ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/514 | 24.03.08 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс", м. Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотрон", м. Київ
Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
Про зобов’язання виконати умови договору
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача не з’явився (Косинський В.М. )
Від відповідача Юрченко І.Ю. - пред. по довір., Дибова Г.П. - пред. по довір.
Від третьої особи Братченко А.В. - пред. по довір.
В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва відповідно до ст. 77 ГПК України
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про зобов’язання виконати умови Договору № 130 від 14.10.2003р щодо купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Київспецтранс».
Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у 2003 році між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу пакету акцій Позивача за конкурсом.
Відповідно до умов зазначеного договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало у власність Відповідача пакет акцій Позивача у розмірі 46, 835% статутного фонду. Відповідач зобов‘язався сплатити за вказаний пакет акцій ціну їх продажу, прийняти пакет акцій та виконати умови, передбачені договором, а саме: передати протягом 1 року з дня підписання договору у безоплатне постійне користування Позивача автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття.
Проте Відповідачем умови договору в частині передачі у безоплатне постійне користування Позивача автомобілів-сміттєвозів та контейнерів для сміття не виконано. У зв‘язку з цим, Позивач вважає, що Відповідачем було порушено право Позивача на отримання у постійне безоплатне користування спецтехніки для вивозу сміття, передбачене укладеним між Відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву договором купівлі-продажу пакету акцій Позивача.
З огляду на вищенаведене , Позивач просить суд зобов‘язати Відповідача виконати умови договору в частині передачі в безоплатне постійне користування Позивачу нової спецтехніки (автомобілів-сміттєвозів та контейнерів для сміття).
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.12.2007р.
В подальшому судові засідання відкладались за різних підстав та заявлених сторонами клопотань та судом оголошувались короткочасні перерви.
Відповідач проти позову заперечував та у порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПК України») надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Відповідач вказував на те, що, на його думку, Позивач не є належним позивачем у справі, оскільки зобов‘язання Відповідача стосовно передачі спецтехніки стосувалися виконання Відповідачем умов договору купівлі-продажу пакетів акцій, укладеного між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, і стороною якого Позивач не є. Крім того, на думку Відповідача, Позивачем було прострочено встановлений Цивільним кодексом України (надалі –«ЦК України») строк позовної давності у 3 роки, оскільки про факт існування зобов‘язань Відповідача за договором купівлі-продажу пакетів акцій Позивачу було відомо з липня 2004 року, а позов направлено ним до суду лише у жовтні 2007 року.
По суті заявлених позовних вимог, Відповідач зазначив про те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу пакету акцій між ним та Позивачем у 2004 році було укладено договори позички, відповідно до яких Відповідач передав у безоплатне користування Позивачу автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття у кількості, визначеній договором купівлі-продажу пакету акцій. Зазначену спецтехніку було прийнято Позивачем за актами приймання-передачі, введено в експлуатацію та, станом на сьогоднішній день, вказана спецтехніка використовується Позивачем за призначенням та з метою здійснення останнім повноважень статутної діяльності. Факт виконання умов договору купівлі-продажу пакету акцій в частині передачі Позивачу спецтехніки підтверджується також і актом перевірки виконання умов договору, складеним у 2004 році Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.
Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на ті обставини , що 23.11.2007 р. ним було направлено на адресу Позивача пропозиції щодо укладання додаткових угод до договорів позички, відповідно до яких пропонувалося встановити термін безоплатного користування спецтехнікою до її повного фізичного зносу (повної втрати споживчих якостей) чи набуття стану повної непридатності для використання (експлуатації) за призначенням.
У зв‘язку з цим, Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2008 р. у справі №31/514 було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на боці Позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі –«Третя особа»).
Третьою особою було надано до суду письмові пояснення по суті заявленого позову від 18.03.2008 р. №30-10/2158. У письмових поясненнях по справі (залучені до матеріалів справи) Третя особа зазначила про те, що для вирішення даного спору та виконання умов Договору купівлі-продажу до Договору позички №1 та Договору позички №2, на думку Третьої особи, слід внести зміни та доповнення в частині передачі спецтехніки відповідно до мети користування майном –до повного фізичного зносу переданого майна.
У судовому засіданні представник Третьої особи підтримав позицію відповідача та вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача та третьої особи заявили клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності позивача, посилаючись на неявку його до суду.
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за юридичною адресою сторін.
Позивач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представників відповідача та третьої особи обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
14 жовтня 2003 року між Відповідачем та Третьою особою було укладено Договір №130 купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»за конкурсом (надалі –«Договір купівлі-продажу»), відповідно до п. 1. якого Третя особа за підсумками конкурсу з продажу пакета акцій Позивача зобов‘язався передати у власність Відповідача пакет акцій Позивача, а Відповідач зобов‘язався сплатити за вказаний пакет ціну продажу, прийняти цей пакет акцій і виконати умови, передбачені Договором купівлі-продажу.
Пунктом 12 Договору купівлі-продажу Третьою особою та Відповідачем було встановлено наступні зобов‘язання Відповідача щодо виконання фіксованих умов конкурсу: протягом року з дати підписання Договору купівлі-продажу придбати та передати в безоплатне постійне користування Позивача наступну нову техніку: автомобілі-сміттєвози на базі МАЗ з заднім завантаженням сміття в кількості 10 одиниць; контейнери для сміття місткістю 1, 1 м3 –2000 шт. (пп. 12.1. Договору купівлі-продажу).
З 1 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України, який не передбачав можливості укладення між суб‘єктами цивільно-правових відносин такого виду договору, як договір постійного користування майном, раніше передбаченого ст. 324 Цивільного кодексу Української РСР.
У зв‘язку з цим, 15.07.2004 року Відповідач звернувся до Третьої особи з листом №71 з приводу виконання умов Договору купівлі-продажу.
19.07.2004 р. Відповідачем було отримано від Третьої особи роз‘яснення за №30-03/3954 (копія є у матеріалах справи), у якому Третя особа повідомила, що відповідно до норм нового ЦК України найбільш близьким договором, що передбачає безоплатне користування майном, є договір позички (ст. 827 ЦК України). Згідно з Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.1990 р. №1072 термін служби автомобілів-сміттєвозів складає 10 років, термін служби контейнерів для сміття складає 4-5 років.
У зв‘язку з цим, Третя особа вважав за правомірне виконання умов Договору купівлі-продажу шляхом укладення між Позивачем та Відповідачем безоплатного договору позички на термін 10 років для сміттєвозів та на 5 років для контейнерів для сміття.
20 липня 2004 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір позички №1 (надалі –«Договір позички №1»), відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого Відповідач передав, а Позивач прийняв у користування контейнери металеві з кришкою системи MGB 1100 для сміття, ємністю 1, 1 куб м., у кількості 2000 шт. Пунктами 1.4.-1.5. Договору позички №1 строк користування контейнерами було встановлено у 5 (п‘ять) років. Користування контейнерами є безоплатним на підставі п. 12.1. Договору купівлі-продажу.
28 вересня 2004 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір позички №2 (надалі –«Договір позички №2»), відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого Відповідач передав, а Позивач прийняв у користування автомобілі спеціального призначення –сміттєвози виробництва Російської Федерації типу КО-427-32 на шасі МАЗ 533702-240, у кількості 10 (десяти) шт. Пунктами 1.4.-1.5. Договору позички №1 строк користування контейнерами було встановлено у 10 (десять) років. Користування контейнерами є безоплатним на підставі п. 12.1. Договору купівлі-продажу.
17.11.2004 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Доповнення №1 до Договору позички №2, відповідно до якого сторони виклали п. 1.1. Договору позички №2 у новій редакції, якою передбачалося, що Відповідачем здійснюється передача Позивачу у користування автомобілі спеціального призначення –сміттєвози виробництва Російської Федерації типу КО-427-32 на шасі МАЗ 533702-2140.
02.11.2004 р. Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі автомобілів спеціального призначення сміттєвозів виробництва Російської Федерації типу КО-427-32 на шасі МАЗ 533702-2140 (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого Відповідачем було передано у безоплатне користування Позивачу автомобілі-сміттєвози у кількості 10 (десяти) шт. у заводській комплектності. У зазначеному Акті сторони зазначили про виконання зобов‘язань Відповідача з приводу передачі автомобілів-сміттєвозів у повному обсязі та відсутність претензій з цього питання у сторін одна до одної. Цей доказ приймається судом як належний , яким засвідчується проведену передачу майна.
