ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"17" березня 2008 р. | справа № 5020-5/030 |
За позовом: Міністерства оборони Російської Федерації в особі військової частини 99764-2 (99050 м. Севастополь, вул. Луначарського, 35)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудавтоторг” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 5, кв. 39-40)
про стягнення заборгованості в розмірі 118281,60 грн.
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Позивач: Козаченко В.В., довіреність № 746660 від 11.12.2007;
Відповідач: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Міністерство оборони Російської Федерації в особі військової частини 99764-2, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудавтоторг”, про стягнення заборгованості в розмірі 118281,60 грн., з яких: 62426,40 грн. –неустойка, 55855,20 грн. –збитки.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та довідкі статистики м. Севастополя (а.с. 50).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
13.03.2007 між позивачем та відповідачем укладений державний контракт № 90 на виконання державного оборонного замовлення по поставкам продовольства Міністерству оборони РФ.
Відповідно до п. 1.1 контракту відповідач зобов’язався поставити та передати у власність позивача лук ріповий (далі - продукція), який відповідає вимогам ГОСТ 1723-86, за ціною, у кількості, та у строки, передбачені у специфікації (додаток № 1), який є невід’ємною частиною даного контракту. Продукція повинна бути врожаю 2007 року, та виготовлена на території України.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання контракту відповідачем поставлено лише 10480,00 кг. луку на суму 11947,20 грн., що підтверджується витратною накладною № 000037 від 14.09.2004 (а.с. 15).
Оплата за поставлену продукцію здійснена платіжним дорученням № 415 від 28.09.2007 (а.с.17).
Відповідно до протоколу лабораторних досліджень № 56 від 20.09.2007, поставлена продукція вимогам ГОСТ 1723-86 на відповідає, для закладці на строкове зберігання не придатна, та підлягає термінової реалізації (а.с. 16).
За період з 16 по 19 вересня 2007 року відповідач повинний був поставити 45 тон продукції.
19.09.2007 відповідачем здійснена поставка 15 тон продукції, яка згідно з протоколом лабораторних досліджень № 57 від 20.09.2007 вимогам ГОСТ 1723-89 не відповідала (а.с. 18).
Зобов’язання по поставці продукції відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання контракту № 1343 від 25.09.2007 (а.с. 19).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 713 Цивільного кодексу України до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 5.1 контракту у випадку невиконання контракту по поставці продукції, або достроковому розірванні контракту відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 50% від вартості недопоставленої продукції.
Згідно зі ст. 230 ГК України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойка складає 62426,40 грн. грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 484774,74 грн., неустойки.
Згідно з п. 5.2 контракту у випадку розірвання контракту із-за невиконання постачальником зобов’язань, в тому числі по невиконанню узгодженого графіку поставки, позивач має право стягнути з відповідача суму понесених збитків, яка визначається як різниця між вартістю аналогічної партії продукції, яка закупляється за новим контрактом, та вартістю продукції по розірваному контракту в повному обсязі або частково контракту.
У зв’язку з невиконання відповідачем контракту № 90 від 10.09.2007 позивачем був укладений контракт № 92 від 28.09.2007 з СПД Кудрявцевим В.С. на поставку 110,0т. продукції за ціною 1,65 грн. за 1кг. (а.с. 24-27).
Договірні зобов’язання СПД Кудрявцевим В.С. виконані в повному обсязі. Оплата за поставлену продукцію позивачем здійснена, про що свідчать платіжні доручення № 416 від 01.10.2007 , № 428 від 09.10.2007 (а.с. 31-32), та накладні № 5 від 28.09.2007, № 6 від 02.10.2007 (а.с. 29-30).збитки позивача із-за різниці у ціні склали 55855,20 грн.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 118281,60 грн., з яких: 62426,40 грн. –неустойка, 55855,20 грн. –збитки
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1182,82 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудавтоторг” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 5, кв. 39-40, код ЄДРПОУ 34717858, п/р 260005012403 в СФ АБ „Таврика”, МФО 324377) на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі військової частини 99764-2 (99050 м. Севастополь, вул. Луначарського, 35) заборгованість в розмірі 118281,60 грн., з яких: 62426,40 грн. –неустойка, 55855,20 грн. –збитки, витрати по сплаті державного мита в сумі 1182,82 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., перерахувавши дані суми у Фінансово-економічне управління Чорноморського флоту Російської Федерації на р/р 26006402000830 в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997, код ЄДРПОУ 07928610”.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
24.03.2008
Розсилка:
1. Міністерство оборони Російської Федерації в особі військової частини 99764-2 (99050 м. Севастополь, вул. Луначарського, 35)
2. ТОВ „Севбудавтоторг” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 5, кв. 39-40)
3. Справа
4. наряд