2-5919/11                                                                  

    РІШЕННЯ                                                                   

      Іменем          України

          06.12.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого                         судді  Чередніченко Н.П.

при секретарі                                                  Орлова Ю.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Київської міської ради , третя особа  Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автобус-1" про визнання права власності – 

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1989 року по теперішній час він постійно проживає в АДРЕСА_1  та використувує її за призначенням . Власником квартири в якій мешкає позивач вже 22 роки був ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який зареєсьрований за вказаною адресою . Позивач та ОСОБА_2 працювали спільно , дружили , тому ,коли внаслідок конфліктної ситуації позивач був позбавлений житла , ОСОБА_2 запропонував почати проживати спільно з ним за вищевказаною адресою . Згодом  ОСОБА_2А переїхав до Росії , де помер в 1996 році .Весь цей час позивач постійно проживав у вказані квартирі , утримував її , сплачував комунальні послуги .З моменту вселення в житло у 1980 році позивач відкрито . добросовісно мешкає в даному приміщення та використовує його в особистих цілях .

В судовому засіданні сам позивач та його представник підтримали позовні вимоги за вищевикладеними обставинами та просили суд постановити рішення , яким визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Представник відповідача в судове засідання не з"явився , судом про дату судового засідання судом повідомлений , направив клопотання про розгляд справи за його відсутності .

Представник третьої особи по справі в судовому засіданні позов визнали та не заперечили проти його задоволення , оскільки дійсно позивач по справі проживає у АДРЕСА_1 , утримує квартиру в  належному стані , сплачує комунальні послуги .

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи , судом  встановлено наступне .

В судовому засіданні достовірно встановлено , та не заперечено жодною із сторін про те , що позивач з 1989 року вільно користується та постійно проживає в АДРЕСА_1 (а.с.15) .

Власником вказаної вище квартири був ОСОБА_2, який зареєстровний за вказаною вище адресою .

Згідно п.5-1 Постанови Пленуму Верховного  Суду України № 9 від 18 березня 1987 року із змінами , внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року " згідно вимог ст.15 Закону України "Про власність " член ЖБК ,який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру ,надану йому в користування , набуває права власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд - продавати ,заповідати , обмінвати , в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК , на жилий будинок , що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди , що не заборонені законом ".

Позивач у справі та ОСОБА_2 спільно працювали на Київському автотранспортному підприємстві 13002" . Внаслідок сімейного розриву позивач був позбавлений житла і тому він пристав на пропозицію ОСОБА_2А переїхати на проживання до нього в квартиру , оскільки ОСОБА_2 мав виїзджати рдо Росії і сказав ,що невідомо коли повернеться .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сараї , Рязанської області (а.с.13,14)

За весь час проживання у спірніц квартирі претензій на дане житло ніхто не пред"являв .

З моменту вселення у вказану квартиру та по теперішній час позивач відкрио , добросовісно мешкає в даному приміщенні  та використовує його в особистих потребах .За цей час позивачем проведено косметичний та капітальний ремонт квартири , позивачем підтримується належний технічний стан житла , особисто та вчасно сплачує квартирну  плату  та плату за комунальні послуги (а.с.23-29)  .

Згідно Договору № 41228-58-№ (а.с.18) між позивачем по справі та АЕК "Київенерного" укладено договір від 05.11.2004 року з приводу надання споживчої електичної енергії за вищевказаною адресою .

30.02.2004 року позивачем та ЗАТ "Воля -кабель" укладено договір про надання доступу телеінформаційної мережі квартири АДРЕСА_1 (а.с.20-21) та виготовлено протокол замовлення послуг вд 20.02.2004 року .

Згідно показів свідка ОСОБА_3, який спільно працював з позивачем по справі та ОСОБА_2вбачається ,що чоловіки товаришували між собою і коли позивачу ,після сімейного розриву не було ,де жити ОСОБА_2 запросив позивача проживати у своїй квартири , оскільки останній виїзджав до Росії і невідомо ,коли мав повертатися

У відповідності ч.1 ст. 344 ЦК України , особа .яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперевно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п"яти років , набуває права власності на це майно , якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено , що правила ст.344 ЦК України поширюються  також на випадки, коли випадки , коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності кодексом . Оскільки ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року , Ухвалою колегії судової  палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року , встановлено , що норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини , що виникли з 01 січня 2004 року .

В судовому засіданні встановлено , що позивач добросовісно , відкрито та безперервно володіє нерухомим  майном - квартирою АДРЕСА_1  протягом терміну , передбаченого законом для можливості застосування положень ст.344 Цивільного кодексу України  і на цій підстави , є всі підстави для набуття позивачем права власності на вказане майно за набувальною давністю .

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 212-215 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1  право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю .

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

          Суддя :