ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" березня 2008 р.                                                              Справа №  11/15

За позовом          ТзОВ  «Атлант-Лтд»м.Луганськ

до відповідача:   ПП Виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак»м.Рівне

про стягнення       2 811 грн. 30 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

                                                                    інфляційних втрат та річних

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-             не з’явився;

від відповідача-         не з’явився.

В судове засідання 26 березня 2008р. представники сторін не з'явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.

Суть спору: Позивач-ТзОВ «Атлант-Лтд»звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з Відповідача-ПП Виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак»2 289 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках та 184 грн. 60 коп. пені згідно укладеного договору, а також 290 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 47 грн. 00 коп. 3% річних.

Відповідач не подав суду витребуваного ухвалами від 22.02.2008р. та 05.03.2008р. відзиву на позов та доказів оплати маркетингових послуг за вересень-грудень 2006р. згідно укладеного договору, копії довідки про включення до ЄДРПОУ, вимог не заперечив.

Проте, 26.03.2008р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання Відповідача, в якому він, не заз-начаючи свого ставлення до позову просив про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв’язку з перебуванням керівника підприємства у відрядженні.

Клопотання Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника не можуть розцінюватися як поважні, оскільки, тимчасова відсутність на підприємстві працівника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представ-ників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства і ухвалою суду від 05.03.2008р. –явка сторін не визнавалася обов’язковою.

Крім того, разом з позовною заявою Позивач надав оригінали доказів (які оглянуто судом, а після винесення рішення –повернуто Позивачу) та клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача. Дані обставини в сукупності дають суду підстави вважати, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі сторін.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

                                                                   ВСТАНОВИВ,

що Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак»-замовник та Товариство з обмеженою відповіда-льністю «Атлант-Лтд»(м.Луганськ)-виконавець 16.06.2006р. уклали договір про надання маркетингових послуг №181 (надалі в тексті Договір). Згідно з пп.1.1, 1.2, 2.3, 3 Договору виконавець зобов’язувався за завданням замовника надати послуги з маркетингового просування товарів: сухі сипучі продукти (спеції, приправи тощо), ТМ “Квітень”, ТМ ”Пи-кантная кухня” с метою збільшення на споживчому ринку регіону попиту на товари, перераховані в Додатку №1, який є невід’эмною частиною Договору, а замовник зобов’язувався – щомісяця сплачувати за вказані послуги винагороду в сумі 725 грн.(пп.3.1,3.2 Договору). Пунктом 2.3 Договору передбачалось, що маркетингове просування товарів здійсню-ватиметься з 22.06.2006р. по 31.12.2006р. Договір підписаний уповноваженими особами ТзОВ «Атлант-Лтд»та При-ватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Трейд-Пак»і скріплений відбитками їх печаток; змін та допов-нень до Договору сторони не вносили.(арк.справи 10).

Фактично, протягом червня-грудня 2006р. ТзОВ «Атлант-Лтд»виконав в повному обсязі передбачені Догово-ром маркетингові послуги з просування товарів Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Трейд-Пак»у роздрібній торговій мережі. Загальна вартість робіт складає 6 155 грн. 00 коп., що стверджується Актами за червень-грудень 2006р., які підписано уповноваженими представниками ТзОВ «Атлант-Лтд»і Приватного підприємства вироб-ничо-комерційної фірми «Трейд-Пак», скріплено відбитками їх печаток. Оригінали Актів, копії яких містяться у матері-алах справи (арк.справи 11-18) –оглянуто судом.

Відповідач виконані роботи оплатив частково, провівши розрахунок по 725 грн. за червень, липень, серпень 2006р. повністю та частково за вересень - в сумі 611 грн. Решту послуг за вересень-грудень 2006р. на суму 2 289 грн. 00 коп. Відповідач не оплатив, що стверджується матеріалами справи.

Пропозиція Позивача провести розрахунок за надані послуги в сумі 2 175 грн. 00 коп. за жовтень-грудень 2006 року та за вересень 2006р. в сумі 114 грн., яка вбачається з листа №77 від 03.05.2007р., врученого Відповідачу 15.05. 2007р. згідно повідомлення відділення підприємства зв’язку №956233 – залишена Відповідачем без відповіді і задово-лення, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 20-22).

На підставі п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за невиконання грошового зобов’язання за період з 11.05.2007р. по 11.11.2007р., сума якої складає 184 грн. 60 коп.

Посилаючись на ст.625 ЦК України Позивач нарахував 290 грн. 70 коп. втрат, завданих знеціненням коштів внаслідок інфляції за період з 01.05.2007р. по 30.11.2007р. та 3% річних за період 11.05.2007р. по 15.01.2008р., що скла-дає 47 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є дого-вори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необ-хідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за зав-данням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійс-нення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не вста-новлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, - замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.(ч.1 ст.903 ЦК України).

З огляду на вищезазначене у сукупності, господарський суд вважає, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу стверджуються Договором, Актами виконаних робіт, вимогою і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 193 Господарського кодексу України та стст. 15, 16, 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що неоплатою наданих послуг на загальну суму 2 289 грн. 00 коп. Відповідач завдав Позивачу майнової шкоди. Як зазначалось вище –ні у встановлений законом термін, ні після порушення господарським судом провадження у справі –Відповідач зобов’язань по оплаті спожитих послуг не виконав.

Проте, в частині стягнення 184 грн. 60 коп. пені з вимогами Позивача погодитись неможливо з наступ-них мотивів.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Аналогічні положення містяться і в ч.і п.4 Прикінцевих положень ГК України.

Пунктом 5 Прикінцевих положень ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., встановлено, що поло-ження Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяль-ності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була вста-новлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється до-говором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином, втіленням принципу свободи договору є положення ч.2 ст.551 ЦК України щодо можли-вості зміни розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства. Зокрема, сторони в договорі мо-жуть збільшити розмір неустойки, визначений у законі, що має місце в даному випадку.

Однак, у даному випадку сторони не узгодили умови про відповідальність за порушення зобов’язань –Договір не містить умови про підстави нарахування та розмір пені, а пунктом 4.1 Договору передбачено лише, що сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Відтак, господарський суд вважає покликання Позивача на положення стст. 530, 550, ч.3 ст.611 ЦК Ук-раїни є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.

На підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення нарахованої пені в задоволенні позову необхідно відмовити.

Разом з тим, вимоги стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню з ураху-ванням наступного.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або виз-начений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник пови-нен виконати такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити су-му боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з прост-роченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Як вказувалось вище, згідно повідомлення відділення підприємства зв’язку №956233 вимога оплати боргу в сумі 2 289 грн. 00 коп. була вручена Відповідачу 15.05.2007р.(арк.справи 41). Відповідно, право на позов виникло у Позивача лише через 7 днів –23 травня 2007р.

Однак, всупереч цьому, як вбачається з доданого Позивачем до позовних матеріалів розрахунку –інфляційні втрати та річні він нарахував з 11 травня 2007р., зарахувавши щодо інфляційних втрат повний травень місяць 2007р. (індекс інфляції -100,6%), а в частині річних –зайві 12 днів.

Згідно розрахунку, зробленого судом, до стягнення підлягають:

- інфляційні втрати за червень-листопад 2007р.: 112,05% х 2 289,00 = 275 грн. 82 коп.;

- 3% річних за період з 23.05.2007р. по 15.01.2008р.: 2 289,00 х 238 х 0,00822% =  44 грн. 78 коп.

З огляду на зазначене, на підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 14 грн. 88 коп. –втрат від інфляції за травень 2007р. та 02 грн. 22 коп. –3% річних нарахованих за період з 11.05.2007р. по 22.05.2007р. –в задоволенні позову необхідно відмовити.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 2 609 грн. 60 коп. боргу. В частині стягнення решти вимог – в задоволенні позову належить відмовити.

На Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Трейд-Пак», яке знахо-диться у м.Рівне, вул.Ювілейна,9, кв.133 (код 32803033) на користь Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Атлант-Лтд», яке знаходиться в м.Луганськ, кв.Алєксєєва,10 (код 21763334) 2 289грн. 00коп. заборгованості по розрахунках за надані маркетингові послуги, 275грн. 82коп. втрат від інфляції за червень-листопад 2007р., 44грн. 78коп. -3% річних за період з 23.05.2007р. по 15.01.2008р., 94грн. 68коп. витрат по сплаті державного мита та 109грн. 53коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В частині стягнення 184 грн. 60 коп. пені –в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 14 грн. 88 коп. –втрат від інфляції та 02 грн. 22 коп. –3% річних –в задово-ленні позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "29" березня 2008 р..