Справа № 2/0312/543/11
провадження № 22-ц/0390/1807/11 Головуючий у 1 інстанції:Галушка О.Г.
Категорія: 53 Доповідач: Антонюк К. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.11.2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк К.І.
суддів –Мудренко Л.І., Русинчука М.М.
при секретарі Семенюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 липня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» Шахтопрохідницьке управління № 3, яке 3 липня 2009 року перейменовано у відокремлений підрозділ Шахтопрохідницьке управління № 3 ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка». 18 вересня 2010 року його було звільнено із займаної посади за власним бажанням, однак, при звільненні йому не було виплачено в повному обсязі заробітну плату. Враховуючи, що відповідач в порушення трудового законодавства затримав проведення розрахунку, то позивач просив стягнути з нього заборгованість по заробітній платі в розмірі 1276 гривень 79 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року в розмірі 45271 гривня 72 копійок, а всього –46548 гривень 51 копійка, а також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 512 гривень,
Заочним рішенням Нововолинського міського суду від 11 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалено стягнути з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»на користь ОСОБА_1 1276 гривень 79 копійок заборгованості по заробітній платі, 33217 гривень 12 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року, 512 гривень витрат на правову допомогу адвоката, всього –35005 гривень 91 копійок.
Стягнуто з відповідача в дохід держави судові витрати.
Ухвалою Нововолинського міського суду від 31 серпня 2011 року заяву відповідача про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, відповідач ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, покликаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові.
Сторони в дане судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Про причини неявки не повідомили.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції –змінити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону повністю не відповідає.
Так, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в день звільнення позивача не провів із ним повного розрахунку і фактично не виплатив належних йому сум по день звернення позивача до суду із даним позовом, чим затримав проведення розрахунку на період з 18 вересня 2010 року по 13 травня 2011 року, а тому суд, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України, дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом правових підстав для задоволення в повному об’ємі позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Покладаючи на підприємство відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену вказаною нормою закону, суд залишив поза увагою та не дав належної правової оцінки тій обставині, що розмір стягнутого середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (33217 гривень 12 копійок) значно перевищує розмір вчасно невиплаченої підприємством належної позивачеві заробітної плати при звільненні (1276 гривень 79 копійок).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
За змістом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
24 жовтня 2011 року Верховним Судом України було переглянуто рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Укрвертикаль»про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме –ст. 117 КЗпП України.
Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року зазначене рішення касаційної інстанції в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Скасовуючи рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України виходив із того, що розмір відшкодування за затримку розрахунку повинен визначатися з врахуванням суми заборгованості із заробітної плати, на яку позивач мав право при звільненні, співмірності й істотності цієї суми порівняно з середнім заробітком позивача та інших конкретних обставин справи.
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, є аналогічними правовідносинам у цивільній справі, що переглядалася Верховним Судом України у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень ст. 117 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки встановленим обставинам та наявним у справі доказам, в результаті чого безпідставно та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в повному об’ємі
З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає зміні в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Виходячи із розміру середнього заробітку позивача та заборгованості підприємства по заробітній платі, на яку позивач мав право при звільненні, та враховуючи співмірність й істотність зазначених сум у порівнянні між собою, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід визначити в сумі 2500 гривень.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі відповідачем не оскаржувалося, а тому відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
У зв’язку зі зміною розміру стягнень з відповідача, підлягає зміні розмір судового збору стягнутого судом в дохід держави. Виходячи з розміру задоволеного позову підлягає стягненню 51 грн. судового збору в дохід держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 1.8 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п. 1.1 ст. 4 зазначеного Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Враховуючи, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення в даній справі ухвалою апеляційного суду відповідачу було відстрочено, то відповідно до вимог вказаного Закону, ч. 5 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 94 гривні 10 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»задовольнити частково.
Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 липня 2011 року в даній справі в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору змінити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»в дохід держави судовий збір в розмірі 94 (дев’яносто чотири) гривні 10 копійок за подачу апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді