Справа № 22-1451/06                            Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Категорія: 44 .                                                                 Доповідач: Богонюк М.Я.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2006 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: судді Цяцяка Р.П. Суддів: Богонюка М.Я., Мікуш Ю.Р. При секретарі: Дунчюс С.В. З участю:

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 23 лютого 2006 року, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням в прозові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа Бориславська санітарно-епідеміологічна станція про зобов'язання припинення використання будівлі колишнього господарського складу ДК ГРТВЦ Гуротоп", яка знаходиться на вул. АДРЕСА_1 під авто гараж відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а також недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Так суд прийшов до хибного висновку, що спірна будівля за цільовим використанням призначена під гараж, оскільки дана будівля є складом. Також не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду про те, що відповідач не займається підприємницькою діяльністю по обслуговуванню автомобілів, а отже положення „санітарно-захисна зона 100 м" на нього не розповсюджується, так як сам факт наявності у власності відповідача автомобілів вказує на те, що він зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування належних йому транспортних засобів. Крім того судом не надано належної оцінки тим обставинам, що згідно з постановою про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства за № 21/06 від 01.062004 року, ОСОБА_4 було заборонено експлуатацію авто гаражу з 01.06.2004 року - постійно.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи позивачам в задоволенні позову до ОСОБА_4 про зобов'язання припинити використання будівлі колишнього господарського складу під авто гараж суд вірно виходив з положень ст.ст.2,48 Закону України „Про власність", згідно яких громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Захист права власності здійснюється судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 на праві власності належить: металева будівля збірно-розбірного арочного типу загальною площею 493,3 кв.м., яка згідно звіту Львівського ДКБТІ та ЄО про експертну оцінку за функціональним призначенням - господарський склад для зберігання автомобільної техніки, та земельна ділянка площею 0,1906 га на якій розташована спірна будівля. Цільове використання земельної ділянки - для виробничих потреб.

Крім того судом достовірно встановлено, що попередній власник використовував спірну будівлю під авто гараж, а в подальшому надавав відповідачеві приміщення для утримання автомобільної техніки в оренду.

Безпідставними є покликання апелянтів на те, що сам факт наявності у відповідача автомобільної техніки свідчить про те, що він зобов'язаний проводити ремонтні роботи по обслуговуванню цієї техніки. Оскільки судом досліджено, що ОСОБА_4 укладено договори з спеціалізованими підприємствами - філіалом „Вольво-Україно-Захід" ТзОВ „ФХ сервіс" с. Малахів Жовківського району: ВАТ „Дрогобицьке . АТП-24663" на Подання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобільної техніки, за що проводить відповідну оплату. А ці роботи проводяться за місцезнаходженням даних підприємств.

Також, безпідставними є покликання суб'єктів оскарження на те, що судом не дано належної оцінки тому, що за порушення санітарного законодавства ОСОБА_4 заборонено експлуатацію авто гаражу - постійно.

Судом проведений відповідний аналіз постанови, винесеної головним державним санітарним лікарем м. Борислава від 01 червня 2004 року у відповідності до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом № 03 України від 19 червня 1996 року № 173. А також взяті до уваги: висновок комісії, створеної на підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради № 360 від 22 вересня 2005 року та пояснення головного державного санітарного лікаря м. Борислава - Біля О.В. про те, що підприємницька діяльність ОСОБА_4 не спричиняє незручностей для проживання позивачів.

Судом вірно встановлені фактичні справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,307 ч.1 п.1,308, 314 ч.1 п.1,315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 23 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.