До того ж , 02.11.2004 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт №1 прийому-передачі сміттєвозів по Договору позички №2 від 28.09.2004 р. (копія є у матеріалах справи), яким було визначено конкретні автомобілі-сміттєвози з номерами їхніх кузовів, які передавалися у користування Позивачу.
03.11.2004 р. Головою правління Позивача було підписано наказ №244, яким було введено в експлуатацію передані Відповідачем у користування Позивача автомобілі-сміттєвози у кількості 10 (десяти) шт. та закріплено вказані автомобілі за начальником автоколони.
У період з 30.07.2004 р. по 20.10.2004 р. між Позивачем та Відповідачем було складено Акти прийому-передачі контейнерів до Договору позички №1 від 20.07.2004 р. №№1-31 (копії актів є у матеріалах справи), відповідно до яких Відповідачем було передано Позивачу 2000 контейнери металеві з кришкою системи MGB 1100 для сміття, ємністю 1, 1 куб м., фарбовані, на чотирьох колесах, виробництва ТОВ «НВК «фірма «ВЛІВ», Україна, у кількості 2000 (дох тисяч) шт.
Разом з контейнерами Відповідачем було прийнято паспорти на зазначені контейнери та інструкції з їх експлуатації, а також зазначено про відсутність претензій стосовно якості прийнятих у користування контейнерів.
6 грудня 2004 року представниками Третьої особи, Позивача та Відповідача за результатами контролю виконання умов Договору купівлі-продажу було складено Акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Київспецтранс»(надалі –«Акт перевірки»), у п. 3.3. якого вказувалося, що внесення інвестицій за Договором купівлі-продажу, а саме: придбання та передача у безоплатне користування Позивача нової техніки –контейнерів для сміття у кількості 2000 шт. та автомобілів-сміттєвозів у кількості 10 шт. виконано з порушенням терміну.
У зв‘язку з цим, у п.п. 1-2 висновків до Акту перевірки, вказується про виконання станом на 06.12.2004 р. умов Договору купівлі-продажу з частковим порушенням терміну, та визначено, що зазначений Акт перевірки є підставою для застосування санкцій, передбачених п. 22. Договору купівлі-продажу.
08.02.2006 р. Позивачем було направлено заперечення на Акт перевірки, у яких Позивач зазначив про те, що договори позички спецтехніки було укладено Позивачем та Відповідачем на підставі відповідного роз‘яснення Третьої особи, а договори позички, так само, як і договори постійного безоплатного користування майном за Цивільним кодексом УРСР, не передбачали переходу права власності на майно від особи, що передає таке майно, до користувача. З огляду на це, Позивач зазначав у запереченнях про правомірність обліку отриманої від Відповідача спецтехніки на позабалансовому рахунку.
Протягом 2005 р. Відповідачем було сплачено пеню за прострочку передання спецтехніки на користь Позивача за Договором купівлі-продажу у розмірі 8 800, 00 грн. згідно Платіжного доручення №1 від 18.03.2005 р., у розмірі 7776, 86 грн. згідно Платіжного доручення №26 від 14.02.2005 р., у розмірі 7200, 00 грн. згідно Платіжного доручення №43 від 02.03.2005 р., у розмірі 20 000 грн. згідно Платіжного доручення №51 від 17.03.2005 р. (копії відповідних платіжних доручень є у матеріалах справи).
23.11.2007 р. Відповідачем було направлено на адресу Позивача пропозиції щодо внесення змін до договорів позички, якими пропонувалося укласти додаткові угоди до договорів позички та встановити термін безоплатного користування спецтехнікою до її повного фізичного зносу (повної втрати споживчих якостей) і набуття стану повної непридатності для використання (експлуатації) за призначенням (копії відповідних пропозицій, додаткових угод та доказу їх направлення Позивачу є у матеріалах справи).
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами та третьою особою докази, пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
Основним документом, яким регулюються правовідносини між Третьою особою та Відповідачем з приводу купівлі-продажу пакету акцій Позивача, є вказаний Договір купівлі-продажу. Пунктом 12.2. Договору купівлі-продажу визначено зобов‘язання Відповідача протягом 1 року з дати підписання Договору купівлі-продажу передати у безоплатне постійне користування Позивача нову спецтехніку для вивозу сміття: автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття.
На момент підписання Договору купівлі-продажу цивільні правовідносини в Україні регулювалися Цивільним кодексом Української РСР 1963 р. (надалі –«ЦК УРСР»). Главою 27 ЦК УРСР було передбачено можливість для суб‘єктів цивільно-правових відносин укладати між собою договори безоплатного користування майном. Частиною 1 ст. 324 ЦК УРСР передбачалося, що договором безоплатного користування майном є договір, за яким одна сторона зобов‘язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов‘язується повернути те ж майно.
Статтею 325 ЦК УРСР передбачалося, що строк договору безоплатного користування майном, укладеного між соціалістичними організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо законодавством Союзу РСР або Української РСР не встановлено інше. Якщо договір, який може бути укладений на строк не більше одного року, укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним на один рік. Якщо договір безоплатного користування укладений без зазначення строку, застосовується частина перша статті 259 ЦК УРСР. Якщо ні один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього, договір вважається припиненим по закінченні року.
Статтею 259 ЦК УРСР передбачалося, що якщо договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.
Іншими законодавчими актами України, зокрема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», не передбачалося можливості укладання між суб‘єктами господарювання такого виду договорів, як договори постійного користування рухомим майном.
Таким чином, станом на момент укладання між Відповідачем та Третьою особою Договору купівлі-продажу, нормами чинного законодавства України не передбачалося можливості укладання між суб‘єктами господарювання договорів постійного користування рухомим майном, проте прямо вказується на тимчасовість (строковість) такого безоплатного користування майном, а також на те, що до набувача за договором постійного користування переходить лише право користування певною річчю (майном), тобто власником речі залишається особа, яка передає таку річ (майно) користувачу.
Нормами ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, існування договору користування майном не передбачалося. Відповідно до умов розділу ІІІ Окремі види зобов‘язань ЦК України найбільш близьким видом договорів до договору безоплатного користування, що передбачає здійснення безоплатного користування майном (річчю) є договір позички, порядок укладання якого регулюється главою 60 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України договором позички є договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Статтею 831 ЦК України визначається, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.
Діючими Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.1990 р. №1072 встановлено норму амортизації спеціального автотранспорту комунального господарства у розмірі 10% від первісної (балансової) вартості; норму амортизації контейнерів та металевих збірників для побутового сміття встановлено на рівні 20-25% первісної (балансової) вартості.
Відповідно до п. 4 загальних положень Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 амортизацією є систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, строк експлуатації автомобілів-сміттєвозів складає 10 років, а контейнерів для збирання сміття –від 4 до 5 років.
Відповідні Договір позички №1 та Договір позички №2 були укладені між Позивачем та Відповідачем 20 липня 2004 року та 28 вересня 2004 року. Пунктами 1.5. Договору позички №1 та Договору позички №2 строк безоплатного користування переданою Позивачу спеціальною технікою визначався у 5 років для контейнерів для сміття, і у 10 років для автомобілів-сміттєвозів.
З огляду на вищенаведене , строк безоплатного користування переданою Позивачу спеціальною технікою визначався протягом визначеного законодавством строку експлуатації такої техніки.
Правомірність укладання між Позивачем та Відповідачем договорів позички також підтверджується Третьою особою, яка, разом з Відповідачем, є стороною Договору купівлі-продажу, у роз‘ясненні від 19.07.2004 р. №30-03/3954, яким Третя особа вважає правомірним виконання умов Договору купівлі-продажу стосовно придбання та передачі у безоплатне постійне користування Позивача нової техніки (10 сміттєвозів та 2000 контейнерів для сміття) шляхом укладання між Позивачем та Відповідачем безоплатного договору позички на термін 10 років для сміттєвозів та 5 років для контейнерів для сміття, а також самим Позивачем, який у запереченнях від 08.02.2006 р. №307/03 на Акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Київспецтранс»за конкурсом від 20.01.2006 р. вказує про правомірність укладання з Відповідачем договорів безоплатної позички на строк повної амортизації основних засобів автомобілів-сміттєвозів та контейнерів для сміття, та про те, що ні договором безоплатного користування, ні договором позички не передбачено перехід права власності на автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття від Відповідача до Позивача.
Вказані вище автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття було передано Позивачу відповідно до Акту №1 від 02.11.2004 р. прийому-передачі сміттєвозів по Договору позички №2 та Актів №№1-31 прийому-передачі контейнерів до Договору позички №1 від 20.07.2004 р. (копії залучено до матеріалів справи).
Таким чином, умови Договору купівлі-продажу в частині передачі спецтехніки для вивозу сміття було виконано Відповідачем, про що зазначено, зокрема, і у Акті поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу акцій ВАТ «Київспецтранс»від 06.12.2004 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 213 та 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов (змісту) договору може бути здійснено стороною (сторонами) такого договору.
Таким чином, оскільки Третя особа є стороною Договору купівлі-продажу, укладеного між нею та Відповідачем, то, відповідно до вищенаведеного, така Третя особа має право здійснювати тлумачення змісту укладеного Договору купівлі-продажу. З огляду на це, надане Третьою особою на адресу Відповідача роз‘яснення від 19.07.2004 р. №30-03/3954 є, фактично, тлумаченням змісту (умов) договору його стороною, а тому, оскільки таке тлумачення умов укладеного договору не спростовується та підтримується іншою стороною як учасником договору (Відповідачем), а також підтверджується іншими доказами у справі, суд приймає такі роз‘яснення Третьої особи від 19.07.2004 р. №30-03/3954 як належні докази сторони, яка застосовує їх з метою врегулювання правовідносин та з приводу виконання Відповідачем умов Договору купівлі-продажу.
Відповідно до норм ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПК України») господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору на підставі доказів.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги Позивача заявлено з приводу виконання Відповідачем умов підпункту 12.1. Договору купівлі-продажу в частині зобов‘язання Відповідача передати у безоплатне постійне користування Позивача нової спецтехніки для вивезення сміття.
Таким чином, фактично, Позивач просить суд зобов‘язати Відповідача передати йому у постійне користування спецтехніку додатково у кількості 10 автомобілів-сміттєвозів та 2000 контейнерів для збирання сміття до спецтехніки у кількості 10 автомобілів-сміттєвозів та 2000 контейнерів для збирання сміття, яку вже було передано Відповідачем на користь Позивача у 2004 році на підставі Договору купівлі-продажу та відповідних договорів позички. А отже, у позовній заяві Позивача йдеться фактично про зобов‘язання Відповідача вдруге виконати зобов‘язання за договором, яке, на момент пред‘явлення позову вже було виконано Відповідачем, і правомірність такого виконання зобов‘язання Відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Можливість такого повторного виконання вже виконаного зобов‘язання Відповідачем за Договором купівлі-продажу не передбачена ні умовами Договору купівлі-продажу, ні нормами чинного законодавства України.
У матеріалах справи відсутні докази того, що з боку Відповідача має місце порушення прав та охоронюваного законом інтересу Позивача як особи, якій за Договором купівлі-продажу підлягала передачі спецтехніка для вивезення та збирання сміття (автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття). Твердження Позивача щодо того, що отримана ним від Відповідача спецтехніка для вивезення та збирання сміття (автомобілі-сміттєвози та контейнери для сміття) обліковується ним на позабалансовому рахунку та не може обліковуватися Позивачем на балансі, суд не приймає до уваги та відхиляє як таке, що не стосується предмету заявлених позовних вимог.
Крім того, нормами діючого на момент укладання Договору купівлі-продажу ЦК УРСР стосовно договорів безоплатного користування, а також нормами нині діючого ЦК України стосовно договорів позички не передбачено переходу до користувача за договором позички або за договором безоплатного користування будь-яких прав власності (господарського відання, оперативного управління) на одержане за такими договорами майно, а отже, навіть за умов, якби між Позивачем та Відповідачем було укладено договір безоплатного користування майном, то до Позивача не перейшло б право власності (господарського відання, оперативного управління) на одержане за такими договорами майно.
Враховуючи, що Позивачем у справі не доведено фактів порушення його прав та охоронюваного законом інтересу з боку Відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог .
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 213, 526, 637, 831, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 325, 329 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання рішення 31.03.2008р.