Справа №  2-2317/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  06 грудня 2011 року                                                                        м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

в складі:

судді Гавриш М.З.   при секретарі  Скрипкіной А.Ю.

з участю:

представників відповідача   ОСОБА_1, ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кілія цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Державного  професійно - технічного навчального закладу « Кілійський професійний ліцей»   про  визнання звільнення  не правомірним, поновлення на роботі, стягнення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3,  звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 10 лютого 2011 року з позовом до  відповідача, Державного  професійно - технічного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей»   про    визнання неправомірним звільнення з посади  по п.7 ст. 36 КЗпП України за наказом № 3 від 10.01.2011 року,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.01.2011 року по день набрання чинності судовим рішенням,  стягнення заборгованості за розрахунком при звільненні та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні  позивач заявлені вимоги підтримав, пояснив, що  вважає звільнення  незаконним , оскільки на момент винесення вироку Кілійського районного суду Одеської області  від  21.10.2010 року  працював майстром   виробничого навчання Кілійського професійного ліцею , від відбування покарання  у виді позбавлення волі за вказаним вироком суду  був звільнений з випробуванням,  організаційно - розпорядчі функції  та адміністративно - господарські функції  як майстер виробничого навчання не виконував,  продовжувати роботу міг,  підстав для звільнення  по п.7 ст. 36  КЗпП  України  відповідач не мав.  Також зазначив, що  при звільненні розрахунок сум, належних до виплати не отримав. Тільки  після  звернення до суду  та витребування у відповідача необхідної довідки  про заборгованість  отримав  15.02.2011 року  належні до виплати суми, в тому числі  по листку непрацездатності за грудень 2010 року та розрахунок відпускних.  В зв»язку із порушенням права  на працю просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в  сумі 10 000 грн посилаючись на душевні страждання , викликані  відсутністю  засобів для існування після звільнення, плохе самопочуття та інші негативні наслідки, пов»язані, як вважає позивач з упередженим ставленням  до нього з боку колишнього керівництва учбового закладу.

Відповідач позов не визнав в повному обсязі. Як вбачається з пояснень представників  в судовому засіданні,  звільнення  ОСОБА_4 з посади було обумовлено  тим, що в грудні 2010 року на адресу  ліцею надійшло  повідомлення   Кримінально – виконавчої інспекції  Кілійського району про  набрання чинності вироком Кілійського районного суду Одеської області від  21 жовтня  2010 року  про засудження ОСОБА_3  по ст..  368 ч.1, ст.. 191 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі  з позбавленням права  обіймати  організаційно – розпорядчі та адміністративно господарські посади строком на 2 роки та  звільнення  засудженого від відбування покарання строком на 3 роки з іспитовим строком . Згідно вказаного повідомлення ліцею надавався 3- денний строк для звільнення ОСОБА_3  із попередженням  керівництва ліцею про кримінальну відповідальність  по ст..  382 КК України за невиконання  вимог  судового рішення.

Представники відповідача  також вказують, що заборгованість  по розрахунку при звільненні  була сплачена позивачу одразу є  після його письмового звернення про  виплату. Вимоги про стягнення  моральної шкоди  представники відповідача вважають   безпідставними, оскільки  в ході злочинної діяльності  позивачем було присвоєно значну  суму належних державі  в особі ліцею коштів, тобто завдано матеріальну шкоду, яка була частково стягнута за вироком  суду. В задоволенні позову просять відмовити та  звертають в увагу на факт можливості  при прийнятті судового рішення  змінити формулювання причин звільнення  зі ст. 36 п.7  КЗпП України на   ст. 41 ч.3 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін та їх  представників,  вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази судом достовірно встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вироком Кілійського районного суду Одеської області  по кримінальній справі № 1-337/2010  від 21.10.2010 року, який набрав законної сили  06 листопада 2010 року, ОСОБА_3  був засуджений за сукупністю злочинів  по ст.  368 ч.1 КК України (« Одержання хабара»)та ст. 191 ч.3 Кк України  ( « Привласнення, розтрата  майна  або заволодіння  ним шляхом  зловживання  службовим становищем») до 5 років позбавлення волі  з позбавленням права  займати посади, пов’язані з  виконанням організаційно – розпорядчих та адміністративно - господарських   обов’язків та пов»язаними  з  розпорядженням  матеріальними цінностями строком  на 2 роки. Із застосуванням ст.75,76 КК України засуджений  був звільнений від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на 3 роки.  Тим же вироком суду  ОСОБА_3Є  був  звільнений з під варти в залі суду  в зв»язку зі зміною запобіжного заходу до набрання вироком чинності на підписку про невиїзд. З позивача   стягнуто судові збитки  в розмір  5130 грн 77 коп. та солідарно з  іншою особою, засудженою тим  же вироком стягнуто  на користь  Кілійського професійного ліцею матеріальну шкоду в розмірі 4752 грн 16 коп.

02.12.2010 року  на адресу   керівництва ДПТНЗ « Кілійський професійний ліцей»   Кримінально – виконавчою інспекцією  Кілійського району   направлено повідомлення про  набрання чинності вказаним вироком суду  із  пропозицією в  3- денний строк  звільнити  засудженого ОСОБА_3 від  посади, яку він займає  і права на яку позбавлений, внести  до трудової книжки  засудженого записи про те, на якій підставі, на який строк  і які посади  він позбавлений обіймати, повідомити КВІ  про виконання вироку з попередженням про кримінальну відповідальність  за ст.. 382 КК України  у разі  невиконання вироку суду.

Сторони визнають, що  ОСОБА_3 був ув’язнений   з  24.06.2010 року  по кримінальній справі  по обвинуваченню  у вчиненні злочинів, передбачених ст.  368 ч.1, 191 ч.3 КК України  та звільнений з – під варти  в залі суду  21.10.2010 року,   одразу  ж  після   судового розгляду справи  взяв відпустку, яка була продовжена до 10.01.2011 року  в зв»язку з перебуванням на лікарняному  і   фактично до роботи приступив 10.01.2011 року.

Згідно запису № 12  від 16.12.2010 року  на підставі наказу № 207 від 16.12.2010 року  в трудовій книжці визначено  підстави , строк та найменування посад, які ОСОБА_3 позбавлений права обіймати за вироком суду від 21.10.2010 року. Наказом  від 10.01.2011 року за № 3   ОСОБА_3 був звільнений з посади майстра  виробничого навчання на підставі ст. 36 п.7 КЗпП України , запис в трудовій книжці №  13.

Сторони визнають, що на момент звільнення  середня заробітна плата  ОСОБА_3 складала  1568 грн. 51 коп. згідно довідки  № 507 від 18.05.2011 року , розрахунок при звільненні   в розмірі 2936,82 грн (в тому числі  за листком непрацездатності  812 грн 26 коп та  відпускні  в сумі 2123,56 грн.)  в день звільнення не виплачений .

Також сторони не заперечують факт  виплату  15 лютого 2011 року ОСОБА_3 заборгованості  по  розрахунку при звільненні в повному обсязі  в розмірі 2936,82 грн. лише  після його звернення  за відповідною довідкою про заборгованість після  подання позову до суду.

 За правилами ст.61 ЦПК України   обставини, визнані  сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню, Обставини,  визнані судом  загальновідомими, не потребують доказування.  Вирок  у кримінальній справі, що набрав законної сили  обов’язковий  для суду, що розглядає  справу про цивільно – правові наслідки  дій особи, стосовно якої  ухвалено вирок суду , з питань, чи мали місце  ці дії  та  чи вчинені  вони цією особою.

 Позивачем оскаржується факт   звільнення з посиланням на те, що  в зв»язку із  звільненням від  відбування  покарання у виді з випробуванням,   він  не підпадає під дію  ст.  36 п.7 КЗпП України,  крім того,   позбавлення обіймати певні посади не  виключає можливості   продовжувати роботу майстра  виробничого навчання, посадові  обов»язки якого не пов’язані з  виконанням організаційно – розпорядчих та адміністративно - господарських  функцій  та не пов»язані  з  розпорядженням  матеріальними цінностями. Також позивачем визначається, що на його думку,  неправомірність звільнення  полягає ще і тому, що  воно не було узгоджено з профспілковим комітетом  і  своєчасно попереджений про звільнення  він керівництвом ліцею не був.

Доводи позивач  в цій частині вимог  суд визнає не обґрунтованими  та  безпідставними  з огляду на наступне.

Як вбачається з  запису  в трудовій книжці  позивача  № 12  від 16.12.2010 року  на підставі наказу № 207 від 16.12.2010 року, виданого на виконання  повідомлення Кримінально – виконавчої  інспекції Кілійського району Одеської області від  02.12.2010 року за № 263 ,  підставою для звільнення позивача є додаткове покарання за вироком Кілійського районного суду Одеської області від  21.10.2010 року, а саме -  позбавлення права обіймати  посади, пов’язані  з виконанням  організаційно – розпорядчих  та адміністративно – господарських  обов’язків  та розпорядженням матеріальними цінностями.

Згідно  ст.. 36 п.7 КЗпП України  підставами припинення трудового договору є набрання  законної сили  вироком суду , яким  працівника  засуджено ( крім випадків  звільнення від відбування покарання  з випробуванням)  до позбавлення волі  або до іншого покарання, яке виключає можливість  продовження даної роботи .  Попередня згода   виборного органу  первинної  профспілкової  організації  за правилами ст. 43 КЗпП України  для  припинення  трудового договору по  п.7 ст. 36 КЗпП України не потребується.

Як вбачається з   вироку Кілійського районного  суду Одеської області від 21.10.2011 року  ОСОБА_3,   будучи майстром  виробничого навчання   на момент вчинення злочинів ,  був визнаний  винним    в розтраті  чужого майна  шляхом зловживання  службовою особою  своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб  за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України та  одержанні  службовою особою хабара  за виконання  в інтересах тієї особи, яка  дає хабара  конкретних дій   з використанням  службового становища за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України. З а  кожним з вчинених злочинів  судом при розгляді справи було встановлено,  факт протизаконних дій ОСОБА_3Є  як службової особи.

Службовими особами за визначенням приміток 1,2 до  ст. 364 КК України є  особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням  здійснюють функції  представників влади  чи місцевого самоврядування, а також обіймають  постійно чи тимчасово  в органах державної влади, місцевого  самоврядування, на державних  чи комунальних унітарних  підприємствах, в установах  чи організаціях  посади, пов’язані з виконанням  організаційно – розпорядчих чи адміністративно – господарських функцій або виконують такі функції  за спеціальними повноваженнями.

Факт віднесення  позивача,  як майстра виробничого  навчання до  службової особи підтверджений вироком Кілійського районного суду Одеської області від  21.10. 2010 року  і  визнається судом доведеним. Від додаткового покарання за вказаним  вироком  позивач не звільнений, права виконувати     функції майстра виробничого навчання як службової особи не мав.

В частині  стягнення  середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу  суд визнає вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню . Законних підстав для поновлення позивача на роботі та скасування наказу про звільнення  у суду немає. В разі відсутності  правових  підстав для поновлення на роботі  відсутні  і правові наслідки поновлення  а саме – виплата  середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

 В частині вимог, заявлених позивачем  щодо стягнення розрахунку при звільненні  суд визнає вимоги безпідставними, оскільки, як вбачається  з наданої відповідачем довідки та визнається ОСОБА_3 в судовому засіданні ,  розрахунок при звільненні  отриманий ним в повному обсязі 15.02.2011 року,  спору щодо розміру нарахованої та виплаченої суми він не має.

 . Ст. 116 КЗпП України визначено, що  при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належить йому   від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми  мають бути виплачені  не пізніше наступного дня  після пред»явлення  звільненим працівником  вимоги про розрахунок. Згідно ст..  117 КЗпП України  у разі невиплати з вини власника  або уповноваженого ним органу належних  звільненому працівникові  сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору  про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити  працівникові  його середній заробіток   за весь час затримки  по день фактичного розрахунку . В частині стягнення середньої заробітної плати  за час затримки розрахунку  при звільненні  суд визнає  вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

В частині стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням  підстав для задоволення позовних вимог  у суду немає. Факт завдання моральної шкоди  позивачем не доведений , докази на його обґрунтування  не надані.

Керуючись ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 до Державного  професійно - технічного навчального закладу « Кілійський професійний ліцей»   про  визнання звільнення  не правомірним, поновлення на роботі, стягнення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного  професійно - технічного навчального закладу « Кілійський професійний ліцей»    на користь ОСОБА_3 середній заробіток  позивача  за час  затримки виплати розрахунку при звільненні  за весь час  затримки  по день фактичного розрахунку  - з 10.01.2011 року  по 15.02.2011 року. Зобов’язати Державний  професійно - технічного навчальний заклад « Кілійський професійний ліцей» нарахувати та  утримати з   загальної суми нарахованих сум   прибутковий податок  та інші зобов’язальні платежі, в тому числі страхові внески.

В частині  позовних вимог про поновлення на роботі,  стягнення  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу,  стягнення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди  – відмовити.

Від  сплати судових витрат по справі Державний  професійно - технічний навчальний заклад « Кілійський професійний ліцей»  звільнити,судові витрати  по справі  віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня оголошення.  

 Суддя   Кілійського

районного суду  ОСОБА_5