ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року Справа № 640/27139/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу        

за позовом            ОСОБА_1

до                       Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державної судової адміністрації України

третя особа           Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві

про                       визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправними дії ТУ ДСА в м. Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивачки та гарантій незалежності судді.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наполягав, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачці у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року застосовувалися існуючі законодавчі обмеження, оскільки ТУ ДСА в м. Києві як суб`єкт владних повноважень та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» обмежень.

ГУ ДКС в м. Києві подало пояснення на адміністративний позов, у якому зазначало, що здійснення організаційного забезпечення діяльності та фінансове забезпечення місцевих загальних судів міста Києва з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування покладено на ТУ ДСА в м. Києві. Третя особа-1 також зазначила, що механізм виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. При цьому, ГУ ДКС в м. Києві не є учасником спірних правовідносин та не володіє будь-якими фактичними даними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними дії ТУ ДСА в м. Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею   29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з ТУ ДСА в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі 203 542,18 грн.

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 640/27139/20 у частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі 203 542,18 грн скасовано, а справу у цій частині направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 640/27139/20 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 року прийнято до провадження справу.

05.02.2025 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Дєєву М.В.

07.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України.

26.02.2025 року від Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

27.02.2025 року сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце у підготовче судове засідання не з`явились, судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

13.03.2025 року особи, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з`явились, від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Станом на дату прийняття рішення по справі відповідач-2 та третя особа не надали до суду будь-яких пояснень по справі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних  підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 «Про призначення суддів» Мицик Ю.С. призначено на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва строком на п`ять років.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 «Про призначення суддів» Мицик Ю.С. призначено на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва безстроково.

Згідно з виданою ТУ ДСА в м. Києві довідкою про нараховану та виплачену суддівську винагороду за квітень-вересень 2020 року від 23 жовтня 2020 року № 875 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

При цьому, сума невиплачених за вказаний період коштів склала 203 542,18 грн.

Також встановлено, що зміни до кошторису ТУ ДСА в м. Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у 2020 році не вносилися.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо нарахованого розміру суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року та із  застосуванням обмеження щодо такої виплати, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Суд зазначає, що дана справа підлягає розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

На думку суду, ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

Виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), на думку суду, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом, зокрема, липня 2020 року.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Крім того, суд зазначає, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів,» призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв`язку враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (з ДСА).

Матеріали справи свідчать, що у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року позивачу відповідачем нараховувалася суддівська винагорода у повному обсязі, однак її виплата здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-IX.

При цьому сума невиплачених за вказаний період коштів склала 203 542,18 грн., що підтверджується розрахунками ТУ ДСА в м. Києві, проти правильності яких не заперечує позивач.

Згідно частин 1, 2 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів», боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку №845 визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Згідно статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Положеннями статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

З 2004 року запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є - виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн.

Таким чином, суд зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України органами Казначейства за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 року у справі №640/27139/20 дійшов висновку, що на думку колегії суддів, наявні правові підстави для стягнення на користь позивачки суми невиплаченої у спірному періоді суддівської винагороди за рахунок коштів, передбачених для виконання рішень судів на користь суддів.

Вказане, на переконання суду, свідчить про необхідність стягнення на користь позивача, яка є суддею, недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 203 542,18 грн. (двісті три тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 18 копійок за рахунок коштів передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Саме такий спосіб буде належним та ефективним заходом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки забезпечить поновлення порушених прав та буде адекватним наявним обставинам.

Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №822/743/16.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують викладених висновків суду.

Оскільки стягнення з відповідача-2 коштів забезпечують поновлення порушеного права позивача на отримання у повному розмірі суддівської винагороди, в задоволенні вимог про зобов`язання відповідача-1 нарахувати, виплатити та стягнути суму суддівської винагороди слід відмовити.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 26268059), Державної судової адміністрації України (01021, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (01601, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 37993783) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (юридична адреса:01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 203 542,18 грн. (двісті три тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 18 копійок (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті) за рахунок коштів передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                               М.В. Дєєв