РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  Справа №  2-2129/11

28.11.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

 28.11.2011 року Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді                                           Гулевича Ю.Г.

при секретарі                                                      Іващенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом  ОСОБА_1 до Республіканського вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про визнання роботи позивача за погодинною системою оплати праці як сумісника, стягнення заробітної плати та   середнього заробітку за час затримки виплати  заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить визнати його роботу у Республіканському вищому учбовому закладі «Кримський інженерно-педагогічний університет» за погодинною системою оплати праці як сумісника, стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 27836,37 грн. та середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 01.07.2008 року про 31.08.2011 року у сумі 120303,31 грн.,  мотивуючі свої вимоги тим, що він був прийнятий на роботу до відповідача, однак заміст посади доцента його прийняли на посаду старшого викладача, крім того заміст постійної посади його прийняли на посаду за строковим договором, однак він не писав про прийняття на роботу за строковим договором, згідно Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних   працівників вищих навчальних закладів 3 і 4 рівнів акредитації, затвердженого  наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002р. №744 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003р. за №600/7921, рішення Вченої ради РВУЗ «КІПУ» є підставою для укладання трудового договору з обраною особою (позивачем) і видання наказу ректора про прийняття позивача на роботу. Але, як свідчить довідка першого проректора РВУЗ «КІПУ» Е.М. Люманова від 28.01.2010р. за № 01.22-08/47, конкурс на заміщення вакантної посади викладача кафедри психології у 2007р. університетом не проводився. Проте, вакансія викладача на кафедрі психології РВУЗ «КІПУ» існувала. Тому університет і звернувся до позивача прочитати лекції, вести практичні і семінарські заняття, курсові реферати, бо студенти 2, 3, 4 курсів два тижні знаходились в аудиторіях без викладача психології. Отже трудовий договір між представником власника РВУЗ «КІПУ» і працівником (позивачем) не було оформлено за причини відсутності виборів у Вченій раді РВУЗ «КІПУ» і рішення Вченої ради РВУЗ «КІПУ». Але керівник РВУЗ «КІПУ» за своєю ініціативою видав наказ №481-к від 03 вересня 2007р. про прийняття і №384-к від 12 червня 2008р. про звільнення. Така акція суперечить Законам України «Про вищу освіту» і «Про освіту». Згідно ст. 24 КЗпП України ч. 4 трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.   Пленум Верховного суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» 06 листопаду 1992р. за №9 пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладання трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу. Табелі обліку фактично виконаних робіт позивача з 17 вересня 2007р. по ЗО червня 2008р. підписані старшим лаборантом кафедри психології РВУЗ «КІПУ», завідуючими кафедрою психології РВУЗ «КІПУ», деканом психолого-педагогічного факультету РВУЗ «КІПУ», начальником відділу кадрів РВУЗ «КІПУ», начальником учбово-методичного відділу РВУЗ «КІПУ». Це свідчить про те, що позивача було допущено до роботи з відома представника власника РВУЗ «КІПУ».

Згідно Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерством фінансів України за № 43 від 28 червня 1993р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993р. за №76, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

Згідно Положення №43, ч. 5 оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм, оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. Технічно обгрунто вані норми погодинної оплати викладені у наказі Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005р. за № 557 у додатку 16. Наказ МОН України № 557 від 26 вересня 2005р., додаток 16 погоджено у Міністерстві праці та соціальної політики України, Міністерстві фінансів України, ЦК профспілки працівників освіти і науки України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005р. за №1130/11410.

Відповідно до посади позивача за основним місцем роботи, на яку позивача було обрано Вченою радою, його погодинна ставка складає 9.35% до окладу працівника 1 тарифного розряду. Позивач фактично відпрацював у  РВУЗ «КІПУ» 708 годин. Кінцевий результат фактично виконаної роботи в об'ємі 708 годин - це прийняття позивачем заліків та екзаменів у групах студентів денного та заочного відділень РВУЗ «КІПУ». Заліки та екзамени зафіксовані у відомостях та залікових книжках студентів денної та заочної форм навчання. Згідно ст. 97 ч.1 КЗпП України допускається можливість оплати праці працівникам за погодинною системою оплати праці.

Представник відповідача РВУЗ «Кримський інженерно – педагогічний університет» проти позову заперечував, вважає його необгрунтованим, також пояснив,  що позивач пропустив  встановлений КЗпП України строки звернення до суду.          

Заслухавши  сторони,  дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні   вимоги задоволенню не підлягають.

Судом з матеріалів справи встановлено, що наказом № 481-к від 03.09.2007 р.  позивач ОСОБА_1. був прийнятий за сумісництвом по строковому трудовому договору з 01. 09.2007 р. та по 30.06.2008 р. на посаду старшого викладача на 0,5 ставки з оплатою згідно штатного розпису.

Відповідно до наданого суду акту від 05.09.2007 р.  ОСОБА_1. ознайомився з наказам № 481-к від 03.09.2007 р., однак підписати відмовився.

Відповідно до наказу № 384-к від 12.06.2008 р. позивач був звільнений  з 30.06.2008 р. у зв’язку з закінченням строку договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

28.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, з якої випливає, що він не згоден з проведеною оплатою труда, просить провести доплату за роботу на посаді доцента, зобов’язати кафедру поновити табель та сплатити 10 робочих днів  по ЄТС.

Відповідно до ст. 36 ч.1 п. 2 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку.                             

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України робітник може звернутися до суду с заявою про розв’язання трудового спору в трьохмісячний строк зі дня коли він узнав чи повинен був узнати про порушення свого трудового права.

Як свідчить наданий суду акт від  05.09.2007 р.  ОСОБА_1. ознайомився з наказам № 481-к від 03.09.2007 р., однак підписати відмовився.  Позивач мав право звернутись до суду з позовом протягом тримісячного сроку, тобто до 5.12.2007 року.    Як свідчить з претензії від імені позивача, часом на 28.10.2008 р. позивач знав, що в червні 2008 р. йому були проставлені прогули та що за вказаний час йому не сплачена заробітна плата, отже  позивач пропустив встановлений законом 3-х місячний строк звернення з позовом до суду в цієї частині.

Крім того, позивач  у травні  2010 року звертався  до Центрального районного суду м. Сімферополя  з позовом до відповідача  про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, стягнення моральної шкоди, заміну наказу про прийняття на роботу, поновлення табеля робочого часу, поновленння на посаді доцента за сумісництвом. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 11.06.2010 року вказані вимоги залишені без задоволення.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на посаду старшого викладача, підстав вважати, що його було прийнято на посаду доцента у суду не має.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача за  сумісництвом.

Відповідно до « Положення про вибрання та прийняття на роботу науково – педагогічних робітників учбових закладів 3 та 4 рівній акредитації», затвердженого МОН України від 24.12.2002 р. № 744, претендент на посаду доцента вибирається ученою радою університету на підставі оголошеного конкурсу.

Оскільки позивач працював у відповідача за сумісництвом,  а конкурс на зайняття посади доцентом відповідачем не відкривався, то прийняття на посаду старшого викладача є правомочною, відповідно до нормативних документів, тобто підстав для стягнення з відповідача різниці в оплаті труда не має, а отже вимоги про   стягнення заробітної плати та   середнього заробітку за час затримки виплати  заробітної плати задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 21, 24, 31, 35, 36, 38, 102, 116, 117, 235 КЗпП України,  керуючись  ст.ст. 10,11, 60,  88, 208-209, 212-215   ЦПК України, суд

 ВИРІШИВ:

           Позов ОСОБА_1 до Республіканського вищого учбового закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про визнання роботи позивача за погодинною системою оплати праці як сумісника,   стягнення заробітної плати та   середнього заробітку за час затримки виплати  заробітної плати   залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів  з дня його проголошення.

           Суддя