співвласниками спільно, але попри це відповідачка здійснила будівництво прибудови та гаражу без належно оформленого дозволу та затвердженого у законному порядку проекту, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України визначається як самочинне будівництво.

В результаті самочинного будівництва, яке було здійснено ОСОБА_2 були порушені права ОСОБА_4, які виразились в пошкоджені належних ОСОБА_4 водопроводу та каналізації та ускладнює проїзд автотранспорту до частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності (а.с. 15) підтримала заявлений ОСОБА_4 позов та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодилася, просила відмовити у його задоволенні та пояснила, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом вже розглядалась справа за позовом виконавчого комітету Білгород-Дністровької міської ради про знесення самочинних будівель за адресою: АДРЕСА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на самочинні будівлі.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року було відмовлено як в задоволенні  позову виконавчого комітету Білгород-Дністровької міської ради так і в задоволенні позову ОСОБА_2, тобто це питання вже розглядалося в судовому порядку.

Крім того, на думку ОСОБА_2 самовільно побудовані нею будівлі по АДРЕСА_1 не порушують права інших осіб. Дійсно ОСОБА_2 придбала частину будинку по АДРЕСА_1 у ОСОБА_5. Її сусід за домовленістю з колишньої господаркою ОСОБА_5 провів у свою частину будинку водопровід через частину будинку, яка належала ОСОБА_5. При цьому, ніякої дозвільної документації на водопостачання у даний спосіб, ОСОБА_4 не отримував. Після того, як ОСОБА_2 придбала частину будинку, то у неї виникла необхідність встановити лічильник води. Майстер водопостачальної компанії повідомив, що при даному підключенні облік води спожитої ОСОБА_2 неможливий, так як до труби під’єднана і частина будинку, в якій проживає ОСОБА_4 Крім того, існує можливість самостійного підключення частини будинку ОСОБА_4 у зв’язку з цим ОСОБА_2 відключила частину будинку ОСОБА_4 від водопостачання.

Представник третьої особи –виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Чернокульській Сергій Сергійович, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_4, посилаючись на те, що подавати позови щодо знесення самовільних будівель мають право власники земельних ділянок, на яких воно побудовано. Дана земельна ділянка належить Білгород-Дністровській міській раді. Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, як орган уповноважений  представляти інтереси територіальної громади, вже скористався своїми повноваженнями та подавав до суду позов про знесення спірних самовільних будівель, однак, як пояснила ОСОБА_2, рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.12.2010 року було відмовлено виконавчому комітету Білгород-дністровської міської ради в задоволенні поданого до ОСОБА_2 позову про знос самовільних будівель.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 8/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 квітня 2009 року (а.с. 10). ОСОБА_2 є власником 17/25 частин зазначеного будинку, на підставі договору купівлі-продажу  частини житлового будинку від 06 грудня 2006 року (а.с. 20).

12.10.2009 року виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, з вимогою зобов’язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 і демонтувати самовільно встановлену огорожу у дворі загального користування за цією ж адресою на підставі ст. 376 ч.7 ЦК України тому, що відповідачка самовільно збудувала прибудову до житлового будинку без дозвільної документації та погодження з співвласником домобудівні, зруйнувала огорожу, чим порушено права ОСОБА_4.

В зустрічній позовній заяві  від 10.03.2010 року ОСОБА_2 просила суд відмовити у задовленні позову виконавчого комітету Білгород-дністровської міської ради і визнати за нею право власності на прибудову літ «А1», гараж літ. «І»по АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровський з тих підстав, що самовільні будівлі знаходяться в доброму стані, не протирічать чинним технічним нормативним документам і збудовані виключно на території земельної ділянки, яка раніш була відгороджена третьою особою, і не стосується тієї частини будівлі, що йому належить, а огорожу встановлено саме сусідом і співвласником у зв’язку з встановленням порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року (а.с.37-39) в задоволенні позову виконавчого комітету Білгород-Дністровської ради та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 посилається на ч.4 ст. 376 ЦК України, якою передбачено, що у разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.   

Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України –кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на рішення Білгород-Дністровської міської ради № 180-V від 15.01.2007 року «Про погодження передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України в м. Білгород-Дністровському»(а.с.14) не є обґрунтованим, у зв’язку з тим, що на підставі цього рішення йому було дано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) –право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України –право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ЗК України –право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Так, позивачем ОСОБА_4 не надано правовстановлюючі документи, що підтверджують його право власності чи користування земельною ділянкою, на якій ОСОБА_2 побудувала спірну прибудову.

В свою чергу, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України –землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Крім того, позивач посилається, що в результаті самовільного будівництва ОСОБА_2 порушені його права, а саме його частину будинку було відключено від водопостачання та водовідведення.

Так, відповідно відповіді начальник КП «Білгород-Дністровськводоканал»за № 859-14-20 від 22.11.2011 року (а.с. 130) абонент ОСОБА_4, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 мав воду в будинку до листопада 2008 року. Воду перекрила сусідка з квартири № 1 ОСОБА_2. Договір на послуги водопостачання з абонентом ОСОБА_4 відсутній.

Суд вважає, що позивач не доказав того, що для того, що саме в результаті самочинного будівництва ОСОБА_2 було припинено водопостачання до його частини будинку та для того щоб відновити водопостачання необхідно знести самочинно побудовану ОСОБА_2 прибудову.

В свою чергу вимогу щодо відновлення водопостачання позивач не заявляв.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 4 ст. 376 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 83 ЗК України, ст.ст. 11, 60, 209, 212-216 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради та Білгород-Дністровська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та відновлення становища, яке існувало до порушення прав –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                             О.О. Толкаченко