Справа №  2-247/11р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ        УКРАЇНИ

9  листопада    2011 року     

                                                                                                     Ямпільський райсуд

в складі : головуючого –Воловик Г.М..                                               Сумської області

при секретарі  - Савченко А.О.

адвоката –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ямпіль справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди в сумі, відповідно: 5 950 грив. та 3000 грив., суд,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної її майну матеріальної шкоди в сумі 5 950 грив. та моральної в сумі 3000 грив. В ході судового розгляду справи вона заявила клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача ОСОБА_4 Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.09.2011 року вона вигнала свою корову по кличці Апрелька в череду для випасу, але додому корова не повернулася. На наступний день вона знайшла свою корову на схилі біля водойми мертвою. Вважає винними у смерті її корови ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в цей день були пастухами, бо останні недбало слідкували за випасом худоби, що призвело до загибелі корови. Тому просить суд стягнути з відповідачів на її користь зазначену вище суму матеріальної шкоди. Також вона вважає, що їй заподіяна моральна шкода в сумі 3000 грив., оскільки її сім’я є   багатодітною і корова для них була кормилицею. Крім того, вона не працює і одним із джерел доходу була здача молока.

          Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча знали про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи є розписки (а.с.33,39,54). Їх інтереси в суді представляв представник , діючий за  довіреностями від 12.10.2011 року та від 07.11.2011 року. Який в судовому засіданні позов повністю не визнав і пояснив, що вини з боку відповідачів в загибелі корови ОСОБА_2 немає, бо ніякої ні письмової, ні усної домовленості щодо випасу худоби вони не обумовлювали і не заключали. Відповідачі належним чином  випасали худобу і протиправних дій, щодо загибелі корови не чинили.

          В судовому засіданні було встановлено, що позивачу на праві власності належала корова по кличці Апрелька. Власники корів села Степне,  вулиці: Дупликівка, Боженко, Калинова, пров. Боженко, випасали велику рогату  худобу по черзі згідно усної домовленості. 3.09.2011 року біля 6.40 год. позивач вигнала свою корову по кличці Апрелька у череду  для випасу на пасовисько, розташованого за с. Степне.

          Випас череди корів, в той день, згідно черги, здійснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ввечері того ж дня, корова додому до позивача не повернулася. На другий день, тобто 04.09.2011 року, позивач знайшла свою корову за с. Степне на схилі біля водойми мертвою.

          Згідно протоколу розтину трупу тварини від 04.09.2011 року (л.с. 14) , встановлено, що смерть корови наступила від асфіксії в результаті аспірації рідких кормових мас в органи дихання та здуття шлунково-кишкового тракту по причині не природнього положення тварини, що визвало додатково параліч дихальної системи.  

          Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами повинні регулюватися нормами зобов’язального права, хоча усні домовленості на почерговий випас худоби не передбачені актами цивільного законодавства, але ці домовленості за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Як було встановлено в судовому засіданні, що на пасовище корову по кличці «Апрелька» в день її зникнення виганяла господарка клінічно здоровою і випасалася вона активно, а тому суд вважає, що пастухи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином не контролювали хід випасу худоби, не проводили періодично перелік корів, що призвело до відлучення корови від череди і подальшої її смерті.

          Згідно довідки Степненської сільської ради (а.с.9), видно, що велика рогата худоба мешканців с. Степне по усній домовленості випасалася  по черзі власниками худоби і згідно усної домовленості пастухи повинні постійно слідкувати    за випасом худоби і нести відповідальність за її збереженням.

          Згідно показів свідка ОСОБА_5, які він дав в судовому засіданні, видно, що дійсно смерть корови наступила по причині не природнього положення тварини і якби в той час помітили це пастухи та допомогли б  корові,  таких негативних наслідків не трапилося. Вага корови була не менше чим 350 кг.

          Згідно показів свідка ОСОБА_6 видно, кожної весни  при вигоні корів на пасовище, власники корів, які виганяють у   чергу корів усно домовляються про умови їх випасу та відповідальність за їх збереження. Вона в своєму господарстві тримає 3- х корів, а тому знає всі ці питання. Вага корови ОСОБА_2 становила більше ніж 350 кг.

          З показів свідка ОСОБА_7 видно, що вона працює сільським головою села Степне і знає, що власники корів села навесні домовляються про порядок випасу худоби та про  відповідальність по її збереженню.

          Виходячи з вищевикладеного,  суд, дійшов висновку  про те, що саме на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинна бути покладена відповідальність за порушення зобов’язання по випасу корови , оскільки належним чином воно не було виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України правовим наслідком порушення  зобов’язання є відшкодування збитків.   

Згідно з протоколом розтину трупу тварини (л.с.14),  видно, що вага корови становила 350 кг.

Згідно довідки ПСП «Стародубське»1 кг живої ваги ВРх становить 17 грив. Отже, вартість живої ваги корови становить: 17 грив. х 350 кг. = 5 950 грив.

Відносно  позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грив., суд вважає, що дана позовна вимога, задоволенню не підлягає, оскільки моральна шкода відшкодовується у разі, якщо це передбачено договором або законом. В даному випадку такий договір  між сторонами відсутній , а спірні правовідносини про стягнення моральної шкоди не регламентовані  законом.

Посилання представника відповідачів на відсутність усної домовленості на почерговий випас худоби та відповідальність  пастухів за збереження корів на пасовищі,  суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються всіма зібраними по справі доказами.

Твердження представника відповідачів про те, що корова ОСОБА_2  була меншої ваги ніж 350 кг, суд також не може прийняти до уваги, оскільки вважає, що доказів, щодо можливої меншої ваги корови ніж 350 кг, він до суду не надав, а свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні  підтвердив, що він як спеціаліст вважав, що корова ОСОБА_2, була вагою -  370-400 кг, вагу корови 350 кг він записав в протокол розтину трупу корови  із слів господарки. З висновками протоколу погодився ОСОБА_8 та поставив свій підпис в протоколі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача, понесені нею судові витрати, а також стягнути з позивача судовий збір за пред’явлення до суду вимог по відшкодуванню моральної шкоди , оскільки при подачі позову судовий збір не був сплочений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 610, 611 ЦПК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Цивільний позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди в сумі, відповідно: 5 950 грив. та 3000 грив. задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5 950 грив. в солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі: по 89,75 грив. з кожного.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь держави судовий  збір в сумі 150 грив.

В решті позовах ОСОБА_2 відмовити, за безпідставністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ямпільський райсуд  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                Г.М. Воловик