УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-24142/11
Справа № 22ц-24142/2011 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 45 ( І ) суддя Попов В.В.
Суддя-доповідач Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Зубакової В.П.
суддів: Остапенко В.О., Неклеси В.І.
при секретарі: Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 18 травня 2011 року по справі за позовом прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», управління Держкомзему в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення Криворізької міської ради від 20 квітня 2005 року про безоплатну передачу земельної ділянки, визнання частково незаконним і недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання передачі земельної ділянки в користування.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_2,
позивач ОСОБА_3, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року прокурор Інгулецького району м.Кривого звернувся до суду із позовом до відповідачів в інтересах ОСОБА_3 та, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсним рішення XXIV сесії IV скликання Криворізької міської ради від 20.04.2005 року № 3122 «Про внесення змін у додатки до рішень виконкому міської ради»в частині пункту 1.12 розділу І. а саме: про безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 516 м2; визнати частково незаконним та недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серія НОМЕР_1. виданий Криворізькою міською радою 21 червня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 в частині приватизації останньою земельної ділянки площею 0.0498 га за адресою: АДРЕСА_1, в частині приватизації земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3, яку ОСОБА_2 приватизувала на підставі договору довічного утримання; зобов'язати ОСОБА_2 передати земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0.0498 га в користування ОСОБА_3
Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 18 травня 2011 року позов задоволено.
Визнано недійсним рішення XXIV сесії IV скликання Криворізької міської ради від 20.04.2005 року № 3122 «Про внесення змін у додатки до рішень виконкому міської ради» в частині пункту 1.12 розділу І. а саме: про безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 516 м2.
Визнано частково незаконним та недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серія НОМЕР_1. виданий Криворізькою міською радою 21 червня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 в частині приватизації останньою земельної ділянки площею 0.0498 га за адресою: АДРЕСА_1, в частині приватизації земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3, яку ОСОБА_2 приватизувала на підставі договору довічного утримання.
Зобов'язано ОСОБА_2 передати земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0.0498 га в користування ОСОБА_3.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь держави судові витрати по справі, а саме - державне мито в розмірі - 8 гривень 50 копійок і витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в розмірі - 37 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд не врахувавши ст..ст. 328, 744, 745, 334 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», якими визначено момент виникнення права власності на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання, в даному випадку - 06.11.2002р., прийшов до помилкового висновку щодо незаконності рішення Криворізької міської ради в 2005 році про передачу земельної ділянки у власність в зв’язку з відсутністю у ОСОБА_2 права власності на житлове приміщення, яке розташоване на даній земельній ділянці.
Розміри земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_2, відповідають технічній документації та погоджені з суміжними землекористувачами, а тому дії Криворізької міської ради при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку не суперечать ст. 12, 118 ЗК України.
Порушення норм процесуального права полягає в тому, що розгляд спорів, предметом яких є визнання недійсними (незаконними) рішень органів місцевого самоврядування з питань регулювання правовідносин, має здійснюватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.10.2002 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_2 був переданий у власність будинок АДРЕСА_1. Вказаний договір рішенням колегії суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року був розірваний, право власності на вищезазначене домоволодіння визнано за ОСОБА_3 (а.с. 11. 12).
Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 11.08.2004 року ОСОБА_2 отримала в дар частину, площею 47, 00 кв.м., земельної ділянки площею 0,0629 гектарів за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до Криворізької міської ради Дніпропетровської області із заявою про передачу їй у власність земельну ділянку площею 498 кв.м. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 якої вона користується з 2002 року (а.с. 15).
Відповідно до рішення № 3122 від 20.04.2005 року Криворізької міської ради «Про внесення змін у додатки до рішень виконкому міської ради» пункту 90 додатка 4 рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 10.12.1997 року № 545/1 був викладений в такій редакції: «ОСОБА_2; вул. АДРЕСА_1; у приватну власність: 516 кв.м. - присадибна ділянка» (а.с. 17).
21.06.2005 року ОСОБА_2 отримала Державний Акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку на підставі договору дарування від 11.08.2004 року № 13866 та рішення міської ради від 20.04.2005 року № 3122 (а.с. 5, 14, 17).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 20.04.2005р. ОСОБА_2 не набула права власності на житловий будинок, розташований спірній на земельній ділянці, а тому Криворізька міська рада не мала підстав для передачі цієї ділянки їй у приватну власність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Криворізької міської ради Дніпропетровської області із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 498 кв.м. для обслуговування житлового будинку розташованому в АДРЕСА_1 яким вона користується на підставі договору довічного утримання від 24.10.2002 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, який було розірвано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року в зв’язку з неналежним виконанням набувачем своїх обов’язків.
Згідно ч.1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Отже, встановивши що ОСОБА_2 не набула права власності на домоволодіння розташоване на спірній земельній ділянці, суд вірно прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав, передбачених ст. 81 Земельного кодексу України, для визнання за нею права власності на земельну ділянку, та правомірно у відповідності до роз’яснень, викладених в п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, задовольнив позовні вимоги, а тому доводи апеляційної скарги щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку є безпідставними.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суперечить положенням п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, оскільки даний спір виник з приводу права власності на земельну ділянку.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 18 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.