Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-4305/11/2229/
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2011 року
17 годин 15 хвилин
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, в особі судді Губіш О.А., розглянувши у скороченому провадженні в м.Шепетівка справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на протязі 2011 року, відповідач, в порушення вимог ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплатив їй в повному обсязі гарантовані державою щорічні виплати на оздоровлення, а тому просить позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії та являється інвалідом ІІ-ї групи, на підставі захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується посвідченнями останньої серії А за № 082227 від 30.09.2005 року, вкладкою до посвідчення № 134895 від 30.09.2005р, довідкою, що стверджує висновок медико-соціальної комісії від 10.04.1997р.
На підставі ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_1, у встановленому законом порядку має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
При цьому, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із змінами та доповненнями, у випадку позивачки така повинна складати в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, позивачу у 2011 році повинні були бути проведенні гарантовані державою виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі Закону. На виконання своїх зобов’язань, держава, виплачувала ОСОБА_1 встановлені їй виплати на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що складає значну різницю від взятих на себе зобов’язань.
Отже, незважаючи на те, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачці, встановлений на рівні п»яти мінімальних заробітних плат, ці норми Закону відповідачем не виконувалися та ігнорувалися.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»відповідно, якими було обмежено дію ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат є незаконною.
Таким чином, не дивлячись на те, що порядок виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка має статус І-ї категорії, інваліду ІІ-ї групи, її розмір були встановлені ст. 48 Закону, щорічно, розмір цієї допомоги в значно меншому розмірі встановлювався підзаконними нормативними актами і розпорядники бюджетних коштів її виплачували в межах бюджетних видатків на відповідний рік, тобто в значно меншому розмірі ніж гарантовано державою.
Однак, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
При цьому основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені та закріплені в ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В той же час, як встановлено судом та сторонами не оспорюється, позивачу, нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2011р. проведена в розмірі 120 грн., а не на рівні як те визначає ст. 48 Закону.
Тому, з врахуванням позовних вимог ОСОБА_1, останній, повинно бути виплачено за період 2011 року, з врахуванням вже проведених виплат, щорічна допомога на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку п»яти мінімальних заробітних плат, оскільки в законодавчому порядку жодні обмеження щодо виконання Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не встановлювались, а положення постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»прямо суперечать останньому та істотно звужують обсяг встановлених Законом та Конституцією України прав ОСОБА_1 Частиною 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, і в 2011р. зміни до ст.. 48 цього закону не вносилися. За таких обставин, у 2011 р. допомога на оздоровлення позивачу мала виплачуватися в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Не можуть бути підставою для відмови в позові посилалася державних органів на відсутність коштів для здійснення встановлених Законом виплат. Оскільки відповідно до рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України»встановлено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Саме на Управління, а не інші органи, покладений обов’язок щодо нарахування та виплати коштів про стягнення яких ставить питання позивачка.
Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що оскільки положення ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які передбачають виплату щорічної допомогу на оздоровлення позивачці з розрахунку не менше п»яти мінімальних заробітних плат є чинними, ОСОБА_1 має право на її отримання, а органи державної влади, в тому числі Соціального захисту не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме неправомірні дії Управління призвели до порушення законних прав позивачки.
Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 22, 46 Конституції України, рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України», ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року із змінами та доповненнями, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов задовольнити. Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровленя - неправомірними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ-ї групи, щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року за період з 1 січня по 31 червня 2011 року включно, з урахуванням вже проведених виплат.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь держави 3 грн. 40 коп. держмита.
Допустити постанову до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Головуюча:
Суддя