УХВАЛА

27 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1909/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяву арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича (далі - Шишлов О.М., заявник, скаржник)

про відвід колегії суддів: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи

за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шишлова О. М.

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіорела»

про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Зед-Світ»

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 24.03.2024 надійшла заява арбітражного керуючого Шишлова О. М. про відвід колегії суддів: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24.

Заява мотивована, тим що судді Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М. розглядали подібну касаційну скаргу розпорядника майна Приватного підприємства «Семенівський колорит» арбітражного керуючого Яковлева Є. В. у справі №922/1908/24 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024. Заявник стверджує, що мотиви та підстави касаційної скарги у справі №922/1908/24 є подібними до мотивів та підстав касаційного оскарження, які викладені у його касаційній скарзі в цій справі.

Заявник наводить як факт, що Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №922/1908/24 відмовлено у задоволенні касаційної скарги розпорядника майна Приватного підприємства «Семенівський колорит» арбітражного керуючого Яковлева Є.В., яка подана на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №922/1908/24.

Скаржник зазначає, що іншої практики Верховного Суду щодо розгляду грошових вимог митниці до боржника, якому було надано відстрочку платежу, у зв`язку із воєнним станом та у зв`язку із цим відповідної кваліфікації вимог на конкурсні чи поточні, - не існує.

Також Шишлов О.М. вказує, що оскільки судді Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М. вже висловлювали позицію щодо застосування норм права до подібних правовідносин, які виникли у справі №922/1908/24 та приймали відповідну постанову від 12.03.2025, то з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників процесу щодо неупередженості або об`єктивності суддів в розгляді справи №922/1909/24 та забезпечення довіри до судової влади в Україні вважає за необхідне заявити суддям Жукову С.В., Картере В.І., Огородніку К.М. відвід на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2025 заяву арбітражного керуючого Шишлова О. М. про відвід суддів Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24 визнано необґрунтованою. Передано справу №922/1909/24 на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Протоколом передачі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 у справі №922/1909/24 для розгляду заяви про відвід судді (суддів), визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т.М.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, Суд під час розгляду заяви про відвід, ураховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суд застосовує Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частин першої, другої, четвертої статті 11 ГПК України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб ( рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; «Мікаллеф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], § 93).

ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє:

i) суб`єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі;

ii) об`єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу («Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; «Пірсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium), § 30; «Грівз проти Сполученого Королівства» (Grieves v. the United Kingdom) [ВП], § 69; «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], § 73).

Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У рамках суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; «Хаушільдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark), § 47).

Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об`єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об`єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб`єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних із спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], §§ 119 і 121 заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ).

Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), § 25).

Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП] заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 119; «Моріс проти Франції» (Morice v. France) [ВП], § 75).

Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).

З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції суд висновує, що не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України.

Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та / чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Відтак, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Верховний Суд відзначає, що частина четверта статті 35 ГПК України містить імперативний припис.

Так, частиною четвертою статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи доводи заяви, Суд виходить з того, що Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Зед-Світ» (далі - ТОВ «Зед-Світ»), визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіорела» (далі - ТОВ «Тіорела») до боржника у розмірі 36 683 400,31 грн основного боргу, 30 280,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 72 000,00 грн витрат зі сплати авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шишлова О.М.; призначено попереднє засідання суду .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх.№18544 від 23.07.2024). Відхилено грошові вимоги Одеської митниці за заявою з грошовими вимогами до боржника (вх.№18544 від 23.07.2024).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1909/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано грошові вимоги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці до боржника ТОВ «ЗЕД-СВІТ» на загальну суму 237 710,20 грн - третя черга та на суму 6 056,00 грн - перша черга.

До Верховного Суду 25.12.2024 від арбітражного керуючого Шишлова О.М. через Електронний суд надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 залишити без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1909/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. , Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шишлова О. М. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 та призначено її до розгляду у судове засідання.

З огляду на характер доводів викладених у заяві про відвід колегії суддів, Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що (1) фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до незгоди з процесуальним судовим рішенням у справі №922/1908/24, до складу якого входили судді Верховного Суду: Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М. та, які розглядали касаційну скаргу розпорядника майна Приватного підприємства «Семенівський колорит» арбітражного керуючого Яковлева Є. В. у справі №922/1908/24 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, а за твердженням заявника мотиви та підстави касаційної скарги у справі №922/1908/24 є подібними до мотивів та підстав касаційного оскарження, які викладені у його касаційній скарзі на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у цій справі, а отже, вже висловлювали позицію щодо застосування норм права до правовідносин, які виникли у справі №922/1908/24 та приймали відповідну постанову від 12.03.2025, а іншої практики Верховного Суду щодо розгляду грошових вимог митниці до боржника, якому надано відстрочку платежу, у зв`язку із воєнним станом та у зв`язку із цим відповідної кваліфікації вимог на конкурсні чи поточні не існує та (2) зводиться до припущень заявника про те, що має місце обставина, яка викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності колегії суддів.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, адже підґрунтям здійснення правосуддя є тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи. В протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Метою відводу є гарантування безсторонності суду, в тому числі для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Верховний Суд, зважаючи на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що колегія суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, або / та / чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їх безсторонності або / та / чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, адже незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в цій чи / та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді / суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М є доводами саме з підстав незгоди з судовим рішенням у справі №922/1908/24 та суб`єктивним припущеннями.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних міркуваннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які б викликали сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів і які б могли бути перевіреними; та / чи / або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак, з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі позиція учасника справи, що колегія суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. , Картере В.І., Огородніка К.М вже висловлювала позицію щодо застосування норм права до правовідносин, що виникли в цій справі, та які виникли у справі №922/1908/24 в якій приймала відповідну постанову 12.03.2025, а іншої практики Верховного Суду щодо розгляду грошових вимог митниці до боржника, якому було надано відстрочку платежу, у зв`язку із воєнним станом та у зв`язку із цим відповідної кваліфікації вимог на конкурсні чи поточні не існує, є незгодою учасника справи з процесуальним рішенням та зводиться до припущень заявника про те, що має місце обставина, яка викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності колегії суддів, і не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М відповідно до наведених норм ГПК України.

Отже, доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів щодо неупередженості або об`єктивності колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова