Справа № 2-1578а/11 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.
Провадження № 22-ц/0390/1847/11
Категорія:37 Доповідач: Антонюк К. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.
суддів Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.
при секретарі Семенюк О.А.
з участю позивача –ОСОБА_1
представника позивача –ОСОБА_2
відповідачів –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідачів –ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину спадкового майна, за апеляційною скаргою позивача – ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину спадкового майна відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування від 21.01.1997 року ОСОБА_7 подарував синові ОСОБА_8 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчений нотаріусом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 –ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок, який успадкували по 1/3 частині кожен відповідач по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Ці обставини підтверджується копіями свідоцтв про смерть та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.07.2005 року (а.с.5, 10).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не підтверджено тієї обставини, що в момент укладення договору дарування ОСОБА_7 перебував в такому стані, який би позбавляв його здатності розуміти свої дії та керувати ними.
Висновок місцевого суду відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам справи, не суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 55 ЦК УРСР в редакції 1963 року угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.
Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.
Звертаючись до суду з позовом і в апеляційній скарзі позивач зазначає, що його батько ОСОБА_7 на момент укладення договору дарування був тяжко хворим, страждав на церебральний атеросклероз, лікувався у психіатричній лікарні, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Однак позивачем не надано доказів, які б підтверджували ці обставини.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 під час укладення договору дарування в січні 1997 року виявляв ознаки судинного ураження головного мозку (внаслідок церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби) з деяким інтелектуально-амнестичним зниженням. Разом з тим, в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні достовірні дані про те, що таке зниження на період оскаржуваного правочину досягало ступеня, котрий би міг позбавити його здатності розуміти свої дії та керувати ними. Тому експерти прийшли до висновку, що ОСОБА_7 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними під час укладення договору.
Покликання апелянта, що висновок експертизи є не повним так як експертові не були надані всі необхідні документи щодо хвороби ОСОБА_7 є безпідставними.
Як вбачається зі змісту експертизи експертами були досліджені всі медичні документи –медичні картки стаціонарного хворого Луцького міської лікарні, Волинської обласної психіатричної лікарні № 1, взяті до уваги показання свідків, допитаних судом першої інстанції, тобто експертиза була проведена на підставі доказів, які були надані сторонами.
Інших доказів, які б були не враховані при проведенні експертизи і спростували висновок експертизи позивачем не надано.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається.
Приймаючи до уваги, що оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено, що ОСОБА_7 в момент укладення договору дарування від 21.01.1997 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому відсутні законні підстави для визнання цього правочину недійсним з підстав, зазначених позивачем в позовній заяві.
Покликання апелянта про необхідність призначення повторної або комплексної експертизи з метою усунення недоліків експертизи не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Експертиза проводилась у відповідності до норм цивільно-процесуального законодавства, висновок експертизи є мотивованим і в апеляційній скарзі не конкретизовано і не зазначені обставини, які б свідчили, що висновок є необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: