Справа № 2-5358/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/0390/1713/11

Категорія:27 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 листопада 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді –Мудренко Л.І.,

суддів –  Антонюк К.І.,  Матвійчук Л.В.,

при секретарі –Губарик К.А.

з участю:

          представника позивача Гея В.Г.

          представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

          Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2011 року позов публічного акціонерного товариства (далі –ПАТ) «УкрСиббанк»задоволено.

          Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором № 11248516000 від 09.11.2007 року в розмірі 731588 грн. 72 коп.

         Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5  на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором № 11248516000 від 09.11.2007 року в розмірі 731588 грн. 72 коп.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11248516000 від 09.11.2007 року в розмірі 731588 грн. 72 коп. –звернути стягнення на предмет іпотеки –двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,6 кв.м., належну ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.01.1998т року, шляхом продажу на прилюдних торгах.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача з кожного по 455 грн. судових   витрат.   

         Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 -  ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин, які мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм  процесуального права.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити.

          Представник позивача Гей В.Г. апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду залишити без змін.  

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2
О. було укладено кредитний договір № 11248516000, відповідно до якого останній був наданий споживчий кредит в іноземній валюті у   розмірі 70500 доларів США, що на день укладення кредитного договору еквівалентно по курсу Національного банку України  356025 грн. (а.с. 10-12). Додатковою угодою від 30 січня 2009 року було перенесено строки виконання зобов’язання зі сплати процентів та про зміну кінцевого терміну повернення кредиту (а.с.18).

09 листопада 2007 року між установою банку та відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договори поруки, відповідно до п. 1.3. яких, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених договором (а.с. 27-28).

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором 09 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є двохкімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 60,6 кв. м. та є власністю ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 (а.с.29-30).

          Статтями 526 ЦК України установлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на час звернення позивача в суд першої інстанції позичальник ОСОБА_2 порушила терміни своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на 322 дні. Згідно розрахунку суми боргу заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору становить 92050,37 доларів США, що еквівалентно 731588,72 грн. (а.с.145-147).

Відповідно до умов п. 4.1.1 договору іпотеки, іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором, в тому числі при  простроченні належного платежу.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконала, суд дійшов вірного висновку про  задоволення позовних вимог.

         Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленої ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні вимоги банку до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 21.01.2010 року,  відповідно до вимог даної правової норми, про дострокове повернення кредиту і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.а. 22-26).

          Відповідачі не надали будь-яких доказів на спростування правильності розрахунку боргу, наданого позивачем.

          Доводи апеляційної скарги про невідповідність резолютивної частини рішення ст. 39 Закону України «Про іпотеку»колегія суддів не бере до уваги, оскільки в рішенні зазначено загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки ( а в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором з наведенням всіх її складових), опис нерухомого майна  - квартири, що є предметом іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки –проведення прилюдних торгів у межах проуедури виконавчого провадження. Саме по собі не зазначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації не може тягнути за собою скасування правильного по суті рішення. Ринкова вартість квартири - предмета іпотеки вказана в договорі іпотеки від 09.11.2007 року (п.1.2) і становить 356140 грн.  Будь-яких доказів на спростування зазначеної ціни предмета іпотеки відповідачі суду не надали і клопотань щодо визначення іншої її вартості не заявляли.

Посилання апелянтів на подвійне стягнення боргу є безпідставним, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не має.  

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

         Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.  

         Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2011 року в даній справі залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий       

Судді: