Справа №  22ц-3488/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28 листопада 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

          в складі : головуючої –судді Корніюк А.П.

   суддів : П’єнти І.В., Талалай  О.І.

   при секретарі:Лапко Ю.В.

                              з участю: ОСОБА_2, представника КП Нетішинської міської ради «ЖКО»Ткачука В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3488 за апеляційною  скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду від 30 вересня 2011 року за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об’єднання” до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В вересні 2011 року КП Нетішинської міської ради „ЖКО” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків і в обґрунтування своїх вимог вказувало, що відповідач проживає та є власником квартири АДРЕСА_1, користується послугами, що  надає КП „ЖКО”, однак отримані послуги не оплачує і допустив заборгованість в сумі 3257 грн. 88 коп. і позивач просив стягнути із відповідача 2381,62грн. заборгованості та стягнути судові витрати.

Рішенням Нетішинського міського суду від 30 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП Нетішинської міської ради „ЖКО” 3257 грн. 88 коп. заборгованості за користування жилим приміщенням станом на 01.07.2011 року, 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 3287 грн. 88 коп. та на користь держави 51 грн. судового збору.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність тих обставин, які суд вважає встановленими. Вказує, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх вимог щодо надання  послуг по утриманню саме будинку АДРЕСА_1 та не довів, що між сторонами був укладений договір про надання таких послуг. Суд застосував закон, що не підлягав до застосування: ст.ст. 61, 68 ЖК України, п.п.1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та безпідставно не застосував  п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 203, 205, 208 ЦК України та ч. ч. 1,2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Ходоровський Б.В.                                         Справа № 22ц-3488

Доповідач –Корніюк А.П.                                                                             Категорія № 24, 57

житлового фонду”. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на його балансі та судом не застосовано строк позовної давності. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено принцип диспозитивності, адже позивач при зверненні до суду просив стягнути 2381,62грн., на протязі розгляду справи представник позивача не збільшував свої позовні вимоги, а судом стягнуто 3287,88грн. заборгованості за користування приміщенням.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просить її задовольнити.

Представник  КП Нетішинської міської ради  «ЖКО»в задоволенні апеляції просить відмовити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.  

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню, а ухвалене рішення –зміні  з наступних мотивів.

          Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

        Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для  скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність  обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду  обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

        В силу ст. 13 ч. 1 п. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-ІV послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є різновидом житлово-комунальних послуг.

        Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов»язаний  оплачувати житлово-комунальні послуги  у строки, встановлені договором  або законом.

      Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі суд першої інстанції  виходив з того, що відповідач проживає в будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КП Нетішинської міської ради  «ЖКО», отримує надані позивачем послуги по прибиранню сходових кліток та прибудинкової території; вивезенню та утилізації сміття; енергопостачанню ліфтів, освітлення сходових клітин, підвалів; ремонту електромереж сходових клітин, підвалів, однак ОСОБА_2 з вересня 2005р. не оплачує отримані житлово-комунальні спослуги і станом на 01.07.2011р. розмір заборгованості становить 3257,88грн., яку суд стягнув із відповідача.   

      Проте, з висновками суду щодо стягнення з відповідача заборгованості за  послуги з утримання будинку та прибудинкової території саме за період з вересня 2005р. по 01.07.2011р та саме в розмірі  3257,88грн. погодитися не можна із слідуючих підстав.

      Згдно з вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 і 4 ст.267 ЦК України). Закон не вимагає певної форми подання такої заяви –письмової чи усної, зробленої в ході судового засідання. Із матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач не визнавав позовні вимоги взагалі ( а.с.14-16, 21) , із аудіозапису фіксації процесу технічними засобами від 30.09.2011також вбачається, що ОСОБА_2 в усній формі заявляв клопотання щодо застосування строку позовної давності,  а тому суд першої інстанції  в порушення ст.257 ЦК України не врахував того,  що заборгованість з відповідача за  послуги з утримання будинку та прибудинкової території може бути стягнуто в межах строку позовної давності. А тому, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції строку позовної даності є підставними і  суму  стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги слід зменшити до 2253,24грн.  

         Посилання в апеляційній скарзі на те, що між ОСОБА_2 та КП Нетішинської міської ради  «ЖКО»не укладено договору про надання послуг по обслуговуванню будинку, споруд та прибудинкової території, в якому було б передбачено відповідальність за дотримання його умов, перелік послуг та їх вартість, не може бути підставою для звільнення її від проведення оплати за надані послуги. Як власник квартири в    багатоквартирному будинку, відповідач є співвласником допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язаний брати участь у загальних витратах, пов'язаних  з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку, користуватися зазначеними послугами, тому обов'язок по їх оплаті на ню судом першої інстанції покладено в силу закону.   

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в тій частині, що  позивачем не доведено ті обставини справи, що КП Нетішинської міської ради ЖКО надавалися послуги  відповідачу по утриманню квартири в будинку та прибудинкової території АДРЕСА_1  та , що позивачем понесено витрати  на утримання будинку та прибудинкової території  АДРЕСА_1  до 01.07.2011р. саме в розмірі 3257,66грн. є безпідставними, адже  відповідач як  в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції в порушення ст. 60 ч.1 ЦПК України  не довів дані обставини, на які він посилається як на на підставу своїх заперечень.     

Оцінюючи  доводи апеляційної скарги щодо механізму укладення між сторонами  договору  про надання житлово – комунальних послуг та застосування при цьому норм матеріального права, на які посилається апелянт,  колегія суддів приходить до висновку, що дані доводи апеляції є необґрунтованими, адже ухвалою суду першої істанції за клопотанням представника  позивача було залишено без  розгляду позовну вимогу КП  Нетішинської міської ради ЖКО до ОСОБА_2 про зобов»язанння укласти договір  про надання послуг з утримання будинку  та прибудинкової території і дана ухвала відповідачем не оскаржується, а згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду  першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

        На думку колегії суддів, посилання апелянта щодо не здобуття судом першої інстанції доказів того, що будинок АДРЕСА_1, в якому проживає  відповідач перебуває на балансі позивача є безпідставними і спростовуються обставинами справи, адже відповідач при  розгляді справи в суді першої інстанції не ставив під сумнів дані обставини  і визнавав даний факт, а згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

       Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.  

       Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати, що стягнуті із відповідача слід змінити, зменшивши суму судового збору  до 35,19грн. та суму  витрат на інформаційно-технічне забезпечення до 20,70грн.                

       Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів    

в и р і ш и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Рішення Нетішинського міського суду від 30 вересня 2011 року в частині стягнення заборгованості по житлово –комунальним послугам  змінити, зменшивши суму  заборгованості за комунальні послуги, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь комунального  підприємства Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об’єднання” станом на 01 липня 2011 року до 2253  ( двох тисяч двісті п»ятдесят трьох)грн.24коп. та відповідно зменшивши суму стягнення вират на інформаційно-технічне забезпечення до 20 (двадцяти )грн.70коп.

          Змінити рішення Нетішинського міського суду від 30 вересня 2011 року  в частині стягнення судового збору на користь держави, зменшивши розмір судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь держави до 35(тридцяти п»яти)грн.19коп.  

            Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/      Судді /підписи/

          Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду                                        А.П.Корніюк