Справа № 2-519/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" листопада 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої –судді Михайловської А.В.,

   при секретарі Ковальовій З.С.;

сторони по справі: позивач –ОСОБА_1, представник –ОСОБА_2,

відповідач –ОСОБА_3, представник –ОСОБА_4,

третя особа –ОСББ «Чайка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новограді-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1, зобов’язання усунення перешкод у її користуванні та вселення у квартиру, -

встановив:

01.03.2011 року ОСОБА_1 –позивач по справі, звернувся до суду з позовом та просив постановити рішення суду, яким визнати за ним право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_3 –відповідача по справі, усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом передачі ключів від вхідних дверей, надання вільного доступу до житлового приміщення та вселити його у квартиру.

В обґрунтування позову вказував, що 16.11.1992 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який 27.01.2011 року рішенням суду було розірвано. За період служби у Новоград-Волинському гарнізоні з 1989 року по 2005 рік він, як військовослужбовець, був забезпечений житловим приміщенням: двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1. 05.04.1994 року на його ім’я було видано ордер на квартиру, у якій він разом зі своєю сім’єю, зокрема: відповідачкою та неповнолітнім сином, були зареєстровані. 28.12.2010 року він був змушений знятися з реєстраційного обліку. Проте, 10.02.2011 року коли він звернувся до ОСББ «Чайка»–третьої особи по справі, щодо реєстрації у квартирі йому було відмовлено посилаючись на те, відповідач категорично заперечує проти повторної реєстрації у квартирі як члені сім’ї чи на будь-яких інших правових підставах. Окрім того, відразу після розірвання шлюбу остання почала без належних на те підставах чинити йому перешкоди у користуванні даною квартирою, особистими речами та майном, яке є їх спільною сумісною власністю, яке знаходиться у квартирі. Однак, він як наймач житлового приміщення несе всі обов’язки квартиронаймача, а саме: оплачує за власні кошти комунальні та поточні платежі (а.с.3-5).

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві підтримали, які просили задовольнити. Відповідач та її представник позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач внаслідок небажання проживати з відповідачкою, оскільки у нього з’явилася інша жінка –ОСОБА_5, за власним бажанням знявся з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з вибуттям на інше постійне місце проживання. Вказували, що після вступу рішення суду про поділ їх спільного майна, яким останній виділили в натурі, у тому числі, придбані предмети домашнього вжитку –вона замінила замки у вхідних дверях квартири, оскільки позивач почав заподіювати шкоду, присудженому їй майну. Категорично заперечували проти повторної реєстрації відповідача у квартирі.

Доповівши позовні вимоги, заслухавши осіб, які брали участь у справі, опитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що позивач разом з сім’єю, зокрема: відповідачкою та неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, були вселені та зареєстровані у двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до ордеру № 234 від 05.04.1994 року, що слідує з його копії та копії довідки Новоград-Волинської КЕЧ району за № 20 від 08.02.2011 року (а.с.9,10).

Із копії акту прийняття-передачі майна будинкоуправління Новоград-Волинської КЕЧ району від 29.12.2008 року слідує, що вище вказана квартира знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Новоград-Волинський Житомирської області (а.с.60-61).

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК Української РСР, у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Пунктом 11 постани Пленуму ВС України «Про дякі питання, що виникли в практиці застосуваннч судами Житлового кодексу України»за № 2 від 12.04.1985 року передбачено, що відповідно до ст.107 ЖК України наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У свою ж чергу, стаття 71 ЖК Української РСР передбачає вичерпний перелік випадків збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім’ї понад шість місяців.

На підставі заяв позивача від 27.12.2010 року, адресованих відділу СГІРФО Новоград-Волинського МВ УМВС України Житомирської області, останній знятий з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований у АДРЕСА_2, що підтверджується їх копіями (а.с.46,47), звідки останній також знятий з обліку 8.02.2011 року, що стверджується відповідними відмітка у витягах його паспорту (а.с.6,124).

Разом з тим, 10.02.2011 року та 11.02.2011 року позивач подав заяви керуючому ОСББ «Чайка»у яких просив зареєструвати його у квартирі АДРЕСА_1, що слідує з їх копій (а.с.11,16).

Із копії заяви відповідача від 04.02.2011 року, адресованої начальнику ОСББ «Чайка», слідує, що остання категорично заперечувала проти повторної реєстрації позивача у вище зазначеній квартирі (а.с.12).

          Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що позивачем, за його ж заявою від 27.12.2010 року, було розірвано договір найму житлового приміщення, зокрема: квартири АДРЕСА_1 з дня вибуття на постійне місце проживання у АДРЕСА_2, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження тих обставин, що він вибув на останнє місце проживання тимчасово з підстав, передбачених ст. 71 ЖК Української РСР, а тому його вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Інші письмові докази, подані сторонами по справі та їх представниками, та показання свідків, суд не бере до уваги, оскільки останні не впливають на висновок суду.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, главою 2 ЖК України, суд, –          

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1, зобов’язання усунення перешкод у її користуванні та вселення у квартиру.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів апеляційному суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.            

          Головуюча: