Справа № 204/1762/24

Провадження № 2/204/138/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокодацька адміністрація Дніпровської міської ради - Управління служби у справах дітей, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив зобов`язати  ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1  перешкод у зустрічах з донькою ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  та визначити час для спілкування батька з дитиною згідно наступного порядку, за відсутності перешкод, створених об`єктивними обставинами, які не залежать від волі сторін: з 17 години кожної суботи до 17 години кожної неділі за місцем проживання батька; кожного року 16 червня з 10 години до 18 години за місцем проживання батька; кожного року 03 серпня, в день народження рідної бабусі ОСОБА_5 , з 10 години до 18 години за місцем проживання батька; кожного року ІНФОРМАЦІЯ_2 , в день народження рідного дідуся ОСОБА_6 , з 10 години до 18 години за місцем проживання батька; кожного року 30 жовтня, в день народження рідної прабабусі ОСОБА_7 , з 10 години до 18 години за місцем проживання батька; кожного року 01 січня з 14 до 18 години за місцем проживання батька; кожного року 25 грудня з 14 до 18 години за місцем проживання батька; кожного зимового періоду року один раз протягом семи днів без перерви; кожного літнього періоду року один раз протягом чотирнадцять днів без перерви; не менше двох разів на тиждень за допомогою будь-якого додатку (месенджеру) у форматі відеозв`язку чи/або голосового спілкування батька та доньки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що позивач з 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично з кінця 2019 року мешкає за адресою АДРЕСА_2 . 23 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за 1193. В шлюбі з відповідачкою народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 447, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого 16 травня 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Вказані обставини підтверджуються рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.06.2021 року. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , стягнуто аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 добровільно виконує свій обов`язок, як батька та утримує свою дитину, відповідно виконує рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з нього аліментів на утримання доньки. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Вказані обставини підтверджуються довідкою старшого державного виконавця Твердохліб Н.Н. про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. В період з 2019 року по листопад 2023 року, дитина, ОСОБА_4 , проживала разом з позивачем та бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджуються декларацією з сімейним лікарем від 27.08.2019 року, довідкою про участь батька учениці 5 класу у шкільному житті дитини № 862 від 14.11.2023 року. 02 листопада 2023 року, без повідомлення Позивача та його матері, скориставшись моментом, коли дитина була одна дома, відповідачка забрала дитину з місця її проживання в АДРЕСА_4 та виїхала разом з дитиною до невідомого місця проживання (перебування). 3 листопада 2023 року Відповідачка перестала відповідати на телефоні дзвінки та СМС повідомлення Позивача, що було з її боку порушенням його прав, як батька дитини, знати місце перебування дитини, стан її здоров`я. Враховуючи ту обставину, що всі намагання позивача, не мали успіху, в встановленні місця перебування дитини, а також неповідомлення відповідачкою також і органу опіки та піклування Дніпровської міської ради зміни місця перебування дитини, позивач звернувся до органу поліції з заявою про викрадення дитини Відповідачкою, в якій зазначив, що дитина повідомила його СМС повідомленням про те, що вона разом з матір`ю та її новим чоловіком перебуває у місті Києві. Вказані обставини підтверджуються талоном- повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви(повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію №28364 від 21.12.2023 року. На час складання позовної заяви, ні позивачу, ні органу опіки та піклування невідома точна адреса місця перебування дитини разом з відповідачкою, місце продовження навчання дитини, забезпечення дитини одягом, житлом, харчуванням. Слід зазначити, що після звернення до органів поліції, відповідачка привезла доньку позивачу в місто Дніпро, але інформації про точне місце проживання в місті Києві, позивач так і не зміг дізнатися, ні від відповідачки, ні від дитини. Нажаль домовитись з відповідачкою, щодо визначення порядку та способу постійної участі батька в вихованні, спілкуванні та розвитку спільної доньки не вдалось, внаслідок чого останній позбавлений реалізувати свої законні права та інтереси щодо виконання свого обов`язку в участі в вихованні та спілкуванні з дитиною. Таким чином відповідачка перешкоджає не тільки в спілкуванні позивачу з дитиною, а й дитині в спілкуванні з батьком, в тому числі і за адресою її нового місця проживання. На думку позивача такий розвиток подій - не сприяє соціалізації та розвитку доньки та може мати шкідливі наслідки для дитини в разі подальшого позбавлення її та батька в спілкуванні між собою. Така поведінка відповідачки не тільки порушує права позивача, але є зловживанням з боку матері дитини своїми правами та може бути підставою для зміни місця проживання дитини. Вважаю, що прихильність дитини до батька є результатом активної участі батька у вихованні, розвитку, навчанні дитини, підтверджує, не тільки кровне споріднення, а й духовні зв`язки між батьком та донькою, їх взаємній потребі в вільному спілкуванні між собою і Позивач може забезпечити якнайкращі інтереси та права дитини, у випадку проживання доньки разом з батьком, що буде відповідати в першу чергу інтересам дитини. В січні 2024 року позивач звернувся до відділу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради за захистом своїх прав та інтересів щодо спілкування та виховання дитини. Зважаючи на обставини, які пов`язанні з його взаємовідносинами з колишньою дружиною, задля найефективнішого способу захисту та відновлення його прав як батька, позивачу було надано пораду звертатись до суду з позовною заявою про встановлення способу участі його у вихованні та спілкуванні з дитиною. Всі намагання позивача мирним шляхом вирішити спір та дотримуватись домовленостей з відповідачкою щодо участі батька в спілкуванні та вихованні доньки не знайшли взагалі свого вирішення, адже відповідачка ігнорує всі його спроби вирішити питання щодо збереження інтересів дитини та рідного батька на спілкування проігноровано. Таким чином, відповідач не контактує з донькою, він позбавлений права на інформацію щодо місця проживання (перебування) дитини, бути обізнаним про стан здоров`я дитини, перебігу її життя, розвитку, виховання та навчання.

Не погодившись з позовними вимогами, відповідачкою було подано до суду відзив на позову заяву відповідно до якого вказано наступне. Позивач не проживав за адресою: АДРЕСА_4 з моменту спільного з ним проживання, тобто з серпня 2009 року по листопад 2023 року. Абсолютно не відповідає дійсності твердження позивача, що він добровільно виконує батьківський обов`язок по утриманню дитини. Аліменти з позивача стягуються з позивача примусово, саме недобровільне невиконання позивачем належним чином свого обов`язку по утриманню дитини і стало підставою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Окрім цього, навіть при примусовому стягненні позивач неодноразово мав заборгованість зі сплати аліментів. Так, аналізуючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, наданий позивачем, позивач не мав заборгованості зі сплати аліментів лише за 7 місяців, 8 місяців з 24 позивачем на утримання не було сплачено жодної копійки. Неправдива та непідтверджена належними докази заява позивача щодо проживання ОСОБА_4 разом з позивачем та його матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . Весь час проживала з відповідачкою, за домовленістю гостювала у ОСОБА_5 . Дитину не викрадала, порушень з її боку взагалі не ніяких немає оскільки вона є законним представником. Про виїзд до Києва з дитиною попереджала бабусю. Адресою перебування у Києві ніхто не цікавився. Не перешкоджає спілкуватися позивачу з дитиною. Вважає час обраний позивачем графік для спілкування з дитиною нашкодить нормальному графіку дитині. Доречніше для дитині буде перебування у товаристві батька з 11 ранку суботи до 18 годині неділі з покладанням обов`язку допомоги, проконтролювати та перевірити виконання шкільних дошкільних завдань. Зазначила власний графік.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану позову заяву та просили її задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а також не заперечує щодо встановлення іншого графіку, який вказано у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

Місцем реєстрації проживання дитини є АДРЕСА_5 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади, разом з матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 76).

09 червня 2021 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №205/2326/21 позовні вимоги задоволено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 18-20).

Судовим наказом від 19 квітня 2021 року №205/2786/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , в розмірі частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Заборгованість за аліментами станом на грудень 2023 року у позивача перед відповідачем відсутня.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 30).

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 , вбачається, що умови проживання задовільні, комунікації підключені, меблі та побутова техніка наявні. Батьком створені умови для тимчасового перебування дитини (а.с. 181).

Згідно висновку органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 25.06.2024 року №302-р, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити порядок участі ОСОБА_1 у виховані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме перші, треті вихідні місяця за місцем проживання батька, канікулярні та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками і за згодою дитини.

В судовому засіданні допитано позивача ОСОБА_1 в якості свідка, який пояснив, що дитина проживала з ним та бабусею близько року, мати кудись вивезла дитину, на зв`язок не виходила, у зв`язку з чим звернувся до суду. З 2022 року перебував на військовій службі, зараз в запасі. Побачив доньку після звернення до суду з позовом. Зараз дитина проживає з понеділка по п`ятницю з бабусею (матір`ю позивача) з 1 вересня 2024 року, обмежень у спілкуванні не має.

Також, в судовому засіданні на стороні позивача було допитано свідка ОСОБА_8 , яка пояснила суду, що вона сусідка ОСОБА_9 , діти дружили сім`ями, бачила, що донька ОСОБА_9 проживала у бабусі, ходила в 54 школу, десь рік, потом дитина поїхала. Першого вересня дитина повернулася та почала ходити до школи, проживає на АДРЕСА_2 у бабусі. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є подругою ОСОБА_9 , переживав дуже коли не міг її знайти, провидить час з дитиною, грається з дитиною, частіше бачить дитину з бабусею.

В судовому засіданні зі сторони відповідача був допитаний свідок ОСОБА_11 , який пояснив, що ніколи позивачу ніхто не перешкоджав у спілкуванні з дитиною. Дитиною займається мати. Після розлучення приїзжав спілкуватися з дитиною, проте дуже рідко. Коли робили ремонт, донька поїхала в Київ. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що дружить з ОСОБА_13 давно, під час шлюбу проживали на ОСОБА_14 де знімали квартири, після розлучення переїхала до матері колишнього чоловіка без чоловіка. Переїхала з дитиною на АДРЕСА_7 , працювали разом, прожили там десь рік, ОСОБА_15 не бачила, одружилася та переїхала з всі разом до ОСОБА_16 . Знає, що батько спілкується з дитиною, проте не постійно.

Також, в судовому засіданні було надано пояснення дитиною, яка вказала, що навчається в школі, у 6 класі, ходить грати на віолончелі. Проживає у приватному будинку з мамою та молодшою сестрою. У бабусі вона гостює з понеділка до п`ятниці, ходить від неї до школи. Батько її там відвідує, спілкується з нею не дуже часто. Спілкується з батьком по телефону. У батька дома була, він проживає зі своє жінкою. Кудись поїхати з батьком на великий термін не бажає, тільки на день-два.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин першої. другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо спору участі одного з батьків у вихованні дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Під час розгляду справи не встановлено, що відповідачка чинить будь-які перешкоди у спілкуванні позивачу з дитиною. Суд зазначає, що позивачем не подано суду належних доказів перешкоди у спілкуванні з дитиною саме відповідачкою

Відтак, через ненадання відповідних доказів, суд вимушений критично віднестись до посилань позивача щодо неправомірних дій позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з пояснень сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем такі перешкоди не чиняться.

Вирішуючи даний спір, слід встановити наступний графік побачень ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

-        кожні перші та треті вихідні місяця (з 11:00 год. суботи до 18:00 год. неділі), з можливістю спільного відвідування закладів громадського харчування, розважальних закладів для дитини та спільного відпочинку поза місцем проживання батька, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини та її психічний стан, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли б завадити побаченню та спілкуванню батька з дитиною;

-         систематичне спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, з урахування режиму дня та зайнятості дитини;

-        кожного року 16 червня (з 10:00 год. до 18:00 год.) у день народження батька, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини та її психічний стан, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли б завадити побаченню та спілкуванню батька з дитиною;

-        дні народження, канікули та святкові дні - за попередньою домовленістю між батьками дитини, шляхом письмової домовленості.

Суд вважає, що запропонований порядок участі в спілкуванні із дитиною в сукупності з іншими доказами у справі є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дітей, сприятиме підтримці зв`язків між родичами та буде відповідати розвитку дитини, враховуючи вік, стан здоров`я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дитини на її виховання.

Встановлений рішенням суду графік побачень відповідає насамперед інтересам дитини, з урахуванням її усталеного розпорядку дня та способу життя.

На думку суду саме за умови дотримання батьком встановленого судом графіку зустрічей з дитиною, між батьком та дівчинкою буде встановлено зв`язок, довіру та розуміння потреб дитини.

З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до батька позивач не позбавлений у майбутньому звернутись до суду із позовною заявою про зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам дитини.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, керуючись передусім найкращими інтересами дитини.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 19, 141, 160, 161 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), Декларацією прав дитини резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН, ст. ст. 3, 12, 13, 77, 81-82, 89, 229, 258-259, 263-265, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокодацька адміністрація Дніпровської міської ради - Управління служби у справах дітей про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення наступного графіку побачень:

-кожні перші та треті вихідні місяця (з 11:00 год суботи до 18:00 год неділі), з можливістю спільного відвідування закладів громадського харчування, розважальних закладів для дитини та спільного відпочинку поза місцем проживання батька, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини та її психічний стан, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли б завадити побаченню та спілкуванню батька з дитиною;

- систематичне спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, з урахування режиму дня та зайнятості дитини;

-кожного року 16 червня (з 10:00 год до 18:00 год) у день народження батька, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини та її психічний стан, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли б завадити побаченню та спілкуванню батька з дитиною;

-дні народження, канікули та святкові дні - за попередньою домовленістю між батьками дитини, шляхом письмової домовленості.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ;

Новокодацька адміністрація Дніпровської міської ради - Управління служби у справах дітей, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37274548, місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 77.

Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44209446, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, пр. Л. Українки, буд. 65.

Суддя В.В. Самсонова