Справа № 2-858/11

провадження № 22-ц/0390/1973/11 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.

Категорія: 5      Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01.12.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Данилюк В А,

суддів -  Свистун О.В., Осіпука В.В.

при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю представника позивачів ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року,

                                    В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири. Обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що 22 вересня 2005 року ОСОБА_3 уклав договір з ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» про пайову участь у будівництві квартири. Предметом договору було будівництво двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, вартість якої становила 131424 грн. Оскільки у відповідачів не було коштів, останні звернулися про дольову участь у будівництві квартири, у зв»язку з чим позивачі 14.10.2005 року внесли першу оплату за квартиру в розмірі 21000 грн., а з 14.10.2005 року по червень 2008 року сплатили в рахунок будівництва квартири 77000 грн. У зв»язку з цим просили визнати за ними право власності на 1/2 частину квартири та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Під час розгляду справи позивачі змінили свої позовні вимоги та у зв»язку з вкладенням коштів у будівництво квартири просили стягнути з відповідачів затрачені ними кошти в сумі 88228 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6, ОСОБА_8 кошти в розмірі 88228 грн., сплачених на будівництво квартири АДРЕСА_1 та судові витрати в розмірі 120 грн., а також в доход держави судові витрати по справі у розмірі 882 грн. 28 коп. по 441 грн. 14 коп. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення через неповне з’ясування усіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права., просить рішення суду скасувати.

У даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, відповідач ОСОБА_4, представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що 22 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» було укладено договір про пайову участь у будівництві житла, відповідно до якого ТзОВ «Завод будівельних конструкцій як виконавець зобов»язується побудувати з власних матеріалів і передати замовнику житло, а саме, двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 як замовник зобов»язується прийняти та оплатити вартість цього житла на умовах, передбачених договором (а.с. 5). Згідно додаткової угоди від 22.09.2005 року остаточна вартість житла погоджена в сумі 131424 грн., в решті умови договору залишаються незмінними (а.с. 6).

Згідно довідки ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» від 15.08.2008 року (а.с. 19) ОСОБА_3 проведена повна оплата за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 131424 грн., та відповідно до акту прийому-передачі квартири квартира передана ОСОБА_3 згідно договору (а.с. 20).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» участь інших, крім забудовника, осіб у будівництві будинку не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено Законом. Інші особи, які приймали участь у будівництві  жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу вони надавали забудовнику не безоплатно.

Застосувавши по аналогії дані роз»яснення Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів на суму 88228 грн., вважаючи, що позивачами доведено факт вкладення коштів у будівництво квартири на зазначену суму. Однак з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він зроблений з покликанням на обставини справи, які не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Так в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не заперечували надання грошової допомоги батьками відповідачки ОСОБА_4 – позивачами у справі, проте з достовірністю підтверджується, що у червні 2006 року позивачем ОСОБА_6. було внесено в рахунок виконання договору про пайову участь у будівництві житла за №82-4а коштів в сумі 1000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 44), ОСОБА_7 також внесено на виконання договору 1000 грн. згідно платіжних документів. Крім того, позивачка ОСОБА_6 надала довідку підприємця ОСОБА_9 про внесення нею коштів у сумі 6288 грн. за металопластикові вікна і демонтажно-монтажні роботи, які проводилися у квартирі АДРЕСА_1, що також підтверджується квитанцією (а.с. 66-67). Тому дані суми підлягають відшкодуванню, зокрема, ОСОБА_7 1000 грн., а ОСОБА_6 7288 грн.

У решті у задоволенні вимог позивачів слід відмовити, так як їх вимоги не підтверджуються належними доказами.

Так в суді не знайшли свого підтвердження покликання позивачів на домовленість між ними та відповідачами щодо пайової участі у будівництві квартири та вкладання у зв»язку з цим коштів позивачами у рахунок виконання договору, укладеного ОСОБА_3

Доводи позивачів про те, що ними було сплачено за рахунок власних коштів згідно договору перший внесок на суму 21000 грн. не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, оскільки у квитанції до прибуткового касового ордера № 1265, на яку покликаються позивачі, зазначено, що дані грошові кошти були прийняті від відповідача ОСОБА_3 (а.с.42), а письмові пояснення дочки позивачів ОСОБА_1, на які послався суд першої інстанції у рішенні, пояснення позивачки ОСОБА_6 та відповідачки ОСОБА_4, не є належними доказами, враховуючи, що дані особи є зацікавленими щодо вирішення спору. Крім того, дані пояснення спростовуються вище зазначеним платіжним документом.

Так само не знайшли свого підтвердження факти внесення коштів позивачами на решту 58940 грн., оскільки в усіх платіжних документах на зазначену суму вказується платник відповідач ОСОБА_3, а та обставина, що дані грошові кошти були перераховані через Трускавецьке відділення банку, з достовірністю не підтверджує, що дані суми вносилися позивачами з власних коштів.

Декларації про доходи відповідача ОСОБА_3 та звіти суб»єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку не можуть бути доказом вкладення коштів у будівництво квартири саме позивачами у справі, оскільки не спростовують пояснень відповідача ОСОБА_3 про інші джерела доходів , які були використані для придбання квартири відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином суд вважає доведеним, що позивачкою ОСОБА_6 було внесено 7288 грн., а ОСОБА_7 1000 грн. власних коштів на виконання договору про будівництво житла ОСОБА_3, а тому ці суми підлягають відшкодуванню.

Отже через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм проц есуального права рішення суду слід змінити, задовольнивши позовні вимоги частково та відповідно до задоволених вимог розподілити судові витрати.

Керуючись ст.ст.307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

                                          В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року у даній справі змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_7 1000 (одну тисячу) грн., в користь ОСОБА_6 7288 (сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. коштів, сплачених на будівництво квартири «АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_7, ОСОБА_6 120 (сто двадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по 60 (шістдесят) грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в доход держави по 94 (дев»яносто чотири) грн.. 10 коп. судового збору, а всього 188 (сто вісімдесят вісім) 20 коп.

В решті в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.

      ,

Головуючий:                                  

Судді: