ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 березня 2008 р.

№ 17/175

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального автотранспортного підприємства 072801

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р.

у справі

№17/175

господарського суду

Закарпатської області

за позовом

ТзОВ "Кріс"

до відповідача-1:

виконавчого комітету Ужгородської міської ради

до відповідача-2:

Комунального автотранспортного підприємства 072801

про	стягнення суми 119 870,95 грн., що включає вартість знищених біл-бор дів на суму 34 900,00 грн., вартість витрат на виготовлення нових біл-бордів на суму 49 136,00 грн., упущену вигоду на суму 35 834,65 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Коприва О.Ф.

від відповідача-1:

не з'явився

від відповідача-2:

Попюк М.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.10.2007 р. у справі №17/175 (суддя Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. (судді: Новосад Д., Михалюк О., Гнатюк Г.), позов задоволено частково: стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства 072801 на користь ТОВ "Кріс" заборгованість на суму 82 809,26 грн. та у відшкодування судових витрат —909,60 грн.; відмовлено у задоволенні позовних вимог до Комунального автотранспортного підприємства 072801 на суму 2 170,69 грн.; припинено провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та в частині вимог до Комунального автотранспортного підприємства 072801 на суму 34 900,00 грн.

У касаційній скарзі Комунальне автотранспортне підприємство 072801 просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2007 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. у справі №17/175, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції та стягнути з ТОВ "Кріс" на користь Комунального автотранспортного підприємства 072801 понесені ним судові витрати, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43, ст. 34, 43, п. 7 ч. 2 ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, оскільки обґрунтовуючи висновки про здійснення працівниками відповідача-2 демонтажу, знищення і вивезення у квітні 2007 р. спірних біл-бордів інформацією начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, викладеною в листі від 19.10.2007 р. №17400 (який не є процесуальним документом, оскільки будь-які процесуальні наслідки слідчих дій або оперативно-розшукових заходів мають бути оформлені протоколами і постановами), апеляційний господарський суд в порушення п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України не надав будь-якої оцінки наданому відповідачем-2 і залученому до матеріалів справи іншому доказу —листу в.о.прокурора м.Ужгорода від 26.11.2007 р.  —т. 2 , а.с. 17 (згідно з яким відповідач-2 не має ніякого відношення до демонтування спірних об'єктів зовнішньої реклами).

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач на підставі дозволів №№239/100, 239/110, 239/112 (строком дії з 17.08.2005 р. до 17.08.2010 р.), виданих відповідно до рішення виконкому Ужгородської міської ради від 17.08.2005 р., розмістив об'єкти зовнішньої реклами типу біл-борд розміром 6х3 м двосторонній по вул.Грушевського (біля перехрестя з вул.Заньковецької, універмаг "Океан"), односторонній по вул.Собранецькій (біля кафе "Лантіп") та двосторонній по вул.Шумній (біля мосту) загальною вартістю 34 900,00 грн.

Виявивши у квітні 2007 р., що вищезазначені об'єкти зовнішньої реклами були демонтовані, позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до виконкому Ужгородської міської ради та КАТП-072801 про відшкодування шкоди у вигляді стягнення збитків —вартості демонтованих та знищених відповідачем рекламних конструкцій типу біл-борд розміром 6х3 м в розмірі 34 900,00 грн.; стягнення витрат на виготовлення нових об'єктів зовнішньої реклами в розмірі 49 136,30 грн. та стягнення упущеної вигоди у розмірі 35 834,65 грн., посилаючись на наявність рішення виконкому Ужгородської міськради про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами, який було доручено провести комунальним підприємствам, у т.ч. відповідачу-2.

Після неодноразових уточнень позовних вимог позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції, а саме: стягнути з КАТП-072801 на користь ТОВ "КРІС" реальні збитки на виготовлення нових об'єктів зовнішньої реклами в розмірі 49 136,30 грн.; стягнути з КАТП-072801 на користь ТОВ "КРІС" упущену вигоду у розмірі 35 834,65 грн.; стягнути з КАТП-072801 на користь ТОВ "КРІС" витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн. та державне мито в розмірі 1 198,71 грн.

Задовольняючи частково позов у частині стягнення з КАТП-072801 заборгованості на суму 82 809,26 грн. та припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та в частині вимог до КАТП-072801 на суму 34 900,00 грн., господарські суди першої та апеляційної інстан цій виходили з того, що: по-перше, факт демонтажу, знищення та вивезення на зберігання на територію КАТП-072801 об'єктів зовнішньої реклами бригадою робітників вказаного КАТП підтверджено листом Ужгородського МВ УМВС по Закарпатській області від 19.10.2007 р. №17400 і рахунком-факту рою КАТП від 15.08.2007 №СФ-0000025, пред'явленим позивачу за демонтаж та зберігання біл-бордів та конструкцій; по-друге, в ході судового розгляду встановлено, що рішення стосовно демонтажу спірних об'єктів зовнішньої реклами відповідач-1 не приймав.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Оскільки предметом позову є відшкодування відповідачем-2 матеріальної шкоди у вигляді збитків, заподіяних позивачу внаслідок демонтажу та знищення спірних біл-бордів на підставі ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України (реальних збитків на виготовлення нових біл-бордів у розмірі 49 136,30 грн. і упущеної вигоди в розмірі 35 834,65 грн.), відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України необхідно було довести: по-перше, факт демонтажу та знищення спірних біл-бордів саме відповідачем-2; по-друге, склад цивільного правопорушення.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на лист Ужгородського МВ УМВС по Закарпатській області від 19.10.2007 р. №17400 і рахунок-факту ру відповідача-2 від 15.08.2007 №СФ-0000025 як на достатню підставу для зобов'язання відповідача відшкодувати збитки, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки всім доказам у справі.

Так, господарський суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідачів про те, що інформація органів МВС про слідчо-оперативні дії у вигляді листа (яку було покладено в основу рішення суду) не відповідає принципам допустимості доказів (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України), оскільки будь-які наслідки слідчих дій або оперативно-розшукових заходів мають бути оформлені протоколами або постановами, які в матеріалах справи відсутні (у зв'язку з чим дії Ужгородського УМВС по наданню вказаної інформації було оскаржено відповідачем-2 до прокуратури).

Крім того, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При цьому, в постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази (п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, незважаючи на письмове клопотання відповідача-2 про залучення письмового доказу до матеріалів справи і обґрунтування неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (т. 2, а.с. 16), апеляційний господарський суд (прийнявши додатковий доказ) в порушення п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України не надав будь-якої оцінки вказаному доказу —листу в.о.прокурора м.Ужгорода від 26.11.2007 р.  —т. 2 , а.с. 17 (згідно з яким за результатами перевірки інформації начальника Ужгородського МВ УМВС України щодо демонтажу об'єктів зовнішньої реклами встановлено, що відповідач-2 не має ніякого відношення до демонтування спірних об'єктів зовнішньої реклами, які за вказівкою Ужгородської міськради були прийняті на зберігання КП "Уж").

Окрім того, господарськими судами не встановлено, де зберігаються спірні демонтовані об'єкти зовнішньої реклами, хто привіз вказані об'єкти на зберігання, в якій кількості та ким вони були прийняті, які документи підтверджують здачу-прийняття на зберігання спірних біл-бордів та інш., що входить до предмету доказування у даній справі.

Окрім того, господарськими судами не встановлено склад цивільного правопорушення (в т.ч. вини відповідача-2, протиправної поведінки і причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-2 і заподіяними збитками).

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 072801 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. у справі №17/175 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2007 р. у справі №17/175 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна