Дата документу 28.03.2025

Справа № 501/3205/15-ц

4-с/501/8/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

скаргою представника Акціонерного товариства «державний ощадний банк України»

суб`єкт оскаржуваних дій: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

заінтересована особи: ОСОБА_1

предмет та підстави скарги: про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження

учасники справи:

представник заявника – Приходько В.М.

постановив ухвалу про наступне та

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «державний ощадний банк України» звернувся до суду із скаргою дії ДВС (суб`єкт оскаржуваних дій: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_1 ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження), згідно якої просить суд скасувати постанову державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. від 09.09.2024 про закінчення виконавчого провадження №57348857.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. перебувало виконавче провадження №57348857 з примусового виконання виконавчого листа №501/3205/15-ц, виданого 01.06.2018 Іллічівським міським судом Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.09.2007, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Ощадбанк».

Державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. 09.09.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «про виконавче провадження» (боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказану постанову отримано заявником 19.02.2025.

Заявник вважає вказану постанову передчасною, оскільки державний виконавець повинен був перевірити чи допускають вказані правовідносини правонаступництво та на підставі ст.442 ЦПК здійснити дії щодо заміни сторони виконавчого провадження (процесуального правонаступництва), тощо.

На підставі викладеного заявник звернувся до суду з відповідною скаргою.

Представник суб`єкта оскаржуваних дій: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 17.03.2025 надав до суду заперечення на скаргу, просить суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що державним виконавцем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник заявника просив суд задовольнити скаргу з підстав, викладених у самій письмовій скарзі.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як видно із матеріалів постанова виконавця від 09.09.2024 отримана представником Акціонерного товариства «державний ощадний банк України» 19.02.2025 (а.с.14), а тому строк звернення до суду зі скаргою не пропущений.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. перебувало виконавче провадження №57348857 з примусового виконання виконавчого листа №501/3205/15-ц, виданого 01.06.2018 Іллічівським міським судом Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.09.2007, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Ощадбанк» (а.с.6-8, 9, 10, 15-16).

Державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. 09.09.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «про виконавче провадження» (боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.11-12).

Вказану постанову отримано заявником 19.02.2025 (а.с.14).

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Одним із основних організаційно - правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми, спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

На підставі частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, якою визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.

У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок зі сплати заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Ощадбанк». Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті одного із співвласників квартири АДРЕСА_1 , на яку рішенням суду звернуто стягнення та продовжує існувати.

Отже, правовідносини у даній справі допускають правонаступництво.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме вони успадкували згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48 гс 20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Як встановлено, спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

У даній справі державний виконавець при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження вважав, що п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає встановлення правонаступника у разі смерті боржника - фізичної особи, у зв`язку з тим, що процесуальне правонаступництво не допускається, оскільки у вказаній статті чітко зазначено про закінчення виконавчого провадження.

Однак таке буквальне розуміння норм Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим. Вказаний Закон передбачає обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, як у даній справі. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Саме такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження №14-11 цс 22).

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, враховуючи норми матеріального права, дійшов о висновку про те, що державний виконавець не пересвідчився, що спірні правовідносини допускають правонаступництво не вжив усіх дій для встановлення кола спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_1 та передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому скарга підлягає задоволенню.

Доводи, викладені у відзиві представника відділу ДВС не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище, а відтак не можуть бути підставою для відмови у задоволенні скарги.

Приймаючи остаточне рішення у справі, враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

Керуючись ст.ст.127, 260, 261, 353, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу представника Акціонерного товариства «державний ощадний банк України» (суб`єкт оскаржуваних дій: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_1 ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження) – задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котової І.Г. від 09.09.2024 про закінчення виконавчого провадження №57348857.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційного скарги до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її отримання.

Суддя Іллічівського міського

Суду Одеської області                                        М.І.Петрюченко