Єдиний унікальний номер 728/634/25

Номер провадження 2-н/728/112/25

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ВИДАЧІ СУДОВОГО НАКАЗУ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2025 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд

у складі головуючого судді Сороколіта Є.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стосовно видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП податків НОМЕР_2 ) коштів на утримання дітей (аліменти),

ВСТАНОВИВ:

до Бахмацького районного суду (далі – Суд) 19.03.2025 звернулася ОСОБА_1 (далі також – Заявник) стосовно видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 (далі також – Боржник) коштів на утримання дітей (аліменти) – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі однієї третини частини заробітку (доходу) платника аліментів.

Окрім того, Заявник просить вирішити питання відшкодування понесених судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Вирішуючи питання можливості видачі судового наказу щодо судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, з урахуванням аналізу поданих матеріалів заяви про видачу судового наказу, Суд зазначає про таке.

Інститут наказного провадження відповідає міжнародним принципам здійснення справедливого та ефективного правосуддя і забезпечення прав людини. Зокрема, з метою вдосконалення судових систем держав-членів у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 N R (81) 7 щодо шляхів спрощення доступу до правосуддя та Рекомендації від 28.02.1984 N R (84) 5 щодо принципів цивільного судочинства визначено, що для справ, пов`язаних з безспірним правом, повинні бути передбачені спеціальні правила для прискорення розгляду справи.

Так, відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі також – ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України “Про судовий збір”, розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява подана в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин три, вісім статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.

З огляду на викладене, на переконання Суду, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок, зокрема, відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25.03.2020 у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Підсумовуючи викладене вище, Суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 стосовно видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 коштів на утримання дітей (аліменти) у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 163, 165, 167 ЦПК України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 стосовно видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 коштів на утримання дітей (аліменти) у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                Є.М. Сороколіт