Справа №2-500/11                                

                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                  І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 року                                                                Летичівський  районний суд

                                                                                                        Хмельницької області

в складі: головуючої -  судді       Курнос С.О.

                     при секретарі -        Іськовій Т.Л.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в смт. Летичів  справу за  позовом   ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення боргу  за договором  позики та відшкодування моральної  шкоди  

                                            В С Т А Н О В И В:

   В позовній заяві позивач зазначає, що 10 серпня 2010 року  він ОСОБА_2передав в борг 2500грн. для придбання товару  в кредит про що останній власноруч  склав розписку,  в якій  зобов‘язався  повернути борг, однак   свого зобов»язання не дотримався і тому, він просить  суд  стягнути з  ОСОБА_2 2500грн. -суму боргу, 1700грн.-моральної  шкоди,  та судові витрати.

 В  судовому   засіданні  позивач уточнив позовні  вимоги, просить стягнути 2300грн.-суму боргу і відшкодувати судові витрати.

   Відповідач визнав вимоги в сумі 2300грн.-боргу і судові витрати.

   Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  вимоги  підлягають  задоволенню.

  Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

   Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов‘язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

      Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

    Відповідно до ст. 1049 ЦК України  позичальник   зобов‘язаний повернути   позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі,  що були  передані  йому позикодавцем) у строк  та в порядок, що  встановлені договором.

    Відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

 Борг перед позивачем підтверджується розпискою відповідача від 10.08.2010р. на 2500грн.. Разолм з тим сторони визнали, що залишок боргу складає 2300грн..

 Відповідно  до  ст.88 ЦПК України  судові витрати  покладаються  на  відповідача.

  Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, докази, їх  юридичну  оцінку, суд приходить  до висновку, що визнання відповідачем позову слід прийняти і вимоги позивача задоволити в сумі 2300грн.-по боргу  за розпискою і 171грн.-судових витрат.

   На підставі наведеного, ст. 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 60, 61, 88, 174, 212, 215 ЦПК  України, суд          

                                                       В И Р І Ш И В:

   Позов  задоволити. Стягнути з   ОСОБА_2 на  користь    ОСОБА_1 2300грн.-боргу, 51грн.-видатки по сплаті державного мита і 120грн.-видатки по сплаті зі ІТЗ розгляду справи в с уді.  

      На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом  десяти  днів  з дня його  проголошення.

                                                              Головуюча: