ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" вересня 2006 р., 12 год. 40 хв. Справа № 14/4125а
Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Лоханько О.І., за участю представників позивача Карпенка В.І., 1 відповідача Щедріної О.М., 2 відповідача Ігнатенка С.М., за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою |
позивача | товариства з обмеженою відповідальністю «Вордтекс» |
до відповідачів | 1) Черкаської митниці |
2) державної податкової інспекції у м. Черкаси |
про | визнання протиправними та скасування податкових повідомлень і вимог – |
УСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 01.01.2004 №03-30/3534, №03-30/3535, №03-30/3536, №03-30/3537, №03-30/3538, №03-30/3539, №03-30/3540, №03-30/3541, №03-30/3542, №03-30/3543, №03-30/3544, №03-30/35450, №03-30/3546, №03-30/3547, №03-30/3548, №03-30/3549, №03-30/5952 першого відповідача та першої податкової вимоги другого відповідача від 17.07.2006 №1/1365.
Підставами визнання протиправними та скасування податкових повідомлень першого відповідача позивачем вказано: 1) винесення Черкаською митницею рішення від 11.08.2004 №КТ-902-063-04 про класифікацію шин гумових з протектором типу “Ялинка” (далі –товар), який ввозився позивачем на митну територію України за кодом 4011913000, і яким скасовано попереднє рішення про класифікацію цього ж товару від 04.04.2002 №КТ000073 за кодом 4011919000 та незаконне перерахування у зв’язку з першим рішенням у бік збільшення митних платежів; 2) порушення вимог ст. 58 Конституції України. Підставою ж визнання протиправним та скасування податкової вимоги другого відповідача позивачем вказано: направлення її на підставі незаконних податкових повідомлень.
Відповідачі позовні вимоги не визнали.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і пояснив, що рішення першого відповідача від 11.08.2004 №КТ-902-063-04 не може мати зворотної дії в часі.
На вимогу суду письмово дати відповідь на три запитання: яку конкретно норму порушено кожним із відповідачів, в чому це порушення полягає, яке право позивача кожним із відповідачів порушено, –позивач підтвердив попередні пояснення та вказав на необхідність застосування до правовідносин, що виникли, аналогії права щодо податкового роз’яснення згідно із підп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” –тобто щодо неможливості притягнення його до відповідальності за те, що він користувався при ввезенні на митну територію України рішенням першого відповідача про визначення коду товару, яке у наступному було змінено.
Відповідачі у відзиві на позов та їх представники у судовому засіданні позов не визнали повністю і на його заперечення вказали:
перший відповідач –що підставами для нарахування податкових зобов’язань стали результати камеральної перевірки ввезення товарів позивачем за ВМД у 2001 –2003 роках, у ході якої установлено помилковість визначення коду товару, а відповідно і ставок ввізного мита та нарахованого ПДВ, що нарахування цих зобов’язань здійснено в межах повноважень митниці по здійсненню контролю за правильністю сплати митних платежів та по здійсненню класифікації товарів, що позивачем здійснювалось адміністративне оскарження усіх податкових повідомлень, однак, скарга в установленому порядку і строки не була задоволена (його лист від 21.04.2004), що з часу незадоволення скарги позивача у порядку адміністративного оскарження, ним пропущено річний строк на оскарження повідомлень до адміністративного суду, установлений Кодексом адміністративного судочинства України, що надалі з 10.08.2004 і до цього часу позивач здійснює ввезення товару за новим кодом, що попереднього рішення про визначення коду товару відповідно до Порядку прийняття попередніх рішень ним не приймалось; що податкові повідомлення не є санкціями до відповідача;
другий відповідач –що ним не приймалось самостійних рішень, а першу податкову вимогу виставлено на підставі узгодженого і не сплаченого податкового зобов’язання, визначеного першим відповідачем у податкових повідомленнях.
Відповідно до ст.ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що позов з підстав, вказаних позивачем, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Посилання позивача на те, що Черкаською митницею податкові повідомлення направлені на підставі рішення від 11.08.2004 №КТ-902-063-04 про класифікацію товару за кодом іншим, ніж визначено попереднім рішенням від 04.04.2002 №КТ000073 про класифікацію цього ж товару не відповідає дійсності, оскільки податкові повідомлення №03-30/3534, №03-30/3535, №03-30/3536, №03-30/3537, №03-30/3538, №03-30/3539, №03-30/3540, №03-30/3541, №03-30/3542, №03-30/3543, №03-30/3544, №03-30/35450, №03-30/3546, №03-30/3547, №03-30/3548, №03-30/3549 видані першим відповідачем на чотири місяці раніше –01.01.2004.
Крім того, суд звертає увагу на те, що дійсно протягом 2001–2003 року мали місце митні оформлення позивачем аналогічного товару та що першим відповідачем прийнято рішення від 04.04.2002 №КТ000073 при оформленні ВМД від 04.04.2002 №І-2796 , однак вважає, що це рішення не носить нормативного (постійнодіючого) характеру і не має обов’язкового і наперед визначеного значення для наступних митних оформлень (оскільки у кожному митному оформленні здійснюється самостійна оцінка наявних документів та оскільки про наявність таких документів попередніх митних оформлень, які мають значення для наступних митних оформлень товару /як, наприклад, попереднє рішення Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи про код товару чи постійнодіючі документи, тощо/ позивачем не надано).
Посилання позивача на те, що першим відповідачем порушено вимоги ст.58 Конституції України шляхом розповсюдження дії рішення від 11.08.2004 №КТ-902-063-04 на ввезення товару на митну територію України у 2001 –2003 роках також не відповідає дійсності, оскільки оспорювані податкові повідомлення не містять і не могли містити посилання на нього. Судом порушення першим відповідачем вказаної норми не установлено. Крім того, названа норма не може бути визнана порушеною, оскільки визначення суми податкового зобов’язання контролюючим органом на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та направлення податкового повідомлення не є санкцією (засобом притягнення до відповідальності) за порушення, оскільки названа норма застосовується лише щодо громадян-фізичних осіб, оскільки податкове повідомлення не є законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Вимога ж про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення від 02.07.2004 №03-30/5952 із зазначених позивачем підстав не може бути задоволена, оскільки вказана підстава є надуманою –податкове зобов’язання визначено у зв’язку із внесенням змін до Закону України від 15.11.2001 “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобіледобувної промисловості України”, а не з визначенням коду товару.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірним та скасування першої податкової вимоги другого відповідача, то ним взагалі не вказано норми закону, яку ним порушено. Доводи про те, що перша податкова вимога “носить наслідковий характер від незаконних дій Черкаської митниці” (як зазначено у поясненні від 18.09.2006) не передбачені законом як підстава для визнання акта недійсним.
Суд не погоджується з доводами першого відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше. Підп. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право на оскарження рішення контролюючого органу обмежується 1075 днями з дня винесення рішення про нарахування податкового зобов’язання. Крім того, першим відповідачем не враховано дату набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Позивачем взагалі не названо його прав, яке кожним із відповідачів порушено.
У ході розгляду справи першим та другим відповідачем доведено правомірність прийняття і направлення позивачу податкових повідомлень і податкової вимоги, дії вчинені останніми у межах їх компетенції і наданих законом повноважень (в тому числі і щодо проведення камеральної перевірки, визначення коду товару, правильності класифікації товару, донарахування податкових зобов’язань, вжиття заходів до примусового стягнення узгодженого податкового зобов’язання). Позивачем доводів, які вказують на неправомірність цих дій і рішень (крім названих вище і відхилених судом) не приведено, доказів не надано і судом при їх перевірці не встановлено. Крім того, визначення судом додаткових підстав для задоволення предмету є виходом за межі позовних вимог, що ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою у позові судові витрати, понесені позивачем, останньому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 94,161,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Відмовити у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень Черкаської митниці від 01.01.2004 №03-30/3534, №03-30/3535, №03-30/3536, №03-30/3537, №03-30/3538, №03-30/3539, №03-30/3540, №03-30/3541, №03-30/3542, №03-30/3543, №03-30/3544, №03-30/35450, №03-30/3546, №03-30/3547, №03-30/3548, №03-30/3549, від 02.07.2004 №03-30/5952 та першої податкової вимоги державної податкової інспекції у м. Черкаси від 17.07.2006 №1/1365.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Хабазня Ю.А.
Повний текст постанови складено 25.09.2006