ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/519/25 Справа № 203/6846/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання                         ОСОБА_5

прокурорів         ОСОБА_6 , ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

захисників         ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України (далі-КК),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві,  ОСОБА_6  та застосовано стосовно підозрюваного  ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 53 дні, тобто до 11 квітня 2025 року, з утриманням у Державній установі “Дніпровська установа виконання покарань №4” Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він діючи з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, усвідомлюючи та розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 05.02.2024, знаходячись у невстановленому органами досудового розслідування місці на території Дніпропетровської області створив стійке ієрархічне злочинне об`єднання з метою систематичного скоєння тяжких злочинів у сфері незаконної порубки дерев у захисних та інших лісових насадженнях, їх перевезенні, зберіганні та збуті.

Створена ОСОБА_8 злочинна організація, до складу якої, окрім нього, увійшли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, діяла на території Синельниківського та Павлоградського районів Дніпропетровської області, у період з лютого 2024 року до грудня 2024 року вчинила ряд кримінальних правопорушень, що полягали у незаконній порубці дерев у захисних та інших лісових насадженнях, перевезенні, зберіганні та збуті незаконного зрубаних дерев.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 підозрюється у створенні та керівництві злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255 КК, та у незаконній порубці дерев у захисних та інших лісових насадженнях, перевезенні, зберіганні, збуті незаконно зрубаних дерев, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, вчиненому у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

05.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

11.02.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, , передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК та 17.02.2025 о 13:45 год затримано в порядку ст.208 КПК.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку з незаконністю, необґрунтованістю, невмотивованістю, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження та наданим стороною захисту доказам.

В обґрунтування зазначає, що клопотання прокурора та мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містять мотивованих та обґрунтованих висновків слідчого судді в частині зазначення ризиків, передбачених ст.177 КПК, підтвердження їх належними та допустимими доказами, а містять тільки особисті припущення, як слідчого, так і прокурора, щодо начебто їх існування, які ґрунтуються на їх оціночних твердженнях із наведенням шаблонних мотивів без зазначення обставин, які свідчать про наявність ризиків.

Вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК не підтверджене належними та допустимими доказами, здійснене передчасно без встановлення всіх обставин справи та без доведення стороною обвинувачення спричинення підозрюваним тяжких наслідків.

       Вказує, що при ухваленні рішення слідчий суддя також не взяв до уваги, що ОСОБА_8 є батьком чотирьох малолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні.

Разом з тим, на переконання сторони захисту, стороною обвинувачення не наведено достатніх обставин, які б свідчили про неможливість застосування відносно підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК.

З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, а у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час апеляційного перегляду:

- захисники ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10  та підозрюваний  ОСОБА_8  підтримали доводи поданої апеляційної скарги сторони захисту у повному обсязі та просили її задовольнити, застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8  запобіжний захід у вигляді  нічного домашнього арешту, або визначити заставу в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позицію сторін, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкції ч.1 ст.255, ч.4 ст.246 КК, за якими йому повідомлено про підозру, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна та позбавленням волі на строк від п`яти до семи років, відповідно.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколами оглядів місць події, на яких зафіксовано факти незаконної порубки деревини, довідками про вартість спричиненої шкоди, матеріалами НСРД, розсекреченими у встановленому законом порядку.

Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.246 КК.

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаних кримінальних правопорушень є неспроможними.

Водночас посилання сторони захисту щодо недостатності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри колегія суддів також вважає неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, стадія проведення досудового розслідування та процедура отримання показань від учасників кримінального провадження.

Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цих злочинах, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров`я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема у вигляді нічного домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.

На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 стійких соціальних зв`язків, родини та утриманців, чисельних подяк за активну громадську позицію та вагому підтримку Збройних Сил України у боротьбі з ворогом, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.183 КПК, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.255 КК. Підстав для визначення розміру застави, на чому наполягали захисники та підозрюваний під час апеляційного розгляду, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів також не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 53 дні, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 53 дні, тобто до 11 квітня 2025 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4