Справа № 2-7190/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.
Провадження № 22-ц/0390/1998/11
Категорія:37 Доповідач: Антонюк К. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.
суддів Русинчука М.М., Мудренко Л.І.
при секретарі Семенюк О.А.
з участю представника позивачів –ОСОБА_1
представника відповідача –ОСОБА_2
прокурора –Бордюженко Е.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою прокурора міста Луцька на рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2011 року позов задовлено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_5 в частині 27/100 часток будинковолодіння за АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на 27/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1. В решті вимог відмолено.
В апеляційній скарзі прокурор м. Луцька покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
В суді апеляційної інстанції прокурор та представник відповідача ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.
Представник позивачів ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на належне їй майно: квартиру АДРЕСА_1 та складає 54/100 частин будинковолодіння. Спадкоємцями за законом є дочка спадкодавця –відповідач по справі ОСОБА_5 та онуки –позивачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мають право на спадкування за правом представлення.
Суд прийшов до висновку, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживали в квартирі № 1 спірного будинковолодіння, яка належала спадкодавцю, отже як спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на Ѕ частину спадкового майна.
Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права.
Копіями свідоцтва про смерть підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, її син –батько позивачів ОСОБА_3. помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка б належала б при спадкоємстві за законом їх померлим батькам.
Отже, право на спадкування в рівних частках після смерті ОСОБА_6 мають її дочка ОСОБА_5 (на Ѕ частину спадкового майна), онуки –ОСОБА_3, ОСОБА_4 (також на Ѕ частину спадкового майна).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.12.1998 року виділено у власність ОСОБА_3. і ОСОБА_4. квартиру АДРЕСА_2 що складає 46/100 частин будинковолодіння, а ОСОБА_6 квартиру № 1 у цьому ж будинковолодінні, що складає 54/100 його частин.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.12.2007 року визнано недійсним договір дарування від 26.08.1999 року, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала свою частину будинку ОСОБА_5 та визнано недійсним заповіт від 17.02.1992 року, яким ОСОБА_6 заповіла все майно ОСОБА_5, визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 13.09.1999 року про реєстрацію за відповідачем права власності на 54/100 частин спірного будинку.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 15.07.2009 року зареєстровано 54/100 частин будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано відповідачу 13.07.20009 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою.
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі по справі після смерті ОСОБА_6 постійно проживали в квартирі № 1 спірного будинковолодіння, яка належала спадкодавцю на праві власності. Ці обставини не заперечуються відповідачем і визнаються апелянтом. Отже дії позивачів, які після смерті ОСОБА_6 залишились проживати в спірній частині будинку, що належала саме спадкодавцю свідчать, що вони як спадкоємці за правом представлення вступили у фактичне управління та володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину і мають право на Ѕ частину спадкового майна.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора міста Луцька відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: