КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2007 № 35/66
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі: Орлові О.В.
За участю представників:
від позивача - Шимков А.В. -представник за довіреністю,
від відповідача -Суворова- Головніна-керівник ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрогрес"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2007
у справі № 35/66 (Літвінова М.Є.)
за позовом ЗАТ "Об'єднання "Прогрес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрогрес"
про стягнення 9642,83 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди рухомого і нерухомого майна від 05.12.2003р. у розмірі 9 642,83 гри. (з них: 7 736,83 гри. - основний борг, 1 123,56 гри. - пеня, 591,34 гри. - інфляційні витрати, 191,10 гри. - 3% річних), а також відшкодування судових витрат у розмірі 220,00 гри. (з них 102,00 грн. - державне мито, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив йому орендну плату за користування майном згідно договору від 05.12.2003р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2007 р. у справі № 35/66 позов задоволено частково.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог , оскільки вважає, що воно винесене по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції всупереч ч. 1 ст.58 ГПК України об’єднав в одне провадження позовні вимоги позивача , які виникли з різних правовідносин. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки він не був належним чином повідомлений.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2003 року між Закритим акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропрогрес" було укладено Договір оренди рухомого і нерухомого майна .
Відповідно до умов Договору оренди (п. 1.1 Договору) позивач передає, а відповідач зобов'язується прийняти в тимчасове володіння мінімолокоцех, розташований за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Червона
площа, 7 для заготівлі, переробки молока, випуску молочної продукції та іншого промислового призначення.
Термін дії оренди становить 380 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п.4.1 Договору оренди).
Якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на термін 1 рік (п.4.2 Договору оренди).
Відповідно до п.6.1 Договору оренди, Орендар зобов'язувався своєчасно здійснювати орендні платежі та нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується.
В п. 10.1 Договору визначено, що сума винагороди за об'єкт, що орендується, складає 5 000,00 грн. щомісячно, включаючи податок на додану вартість.
Окрім того, сторони домовились, що орендна плата за перший місяць користування майном не нараховується та не виплачується (п.10.2 Договору оренди).
В п.8.1 Договору оренди передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів, орендар несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення.
На виконання умов Договору оренди, позивач передав відповідачу мінімолокоцех, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання та матеріальних цінностей (копія наявна в матеріалах справи).
З огляду на встановлені обставини, колегія вважає , що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та належним чином.
Відповідач прийняв в користування нежиле приміщення, але обумовлену сторонами в Договорі оренди суму орендної плати не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості за період з 16.09.2005р. по 15.11.2005р. у сумі 5 913,49 грн.
Апеляційною інстанцією також встановлено, що згідно з накладної на відпуск матеріалів №34 від 10.06.2005р. на підставі доручення ЯКО №794565 від 10.06.2005р. позивач відпустив відповідачу майно (шафу холодильну SW- 600) на суму 1 823,34 гри., яке відповідач прийняв, але не оплатив.
10.02.2006р. позивач звернувся до відповідача з претензією №44, в якій пропонував в строк до 25.02.2006р. перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 7 736,83 грн. (1 823,34 грн. за товар, відпущений згідно накладної №34 від 10.06.2005р., та 5 913,49 грн. заборгованості по орендним платежам).
Однак, зазначена претензія відповідачем була залишена без реагування.
Згідно розрахунку, позивача, загальна сума заборгованості станом на день звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні становить 9 642,83 грн., з них: 5 913,49 грн. - боргу по орендним платежам, 1 823,34 гри. - борг за поставлене майно (шафу холодильну SW-600), 1 123,56 грн. - пені, 591,34 грн. - інфляційні витрати, 191,10 грн. - 3% річних.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності .
Відповідно до частини 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вказана норма кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості за оренду майна не сплатив, що призвело до порушення ним договірних зобов'язань щодо здійснення орендних платежів.
Пунктом 8.1 Договору оренди передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів, орендар несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення.
При нарахуванні пені позивач застосовував подвійну облікову ставку НБУ, оскільки розмір пені, встановлений в Договорі, перевищував розмір пені встановлений Національним банком України.
Колегія вважає, що заслуговує на увагу висновок суду першої інстанції про те , що вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 1123 грн. 56 коп. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Встановлено , що строк, на протязі якого позивач мав право звернутись до суду за захистом порушених прав, а саме щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, сплив.
Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума 3% річних за прострочення виконання зобов'язання становить 191,10 грн., а інфляційні витрати -- 591,34 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував вимоги позивача допустимими та належними доказами.
Водночас колегія зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як вбачається з позовної заяви , позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 9 642,83 грн. , включивши до цієї суми грошові вимоги, які виникають з різних правовідносин, оскільки сума в розмірі 1 823,34 грн. є заборгованістю шаф холодильника, а інша сума боргу в розмірі 5 913,49 грн. є заборгованістю за орендні платежі.
Колегія вважає, що дійсно суд першої інстанції неправомірно об’єднав в одне провадження ці вимоги позивача, оскільки вони жодним чином не поєднані між собою.
Але, згідно з ст.104 ГПК України це не є підставою щодо скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки це не ускладнює розгляд справи та не призвело до прийняття неправильного рішення.
Що стосується розгляду справи у відсутності належного представника відповідача , оскільки він не був повідомлений належним чином, ці доводи спростовуються матеріалами справи та не беруться колегією до уваги.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 736,83 грн. боргу по орендним платежам згідно Договору оренди рухомого і нерухомого майна від 05.12.2003р., 591,34 грн. інфляційних витрат, 191,10 грн. 3% річних, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову частково.
За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як необґрунтована, а оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ТОВ „Агропрогрес” залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2007 р. по справі № 35/66 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 35/66 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.
18.07.07 (відправлено)