Справа № 22ц-2710/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Корніюк А.П.
суддів : Талалай О.І., П’єнти І.В.
з участю секретаря: Дафарової Т.Б.
представника апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Добжанського В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2710 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року за позовом АТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року АТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в солідарному порядку. В обґрунтування своїх вимог вказував, що між Банком та відповідачкою ОСОБА_1 03.08.2005 року було укладено кредитний договір №014/3271/82/83, відповідно до умов якого вона отримала кредит в сумі 197000 доларів США, зі сплатою 14% річних за користування коштами на строк до 02.08.2015 року та погашенням кредиту відповідно до графіку. Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала і станом на 19.03.2010 року допустила заборгованість по кредиту в сумі 178945,84 доларів США (1424444 грн. 68 коп.), заборгованість по відсотках - 69265,99 доларів США (551371 грн. 10 коп.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 112256,14 доларів США (893581 грн. 32 коп.), та пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 99722,76 доларів США (793813 грн. 10 коп.), а всього 460190,72 доларів США (3663210 грн. 19 коп.). В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором того ж дня між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 011/3271/82/83, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з боржником за повернення кредитних коштів. Тому на підставі наведеного Банк просив стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму заборгованості за кредитним договором №014/3271/82/83 від 03.08.2005 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на
_________________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Вознюк С.О. Справа № 22ц-2710
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 27
користь АТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/3271/82/83 від 03.08.2005 року в сумі 460190,72 доларів США, 1700 грн. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд порушив принцип рівності сторін перед судом і законом, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, зокрема не врахував, що на вимогу Банку було вчинено виконавчий напис №1388 від 02.08.2010 р., відповідно до якого ДВС Головного управління юстиції АРК відкрито виконавче провадження №1867/11, а також проведено опис та оцінку майна. Крім того, суд при розгляді справи не врахував положення ст. 533 ЦК України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993 р., зокрема не дав належної оцінки тій обставині, що позивач надав кредит ОСОБА_1 в іноземній валюті без належної правової підстави, оскільки використання іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, виданої Правлінням НБУ, якої у позивача на час укладення зазначених кредитних договорів не було. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки усі валютні ризики покладені на Позичальника, коливання курсу долара не враховано і умови кредитного договору суперечать п.2 ст. 11, п. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”. Апелянтка також вказує, що невиконання обов’язків за кредитним договором виникло не з її вини, а внаслідок надзвичайних невідворотних обставин, які не залежать від волі боржника і тому є підставою для звільнення її від відповідальності за порушення зобов’язань, однак суд вказане не врахував.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити.
ОСОБА_5, який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.
Представник АТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції»Добжанський В.В. апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду -скасуванню в частині стягнення судових витрат з ухваленням нового рішення в цій частині, а в решті рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, а відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 03 серпня 2005 року між Акціонерним поштово – пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/3271/82/82, за яким банк наддав ОСОБА_1 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 197000,00 доларів США під 14% річних за користування кредитом строком на 120 місяців по 02.08.2015р. За цим договором ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах , визначених в даному Договорі.
Того ж дня, 03.08.2005р. між Акціонерним поштово –пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 011/3271/82/82, згідно якого поручитель взяв на себе на добровільних засадах зобов’язання перед АППБ «Аваль»відповідати по зобов’язанням Боржника ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору №014/3271/82/82 від 03.08.2005р. в повному обсязі цих зобов’язань і п.1.3. даного договору встановлено, що зобов’язання Поручителя перед Кредитором є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в п.1.2. кредитним договором –не потребують.
Також, 15.08.2005р. між АППБ «Аваль»та ОСОБА_1 і ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, згідно якого останні передала в іпотеку Банку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АРК, м. Ялта, Південнобережне шосе, 31-Б, загальною площею 619,3кв.м., житловою площею 147,5 кв.м.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи ( а.с. 8 -14).
Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 546 цього Кодексу визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ч.1 ст. 553 та ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що як позичальник ОСОБА_1, так і поручитель ОСОБА_5 зобов’язані в солідарному порядку відповідати за невиконання умов кредитного договору № 014/3271/82/82 від 03.08.2005р. і вірно стягнув із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 460190,72 доларів США заборгованості за кредитним договором станом на 19.03.2010р., (що еквівалентно 3663210,19грн. станом на 19.03.2010р.), а саме: 178945,84 доларів США (що еквівалентно 1424444,68грн.) - заборгованості по кредиту, 69265,99 доларів США (що еквівалентно 551371,10грн.) –заборгованості по відсоткам, 112256,14 доларів США (що еквівалентно 893581,32грн.) –пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 16.03.2009р. по 15.03.2010р. та 99722,76 доларів США (що еквівалентно 793813,10грн.) - пені за несвоєчасне повернення відсотків.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не було враховано наявність виконавчого напису №1388 від 02.08.2010р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення виконавчих дій колегія суддів знаходить їх безпідставними, адже звернення стягнення на іпотечне майно є правом, а не обов’язком кредитора і не виключає право кредитора на звернення до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості .
Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено принцип рівності сторін перед судом і законом не можуть бути взяті до уваги, адже, як вбачається із матеріалів цивільної справи, судом у процесі розгляду даної справи надавалися сторонам рівні права і суд не чинив перешкод відповідачам у подачі доказів.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом при розгляді справи не було враховано положення ст. 533 ЦК України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993 р. і не дано належної оцінки тим обставинам, що кредит ОСОБА_1 було надано в іноземній валюті без належної правової підстави, оскільки використання іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, виданої Правлінням НБУ, якої у АППБ «Аваль»на час укладення зазначених кредитних договорів не було, також те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки усі валютні ризики покладені на Позичальника, коливання курсу долара не враховано і умови кредитного договору суперечать п.2 ст. 11, п. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” не можуть бути взяті до уваги, оскільки дані обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта в тій частині, що судом першої інстанції не враховано ті обставини, що невиконання обов’язків за кредитним договором виникло не з вини ОСОБА_1, а внаслідок надзвичайних невідворотних обставин, що не залежали від її волі і тому є підставою для звільнення відповідачки ОСОБА_1 від відповідальності за порушення зобов’язань є безпідставними, адже вказані обставини також не були предметом розгляду в суді першої інстанції .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя при достроковому стягненні всієї суми кредиту колегія суддів вважає, що вони є безпідставними, адже договором поруки №011/3271/82/82 від 03.08.2005р. передбачено, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Кредитором відповідати по зобов’язанням Боржника ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору №014/3271/82/82 від 03.08.2005р. в повному обсязі цих зобов’язань і п.1.3. даного договору встановлено, що зобов’язання Поручителя перед Кредитором є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в п.1.2. кредитним договором –не потребують.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення не впливають.
Разом з тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не вірно вирішено питання щодо стягнення з відповідачів саме в солідарному порядку судових витрат. В даному випадку судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у відповідності з положеннями статті 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 –314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Хмельницької обласної дирекції з кожного по 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. судового збору та по 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.
В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П.Корніюк