Коростишівський районний суд Житомирської області    

                           Справа № 2-176/11

                                               РІШЕННЯ

                                          Іменем України

  10 березня 2011 року                                         м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

                        Головуючого судді                  Шимон Л.С.

                        при секретарі                          Мельник Ж.А.

                                       за участі відповідача, представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростишеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

   В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання укладеного між ним та відповідачем 16.05.2008р. шлюбу недійсним на підставі ч.2 ст.40 СК України, при цьому в обґрунтування позову зазначив, що після весілля почали проживати разом з відповідачем у м.Києві в його квартирі АДРЕСА_1. На пропозицію перереєструвати місце проживання з м.Коростишева на м.Київ отримав відповідь, що це буде зроблено згодом. Приблизно через 2 місяці ОСОБА_2, перебуваючи в стані вагітності, поїхала до своїх батьків у м.Коростишів аби їх навістити та обговорити деякі питання, пов’язані з майбутнім народженням дитини. До м.Києва не повернулась, а коли позивач приїхав в м.Коростишів, повідомила, що нею прийнято рішення до народження дитини проживати у батьківському домі та народити дитину в м.Житомирі. Приймаючи до уваги, що дружина вагітна, аби її не нервувати, не став заперечувати і вона залишилась проживати з батьками. Після народження дитини відповідач фактично припинила сімейно-шлюбні відносини, пояснивши, що до м.Києва наміру повертатись не має і подальшого сумісного проживання не буде. 03.12.2010р. Коростишівським районним судом встановлено, що він не є батьком народженої дитини. Зазначає, що сім’я фактично так і не утворилась, просить визнати шлюб недійсним в зв’язку з його фіктивністю.

        ОСОБА_2  звернулась  до суду із зустрічним позовом і зазначила, що сім’я з відповідачем повністю розпалась, шлюбні відносини вже фактично припинені за ініціативою позивача ОСОБА_1, спільних дітей не мають, спільного господарства не ведуть, питання щодо поділу майна не виникає, примирятись з відповідачем не бажає. В зв’язку з цим наполягає на розірванні шлюбу, вважає, що збереження шлюбу неможливі і суперечить інтересам сім’ї. Також вказує, що доводи позивача про те, що не мала на меті створити сім’ю, не відповідають дійсності, так як вона хотіла утворити з ним сім’ю. Так, вступити до шлюбу запропонував ОСОБА_1, вона повідомила про те, що мала відносини з іншим чоловіком і можливо вагітна від нього, на що позивач погодився і уклав шлюб та записав себе батьком дитини. Після народження дитини також підтримувались нормальні сімейні відносини. Вона проживала у своїх батьків, оскільки потребувала більш досвідченої допомоги, а позивач не мав такої змоги, є хворим, приїздив до них. Згодом приїзди стали поодинокими, і надалі перестав спілкуватись взагалі.

          В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити з викладених підстав, в задоволенні зустрічного позову відмовити. Додатково пояснив суду, що крім того, підтвердженням обґрунтованості позовних вимог є відмова відповідача зареєструватись за постійним місцем проживання, як того вимагає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; відсутність наміру ОСОБА_2 сумісно з чоловіком проживати в м.Києві і виховувати дитину знаходить підтвердження і тому, що вона залишилась проживати у батьків у м.Коростишеві, куди позивач приїздив. Також визнала той факт, що мала стосунки з іншим чоловіком.

          Відповідач за первісним позовом вимоги позовної заяви не визнала, вимоги зустрічної позовної заяви підтримала в повному обсязі, пояснила суду, що перед реєстрацією шлюбу отримала довідку про вагітність, відповідач ОСОБА_1 знав, що вона вагітна від іншого чоловіка, однак запропонував одружитись з метою створення сім’ї, на що вона погодилась. Проживали разом з січня 2008року іще до одруження і вона перевезла свої речі до нього, зареєструвати місце проживання в Києві їй не пропонував. Весілля було в м.Коростишеві за погодженням із відповідачем, оскільки вирішили, що це дешевше, ніж в м.Києві. До реєстрації шлюбу і після проживали в м.Києві, однак оскільки вона працювала в м.Коростишів і постійно сюди їздила, аби піти в декретну відпустку мала відпрацювати ще місяць, в Коростишів  приїздив ОСОБА_1, свою заробітну плату витрачала на дорогу з м.Києва до м.Коростишева і назад до чоловіка. Купили в шлюбі телевізор Філіпс, мали спільний бюджет, чоловік хотів, щоб вона народжувала в м.Житомирі, оскільки далеко живе в Києві і турбується, що швидка допомога може вчасно не приїхати, а тут є мама, яка допоможе; він тим часом закінчить ремонт і вони переїдуть.

          Представник відповідача ОСОБА_2 проти вимог позову заперечив, просить задовольнити зустрічний позов, шлюб між сторонами розірвати, пояснив також, що даний шлюб було укладено з метою створити сім’ю з обох сторін, позивачем та його представником не надано переконливих доказів на підтвердження своїх вимог, не реєстрація відповідача в м.Києві не може бути доказом фіктивності шлюбу, причини переїзду в м.Коростишів були пояснені відповідачем ОСОБА_2. Просить задовольнити позов про розірвання шлюбу.

       Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов підлягає задоволенню, в задоволенні первісного позову слід відмовити з наступних підстав.

          Так, судом встановлено, що сторони з січня 2008року почали проживати разом в м.Києві квартирі позивача АДРЕСА_1 (що не заперечувалось представником позивача).  16.05.2008р. сторони зареєстрували шлюб (актовий запис №53), що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 16.05.2008р., виданого відділом РАЦС Коростишівського РУЮ. 08.11.2008р. в шлюбі  у сторін народилась дитина – ОСОБА_3; рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03.12.2010р. виключено з актового запису №298 від 20.11.2008р. про народження  ОСОБА_3 відомості про батька - ОСОБА_1. Згідно листа відділу РАЦС Коростишівського районного управління юстиції від 29.12.2010р., рішення суду виконано.  Згідно довідки від 16.12.2009р., за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований з 2004р. 1 чоловік - ОСОБА_1. Сторонами визнається, що після укладення шлюбу  вони приблизно 2 місяці проживали в м.Києві, надалі вагітна ОСОБА_2 переїхала в м.Коростишів, дитину народжувала в м.Житомир, при цьому позивач з родиною забирав їх з пологового будинку і після народження дитини ОСОБА_2 приїздив до сім’ї в м.Коростишів. Вказане підтверджується також і наданими відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 фотокартками.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.58, ст.59, ст.60 ЦПК України позивач у справі повинен довести належними і допустимими доказам наявність тих обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

У відповідності до ч.2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, а як встановлено судом сторони проживали разом в м.Києві з січня 2008р., за спільною згодою одружились, продовжили проживати в м.Київ протягом близько 2х місяців, обоє хотіли створити сім’ю.

Суд вважає, що шлюб між сторонами ґрунтувався на взаємній згоді обох сторін з метою створення сім’ї, що не було спростовано в судовому засіданні, обставина нетривалого терміну спільного проживання та відсутність реєстрації в м.Київі не може бути беззаперечним доказом того, що ОСОБА_2 не мала наміру створити сім’ю, а є лише припущеннями позивача. Інших доказів щодо фіктивності шлюбу відповідно до вимог ст.40 СК України позивачем надано не було. Посилання позивача на відсутність реєстрації, непереїзд до м.Києва після народження дитини та відсутність батьківства щодо народженої дитини як на свідчення фіктивності шлюбу є безпідставним та не приймається судом як доказ фіктивності шлюбу, оскільки суд вважає, що на момент реєстрації шлюбу була істинна воля обох осіб до його укладення, сторони діяли вільно, з метою створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя і наступним реальним спільним проживанням.

Оскільки достовірно встановлено те, що внаслідок  непорозумінь сім’я сторін повністю розпалась, існує формально, подальше її збереження є неможливим,  так як сторони  однією сім’єю як чоловік і дружина не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, суд задовольняє позов про розірвання шлюбу.

Спір про розподіл майна між сторонами відсутній.     

          Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Статтею 112 цього кодексу встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу , якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Суд роз’яснює сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням про розірвання шлюбу.

        Керуючись ч.2 ст.40, ст.ст.105 ч.3, 110, 111, 112, 115 СК України та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб, зареєстрований 16 травня 2008 року відділом РАЦС Коростишівського РУЮ, актовий запис №53, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище – Охріменко. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 (тридцять) грн. понесених витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Витрати по сплаті судового збору (8грн. 50коп.) віднести і компенсувати за рахунок держави. В стягненні 300грн. в якості правової допомоги відмовити за безпідставністю.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Коростишівський районний суд до Апеляційного суду Житомирської області.  

Рішення суду  про  розірвання  шлюбу  після  набрання  ним законної  сили  надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення  рішення  (м.Коростишів) для  внесення відомостей  до  Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

            Суддя                                                            Л.С.Шимон

Документом, що засвідчує  факт розірвання шлюбу судом, є рішення про розірвання шлюбу, яке  набрало законної сили  

«_____»______________20_____ року.  

Суддя                                                            Л.С.Шимон