Справа №2-173/11   

46

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року                                     м. Болехів                                                                               Болехівський  міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря                            Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1.

відповідача  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що у травні 2005 року у виконкомі Тисівської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області між ними укладено шлюб та народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Посилаючись на те, що їх спільне життя не склалося, через поведінку відповідача, який зловживає спиртними напоями, у нетверезому стані вчиняє сварки, обзиває її нецензурними словами, не бере участь у вихованні дитини, просить суд шлюб розірвати, неповнолітніх дітей залишити на проживанні з нею.

В судовому засідання позивачка підтримала свої вимоги з підстав викладених в позовній заяві, додатково пояснила, що відповідач не надавав їй допомоги по веденню домашнього господарства, вихованням діетй не цікавився, часто влаштовував сварки в присутності сина та дочки, що погано впливало на їх емоційний стан, діти були пригнічені та перелякані.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю та просив шлюб розірвати, зазначивши, що примирення між ними неможливе, в даний час вони проживають окремо.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 5 травня 2005 року сторони уклали  шлюб у виконкомі Тисівської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис № 8, в якому народилися діти: дочка ОСОБА_4, 28.02.2008 року та син: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, інші обставини справи. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з пояснень позивача, матеріалів справи, як підставу своїх вимог вона вказувала на те, що у них виявились різні погляди на життя та ведення домашнього господарства, відповідач зловживає спиртними напоями,  у нетверезому стані влаштовує сварки, скандали, що негативно впливають на атмосферу в домі та на емоційний розвиток дітей.

Суд визнав, що через таку поведінку відповідача позивачка втратила почуття любові, поваги до нього, між сторонами немає взаєморозуміння, тобто  тих основ, на яких  утримується  міцна сім’я. А подальше проживання з відповідачем, який не змінив своєї поведінки, неодмінно викличе психологічні стреси, від яких необхідно вберегти не тільки позивачку, але і їх неповнолітніх дітей. Сторони шлюбних відносин не підтримують проживаючи окремо.

Суд вважає, що  із за такої поведінки відповідач не може забезпечити сім’ї нормальних умов життя.

Згідно ч.1 ст. 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 цього ж Кодексу дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної поваги, любові, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

А за ч.3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.  Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушення прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки,  встановлені законом.

   Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим
прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За бажанням позивачки, суд залишає їй шлюбне прізвнище –«Гнатюк».

При таких обставинах, враховуючи категоричність дій позивачки та її заперечення можливості примирення, згоду відповідача на розірвання шлюбу, суд, враховуючи інтереси кожного з подружжя,  їх дітей, приходить до висновку, що сім’я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати, неповнолітніх дітей залишити на проживанні з матір’ю.

На підставі наведеного, ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов  задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 05.05.2005 року у с.Тисів, Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис №8 між  ОСОБА_6, 07.09.1978року народження та Гнатюк (дошлюбне Шмега) ОСОБА_7, 28.10.1978року народження,  розірвати.

Неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, 28.02.2008р.н. та ОСОБА_5, 01.01.2006р.н. залишити на проживанні з матір’ю - ОСОБА_1

    Рішення суду  про  розірвання  шлюбу  після  набрання  ним законної  сили  надіслати  до відділу реєстрації актів цивільного Болехівського міського управління юстиції для  внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення.  Якщо особи, які брали участь  в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 СУДДЯ                                                                   ГОЛОВЕНКО  О.С.