Справа №22-ц-1806/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко
Категорія - 19 Суддя-доповідач - Кононенко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,
суддів - Семеній Л. І., Хвостика С. Г.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Проте
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 серпня 2011 року
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Проте про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт;
за позовом Проте до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення недоліків виконаних робіт,
в с т а н о в и л а :
22 липня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2009 року між ним та Проте укладено договір на виконання робіт, згідно з яким він повинен був виготовити та встановити замовнику металеві ворота, хвіртку та залізобетонний паркан з плит кількістю 371 штука за ціною 53 грн. за 1 штуку та стовпів кількістю 83 штуки за ціною 68 грн. за 1 штуку, а Проте мав внести передплату в сумі 14000 грн., а решту вартості робіт в сумі 19826 грн. сплатити після прийняття виконаної роботи. У ході виконання ним робіт Проте навмисно псував об’єкти будівництва і не оплатив виконані роботи, вимагаючи усунути недоліки, тому він просив визнати дії Проте такими, що суперечать умовам договору та вимогам чинного законодавства, і стягнути з нього 19826 грн. за виконану роботу.
11 жовтня 2010 року Проте звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що на виконання умов договору від 02 квітня 2009 року сплатив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 14000 грн. авансу, але останній виконував роботи по встановленню огорожі так повільно, що закінчити їх в обумовлений строк стало неможливим. Крім того, при проведенні перевірки управлінням у справах захисту прав споживачів у Сумській області у 173 плитах виявлено виробничий брак, тому, уточнивши свої вимоги, він просив зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 безоплатно усунути недоліки у виконаній роботі, вказані у висновку експертизи ДП ВАТ «Сумбуд».
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2011 року позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 серпня 2011 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Проте на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 13640 грн. 30 коп. на виконання договору підряду.
Стягнуто з Проте на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 136 грн. 40 коп. повернення судового збору та 20 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено за необгрунтованістю.
У задоволенні позову Проте відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Проте, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні його вимог та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
При цьому зазначає, що висновок суду про те, що за основу при визначенні недоліків потрібно брати 143 плити, які тріснули, що зазначено в акті від 19 травня 2009 року, оскільки паркан перебував в експлуатації і до проведення експертизи минув значний час, є безпідставним у зв’язку з тим, що роботу не прийнято з вини підрядника. Крім того, вказує, що просив суд зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 безоплатно усунути недоліки у виконаній роботі, а не зменшити її вартість.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача Проте, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які заперечували проти скарги вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Проте укладено договір на виконання робіт, згідно з яким ОСОБА_2 повинен був виготовити та встановити замовнику металеві ворота, хвіртку та залізобетонний паркан з плит кількістю 371 штука за ціною 53 грн. за 1 штуку та стовпів кількістю 83 штуки за ціною 68 грн. за 1 штуку, а Проте мав внести передплату в сумі 14000 грн., а решту вартості робіт в сумі 19826 грн. сплатити після прийняття виконаної роботи (а.с.6).
02 квітня 2009 року Проте сплачено виконавцю 14000 грн. авансу.
Встановлена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 залізобетонна конструкція не відповідає вимогам розділу 4 СНиП ІІІ-10-75, а саме: деякі стійки, на які опираються панелі огорожі, мають відхилення від вертикалі до 30 мм і зсув у плані до 50 мм, на стороні А і В є зсуви огорожі до 50 мм, всі вузли з’єднань елементів збірних залізобетонних панелей зі стійками не мають закарбування цементно-піщаним розчином, а деякі частково закріплені тимчасовими дерев’яними клинами. Крім того, усі стійки мають численні раковини та відколи ребер, що є браком.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та відмову у задоволенні позову Проте, суд першої інстанції виходив з того, що пропорційне зменшення вартості робіт є найбільш доцільним способом захисту прав Проте, оскільки паркан в основному виконує свої функції.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.839 ЦК України підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, і відповідає за належну якість наданого ним матеріалу.
Як передбачено ст.842 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал.
У відповідності з ч.1 ст.858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Проте 02 квітня 2009 року сплатив виконавцю 14000 грн. передплати (а.с.6). Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної ДП ВАТ «Сумбуд» «Головна випробувальна лабораторія в будівництві та енергетиці», від 17 травня 2010 року, встановлена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 залізобетонна конструкція не відповідає вимогам розділу 4 СНиП ІІІ-10-75 (огорожі), має місце брак, зокрема, усі стійки паркану мають численні раковини, відколи ребер з наднормативним допуском, на 22 стійках є значні відколи з оголенням одиночних стрижнів арматури, роботи по установці паркану не відповідають вимогам нормативних документів (а.с.66-69).
Зважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції, повно з’ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права Проте як замовника порушено, проте, при обранні способу захисту його прав судом залишено поза увагою, що у своїй позовній заяві Проте, скориставшись правом вибору, передбаченим ст.858 ЦК України та ст.10 «Закону України «Про захист прав споживачів», просив зобов’язати ОСОБА_2 безоплатно усунути недоліки у виконаній роботі, чим порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений ст.11 ЦПК України.
Що стосується позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, то, на думку колегії суддів, він задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Пунктом 2.3 договору на виконання робіт встановлено, що роботи оплачуються повністю після налаштування і приймання.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що на даний час роботи не виконані, акт здавання-приймання робіт, передбачений п.3.3 договору, відсутній, а відповідно до п.3.9 договору до повної оплати виріб вважається власністю підрядника, тому тягар утримання такої власності законом покладається саме на останнього.
За таких обставин права фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на отримання оплати за виконані роботи на даний час не порушені, тому його позов є передчасним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та про часткове задоволення позову Проте
Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає вирішенню питання розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Проте задовольнити частково.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 серпня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Проте про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт.
Позов Проте до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення недоліків виконаних робіт задовольнити частково.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 безоплатно усунути недоліки огорожі шляхом заміни збірних залізобетонних панелей та стовпів, про що зазначено у висновку Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» «Головної випробувальної лабораторії в будівництві та енергетиці» від 17 травня 2010 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Проте 51 грн. повернення судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції та 66 грн. 20 коп. повернення судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -