КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.07.2006                                                                                           № 14/153

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Кошіля В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Мелещук В.В.

 від відповідача - Торшин І.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретек ЛТД”

 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2006

 у справі № 14/153 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Екоенергоресурс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретек ЛТД”

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 71609,26 грн.

 у судовому засіданні 22.06.2006 по справі було оголошено відкладення на 06.07.2006, 06.07.2006 – оголошено відкладення на 13.07.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретек ЛТД” на користь Приватного підприємства “Екоенергоресурс” 64 512,85грн. основний борг, 645,13 грн. штрафну неустойку, 651,58 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не належним чином та не повно з’ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представник сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

29.03.2005 року між позивач та відповідачем уклали договір купівлі-продажу № 29/03-03. Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) відповідачу певний товар, а відповідач зобов’язується з свого боку приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору, Предметом постачання є продукція, вказана в специфікації до договору.

Пунктом 4.1. договору № 29/03-03 від 27.03.2005 розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому та готівковому порядку протягом 5 банківських днів з моменту складання акту прийому-здачі товару.

Відповідно до п. 7.1.дДоговору передача товару здійснюється з оформленням відповідного акту прийому-передачі, в якому вказується сортність товару та його кількість.

Тобто, договором була передбачена єдина підстава для проведення оплати за поставлений позивачем товар - підписання сторонами акту прийому-здачі товару, а

також встановлений термін, протягом якого відповідач повинен оплатити поставлений товар - 5 банківських днів.

Частиною 3 ст. 206 ЦК України передбачено, що виконання правочину (договору) визнається окремим правочином (правочин на виконання договору).

Таким правочином на виконання договору (або його частини, якщо договором передбачена можливість його виконання частинами) відповідно до укладеного сторонами договору № 29/03-03 від 27.03.2005 є підписання акту прийому-здачі товару.

Як вбачається з договору № 29/03-03 від 27.03.2005 підписання двохстороннього правочину - акту прийому-здачі товару (або надання заперечень з цього приводу), е обов’язком не тільки покупця, а і продавця - позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Проте, відповідач своїх договірних зобов’язань щодо складання і підписання актів прийому-здачі товару не виконував.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії договору № 29/03-03 відповідачем були складені акти прийому товару з залученням незалежного експерта-працівника Філії Гайсинській “Райагроліс” Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс”: акт прийоми пиломатеріалів № 1/20-05 від 23.05.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 2/26-05 від 30.05.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 3/08-06 від 10.06.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 4/16-06 від 20.06.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 5/01-07 від 04.07.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 6/25-07 від 27.07.2005; акт прийоми пиломатеріалів № 7/23-08 від 25.08.2005.

Загальна сума неякісної продукції, поставленої позивачем і яка повинна бути відповідно до п.7.3. договору № 29/03-03 замінена ним за власний рахунок склала 53 632,00 грн..

Як зазначалося вище, ці акти не були підписані позивачем, не були зроблені заперечення щодо їх змісту.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю жодного підписаного позивачем та відповідачем акту прийому товару, як умови для проведення розрахунків відповідно до п. 4.1. договору № 29/03-03, у відповідача відсутні правові підстави вимоги до оплати за поставлений товар.

Отже відповідачем не заперечує факту отримання від позивача сімох партій товару.

Відповідно до ст. 531 ЦК України, відповідач перерахував достроково позивачу 50 000,00 грн. в оплату поставленого товару, він скористався своїм правом на дострокового виконання своїх обов’язків за договором № 29/03-03.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив стягнути з відповідача боргу та штрафну неустойку.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретек ЛТД” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретек ЛТД”задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 у справі № 14/153 скасувати. В позові відмовити.

Матеріали справи № 14/153 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Кошіль В.В.