Справа № 2-3990/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.

Провадження № 22-ц/0390/1822/11

Категорія:30 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Осіпука В В

суддів -  Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.

при секретарі   Дуткіній Ж.П.

          з участю позивача ОСОБА_1

          представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

          представника відповідача Харка Д.М.

          прокурора Бондарук О.О.,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 28 вересня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Посилалась на ті обставини, що на виконанні старшого державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького  МУЮ Войтовича О.В. знаходиться виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» в її користь 2815 євро 11 європроцентів – суми банківського вкладу та 120 грн. судових витрат. За даним виконавчим листом 22 липня 2010 року було відкрито виконавче провадження, яке 20 серпня 2010 року приєднано до зведеного виконавчого провадження. Після чого зведене виконавче провадження постановами державного виконавця від 14.09. та 5.11.2010 року двічі зупинялось. Остання постанова від 5 листопада 2010 року за її скаргою скасовувалась ухвалою Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року.

Крім того позивач зазначала, що після приєднання її виконавчого листа до зведеного виконавчого провадження, тобто з 20 серпня 2010 року, рішення суду у передбачений законом шестимісячний строк не виконане і жодні заходи для його реального виконання не проводились, що свідчить про бездіяльність державного виконавця, яка завдала їй як матеріальної, так і моральної шкоди.

Вважаючи, що такими діями державного виконавця – службової особи органу державної влади, їй було завдано матеріальну і моральну шкоду, то просила суд кошти в розмірі 32073 грн. 39 коп. та 5000 грн. стягнути з Державного казначейства України в її користь і відшкодувати їй 120 грн. понесених судових витрат.

28 вересня 2011 року Луцьким міськрайонним судом ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 в позові та стягнуто з неї в користь держави 329 грн. 23 коп. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне і необгрунтоване, прийняте на основі невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, завданої державним виконавцем відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області, як службовою особою органу державної влади під час виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довела в судовому засіданні факту заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди незаконною бездіяльністю судового виконавця.

Такий висновок суду є правильним та повністю відповідає зібраним і дослідженим судом першої інстанції доказам.

Згідно ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Судом встановлено, що на виконанні у першому відділі ДВС Луцького МУЮ знаходиться виконавчий лист №2-2353/10 від 18 червня 2010 року, виданий Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» грошових коштів за договором банківського вкладу та понесених судових витрат в користь позивача ОСОБА_1 22 липня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 20 серпня 2010 року дане виконавче провадження постановою цього ж державного виконавця приєднано до зведеного виконавчого провадження (а.с. 4-3, 10-14).

Крім того встановлено, що 14.09.2010 року та 5.11.2010 виконавче провадження двічі зупинялося із-за оскарження ПАТ «Західінкомбанк» дій державного виконавця. Однак із цих постанов ухвалою від 10 лютого 2011 року Луцького міськрайонного суду, а саме від 5.11.2010 року про зупинення зведеного виконавчого провадження, була скасована за скаргою ОСОБА_1 В цій же справі 17.12.2010 року судом постановлялась ухвала про залишення вимог заявниці ОСОБА_1 без розгляду в частині визнання неправомірними дій державного виконавця (а.с. 6-7, 9), яка ніким не оскаржувалась і набрала законної сили.

Отже, наведені обставини, які визнаються і не оспорюються позивачем, свідчать про те, що державним виконавцем були проведені необхідні виконавчі дії за виконавчим листом ОСОБА_1, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим в судовому засіданні позивачем, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надано інших доказів незаконних дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 18 червня 2010 року, які б завдали їй матеріальної чи моральної шкоди і такі факти не встановлені судом.

Встановивши такі обставини, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що службова особа – державний виконавець відділу ДВС Луцького МУЮ, під час вчинення виконавчих дій, допустив бездіяльність чи інші незаконні дії, які завдали шкоду позивачу ОСОБА_1

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу, відповідно до ст.308 ЦПК України, слід відхилити.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 28 вересня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді