Справа № 420/4132/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року                                                                  м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовом Одеської митниці до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Одеська митниця звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Є. Семиразума про стягнення виконавчого збору від 28.01.2025 у виконавчому провадженні № 76997201.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сума виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. суперечить положенням частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Одеська митниця добровільно виконала рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі № 160/9409/23 до відкриття виконавчого провадження, а відтак постанова про стягнення виконавчого збору від 28.01.2025 у ВП № 76997201 підлягає скасуванню.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 18.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі № 160/9409/23 визнано протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у підготовці висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 43 739, 34 грн. відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року та зобов`язано Одеську митницю повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, з урахуванням висновків суду.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/9409/23 набрало законної сили 09.11.2023 року.

26.12.2024 року ТОВ «АТБ-маркет» звернулося до Одеської митниці із заявою № Вих. М-2024-10394 в якій просило повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі № 160/9409/23.

Листом від 10.01.2025 року за № 7.10-2/15-01/13/517 Одеська митниця повідомила, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі № 160/9409/23 митницею повторно розглянуто заяву ТОВ «АТБ-маркет» за вих.№ М-2021-0335/7 від 02.03.2023, та про результати проінформовано Товариство листом митниці від 27.03.2024 № 7.10- 2/15-01/13/5572. Враховуючи вищевикладене, повідомляємо, що визначений статтею 43 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, строк, для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених коштів на день подання заяви ТОВ «АТБ-маркет» від 26.12.2024 № M-2024-10394 (вх. митниці від 31.12.2024 № 34918/13) з урахуванням положень пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сплинув.

16.01.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/9409/23 видано виконавчі листи.

28.01.2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76997201 за виконавчим листом № 160/9409/23 про зобов`язанння Одеську митницю повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, з урахуванням висновків суду.

28.01.2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою для боржника одеської митниці визначено розмір мінімальних витрат 269,0 грн.

28.01.2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн., позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з правилами ч. 1, 2ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами ч. 5ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Висновки суду.

Із системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з Одеської митниці виконавчого збору, оскільки, на думку позивача, ним виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/9409/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, ще до відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку боржник (Одеська митниця) на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/9409/23 був зобов`язаний вчинити такі дії:

- повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за вих. М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі № 160/9409/23.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу на те, що предметом розгляду справи № 160/9409/23 була відмова митниці в задоволенні заяви позивача від 02.03.2023 року про повернення наміру сплачених митних платежів з підстав спливу встановленого строку (1095 днів), протягом якого може бути подано таку заяву.

В рішенні від 24.07.2023 року по справі № 160/9409/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023 року, суд дійшов наступних висновків: «… станом на час звернення до суду з позовом Податковий кодекс України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Запроваджений на території України карантин скасований з 01.07.2023 (постанова КМУ №651 від 27.06.2023).

Отже, оскільки у спірному випадку передбачений п.102.5 ст.102 ПК України строк спливав під час дії вказаних змін до податкового законодавства та враховуючи те, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, суд дійшов висновку про безпідставність позиції митного органу щодо пропуску позивачем строку, протягом якого може бути подано заяву про повернення надміру сплачених митних платежів.».

Таким чином, в рішенні від 24.07.2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд зазначив, що перебіг 1095-денного строку для подання заяви про повернення надміру сплачених митних платежів не застосовується до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет".

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року по справі № 160/9409/23 митницею повторно розглянуто заяву ТОВ «АТБ-маркет» за вих.№ М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року, та про результати проінформовано Товариство листами митниці від 27.03.2024 року № 7.10-2/15-01/13/5572 та від 10.01.2025 року за № 7.10-2/15-01/13/517.

Так, Одеська митниця, повідомила, що визначений статтею 43 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, строк, для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених коштів на день подання заяви ТОВ «АТБ-маркет» від 26.12.2024 року № M-2024-10394 (вх. митниці від 31.12.2024 № 34918/13) з урахуванням положень пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сплинув.

Отже, суд вважає, що Одеською митницею не здійснено належним чином повторного розгляду заяви ТОВ «АТБ-маркет» за вих. № М-2021-0335/7 від 02.03.2023 року з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/9409/23.

Отже, враховуючи те, що митним органом не надано відповідних та належних доказів того, що до прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, ним було виконано усі вимоги судового рішення у справі №160/9409/23, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, прийнята в рамках виконавчого провадження № 76997201 постанова про стягнення виконавчого збору від 28.01.2025 року є обґрунтованою, правомірною та скасуванню не підлягає.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Згідно з правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.01.2025 року у виконавчому провадженні № 76997201- відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя                                                                                                    А.В. Бутенко

          .