Справа №22-ц-1826/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко

Категорія - 6 Суддя-доповідач - Кононенко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Кононенко О. Ю.,

суддів -  Семеній  Л. І.,  Шевченка  В. А.,

за участю секретаря - Федини Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 06 вересня  2011 року

у справі за позовом  ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа – Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня  2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.

          При цьому зазначає, що згідно з чинним на час будівництва будинку «А-ІІ» законодавством отримання дозволу на будівництво не вимагалось. Крім того, вказує, що земельна ділянка перебуває у її власності, використана нею за цільовим призначенням, будівництво житлового будинку здійснене без порушень норм і правил, тому суд безпідставно не визнав за нею право власності на самочинне будівництво.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з’явились.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2003 року ОСОБА_1 купила будинок житловою площею 29 кв.м та земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0987 га (а.с.5-8).

У 2004 році ОСОБА_1, не отримавши відповідні дозволи на будівництво та початок будівельних робіт, збудувала новий будинок «А-ІІ» загальною площею 98,7 кв.м, а у 2005 році – вбиральню «Н» (а.с.25).

При будівництві будинку «А-ІІ» не витримано протипожежну відстань до АДРЕСА_2 (а.с.36).

Ухвалюючи рішення про відмову у  задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона не набула права власності на новостворені будівлі, оскільки вони збудовані без отримання відповідних дозволів на будівництво та початок будівельних робіт.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду  узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм і правил.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакцій від 20 квітня 2000 року) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що житловий будинок побудований без дозволу на виконання будівельних робіт, не прийнятий в експлуатацію та не зареєстрований у БТІ (а.с.26-30).

Зважаючи на викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача не виникло право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що згідно з чинним на час будівництва будинку «А-ІІ» законодавством отримання дозволу на будівництво не вимагалось, суперечать вимогам ст.22 Закону України «Про основи містобудування», згідно з якою до забудови можна приступати при наявності дозволу на виконання будівельних робіт, який надається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на підставі проектної документації на будівництво, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному Законом України «Про планування і забудову територій».

При недотриманні забудовником зазначених вимог, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не виникає (ч.2 ст.376 ЦК України).

Посилання  ОСОБА_1 на те, що земельна ділянка перебуває у її власності, використана нею за цільовим призначенням, будівництво житлового будинку здійснене без порушень норм і правил, тому суд безпідставно не визнав за нею право власності на самочинне будівництво, на правильність висновків суду не впливають і свідчать про відсутність спору про право.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91 затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

За наявності врегульованого чинним законодавством адміністративного порядку вирішення справ про самочинне будівництво,  підстави для задоволення позову у суду першої інстанції були відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми області від 06 вересня  2011 року    залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набрала законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -