Справа № 22-ц-1966/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Болюк І.І.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третьої особи Рогатинської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на автомобіль, за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА на рішення Рогатинського районного суду від 25 жовтня 2011року з участю: представника апелянта – ОСОБА_3,
в с т а н о в и л а :
В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА, третьої особи Рогатинської районної державної нотаріальної контори, посилаючись на те, що в липні 2006 року в якості гуманітарної допомоги його батько отримав автомобіль марки VOLKSWAGEH PASSAT GLS 2005 року випуску, відповідно до п. 37 Постанови КМ України від 08.09.1997року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями". Батько за життя надав йому згоду на керування транспортним засобом, про що зроблено відповідний запис в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Позивач вказував, що після 18 серпня 2008року батько помер. Вважає, що після цього право власності на автомашину переходить до нього. Однак, зазначає, що відповідач усупереч вимог норм законодавства відмовляється передати йому у власність вказаний автомобіль. Тому, ОСОБА_2 просив позов задовольнити та визнати право власності на автомобіль за ним, як членом сім'ї покійного батька та спадкоємцем на його майно.
Рішенням Рогатинського районного суду від 25 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEH PASSAT GLS 2005 року випуску за ОСОБА_2 із зняттям з обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА.
Постановляючи рішення, суд 1-інстанції виходив із того, що рішення про забезпечення батька позивача автомобілем було прийнято на умовах «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою КМ України від 08.09.1997року, тобто ще до набрання чинності та введення в дію Постанови КМ України № 999 від 19.07.2006року.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не взяв до уваги правові норми, що регламентують дію нормативно-правових актів в часі. Апелянт зазначає, що згідно із статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999року визнано, що за загальновизнаним правом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Даний принцип закріплений статтею 58 Конституції України. У зв’язку із цим скаржник вважає, що оскільки на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, діяв новий "Порядок забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006року, то сам факт смерті інваліда змінив діючі права і обов'язки сторін. Тому, на думку представника апелянта, суд дійшов до помилкового висновку про визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_2, в зв'язку з чим просить рішення суду скасувати.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення йому було надіслано завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.
Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній. Просив оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідам і дітям-інвалідам надаються безплатно або на пільгових умовах послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворюючі апарати тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі – за наявності відповідного медичного висновку. Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 08.09.1997року затверджено «Порядок забезпечення інвалідів автомобілями», відповідно до якого після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї, знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Судом встановлено, що в травні 2006 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА про забезпечення його автомобілем (а.с. 34). Відповідно до протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України № 26/ГД-10846 від 06.07.2006року та у відповідності до положень Постанови КМ України від 08.09.1997року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" ОСОБА_4, як інвалід війни ІІІ-групи, був забезпечений автомобілем марки VOLKSWAGEH PASSAT GLS 2005 року випуску на пільгових умовах.
Отримання автомобіля на підставі вказаного «Порядку» підтверджується іншими документами, які є в матеріалах справи: нотаріально посвідченою довідкою про надання автомашини в якості гуманітарної допомоги, перекладеною з англійської мови (а.с.6); копією митної декларації (а.с. 8).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( копія свідоцтва -а.с.11). Позивач проживав разом з батьком до дня його смерті, що підтверджується довідкою виконкому Вербилівської сільської ради (а.с.42). Тому позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на спірну автомашину є обгрунтованими, оскільки відповідно до п. 37 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року, чинного на час прийняття рішення Комісії з питань гуманітарної допомоги про виділення автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Посилання апелянта на положення «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою КМ України № 999 від 19.07.2006року є безпідставними, так як даний «Порядок» набрав чинності з моменту його опублікування в "Офіційному віснику України" - 09 серпня 2006року, тобто вже після отримання батьком ОСОБА_5 автомобіля та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки "Порядок забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006 року набрав чинності тільки 09.08.2006 року, то застосування його положень до правовідносин, що виникли до набрання чинності цим "Порядком", є неправомірним.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі про визнання права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2 із зняттям його з обліку в Головному управління правці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.208-210; 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА відхилити, а рішення Рогатинського районного суду від 25 жовтня 2011року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Вакарук
Л.В. Ясеновенко