КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2007 № 36/57-4/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - не з"явився
від Старосанжанської сільської ради - не з"явився
від Головного фінансового управління Полтавської ОДА - Івченко С.В. за дов.
від Фінансового управління Новосанжанської РДА - не з"явився
від відповідача - Панченко С.О. за дов.
від третьої особи 1 - не з"явився
від третьої особи 2 - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2007
у справі № 36/57-4/110
за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі 1. Старосанжанської сільської ради, 2. Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації, 3. Фінансового управління Новосанжанської районної державної адміністрації
до Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"
третя особа 1 Полтавське обласне головне управління земельних ресурсів
третя особа 2 Полтавська обласна виробнича асоціація "Родючість"
про стягнення 137250 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого Господарського суду України від 22 лютого 2007 рокурішення Господарського суду м. Києва від 15 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року у справі № 36/57 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03 липня 2007 року у справі № 36/57-4/110 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить зазначене рішення скасувати стверджуючи, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відшкодування витрат повинно проводитись в 2- місячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення земельних ділянок згідно пункту 4 порядку визначення витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997, оскільки законодавство, яке діяло на момент проведення поставок мінеральних добрив, не забороняло ВАТ „Укрнафта” проводити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в рахунок майбутніх періодів.
Також, рішеннями Полтавської обласної ради від 12.02.1999, 10.02.2000, 15.02.2001 та розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 29.02.2000 було рекомендовано проведення таких поставок.
Прокурор проти апеляційної скарги заперечує, стверджує, що Господарський суд м. Києва з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, висновки відповідають обставинам справи, через що прийняте рішення є законним та обґрунтованим.
Так, прокурор заперечує твердження відповідача, що законодавство, яке діяло на момент проведення поставок мінеральних добрив, не забороняло ВАТ „Укрнафта” проводити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в рахунок майбутніх періодів, з наступних підстав.
Відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва проводиться на підставі статті 207 Земельного кодексу України ( стаття 90 Земельного кодексу України 1990 року). Такий порядок детально регламентований постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 „Про розміри та Порядок визначення витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, відповідно до якої відшкодування витрат проводиться юридичними та фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.
Таким чином, оскільки, проект відведення земельної ділянки затверджений розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 117 від 23.04.2003, обов’язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва виник у відповідача лише після затвердження у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки.
В судовому засідання представник Головного управління Полтавської обласної державної адміністрації проти задоволення апеляційної скарги заперечив, та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 залишити без змін.
26 жовтня 2007 року до канцелярії суду надійшло клопотання від Фінансового управління Новосанжанської районної державної адміністрації № 423 від 23 жовтня 2007 року, яким позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації та ВАТ „Укрнафта”, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:
З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1271 „Про вилучення (викуп), надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об’єктів” було затверджено проект відведення, вилучено та надано в оренду відкритому акціонерному товариству „Укрнафта” в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз” для несільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 1,15 га, з яких в довгострокову оренду терміном на 25 років – 0,89 га та в короткострокову оренду терміном на 2 роки – 0,26 га ріллі громадян, землі яких надані в оренду ТОВ „Агрофірма „Старосанжанська” та 0,05 га господарських шляхів в межах Старосанжанської сільської ради, для експлуатації свердловин № 100 і 103 Решетняківського родовища.
Також, зазначеним розпорядженням зобов’язано підприємства, установи та організації, яким передані в оренду та надані в користування земельні ділянки, забезпечити у встановленому законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Так, в наслідок вилучення сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського господарства, на ВАТ „Укрнафта”, Полтавським обласним управлінням земельних ресурсів, у відповідності до вимог п. 5 статті 207 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279, були нараховані втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 137250 грн.
Таким чином, фактично, земельна ділянка була вилучена та надана в користування ВАТ „Укрнафта” під експлуатацію свердловин № 100 і 103 Решетняківського родовища 14 серпня 2003 року.
Також, із зазначеного вбачається, що витрати по відшкодуванню сільськогосподарського виробництва, що є предметом у даній справі, виникли лише 14 серпня 2003 року. Отже, до правовідносин щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що є предметом спору у даній справі, застосовуються положення Земельного кодексу України, який набув чинності 01.01.2002.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
З наявних матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Укрнафта”, в рахунок погашення заборгованості за втрати сільськогосподарського виробництва, на адресу Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів була здійснена поставка аміачної селітри в 1999 році на суму 1 296 912, 00 грн. та в 2000 році на суму 1 130 964, 76 грн.
Відповідач стверджує, що у перелік втрат, які відшкодовувались шляхом поставки зазначених мінеральних добрив було включено і втрати сільськогосподарського виробництва, що є предметом спору у даній справі.
Зазначена поставка була здійсненна згідно з рішенням 5-ої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради „Про погодження заборгованості підприємств газонафтового комплексу за втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва шляхом поставки мінеральних добрив” від 12.02.1999.
Відповідно до зазначеного розпорядження нафтогазовидобувному управлінню „Полтаванафтогаз” дозволено здійснити погашення існуючої заборгованості за втрати сільськогосподарського виробництва шляхом поставки аміачної селітри та дозволено здійснити оплату мінеральними добривами відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва за вилучення земельних ділянок, проектно-кошторисна документація по яких на той час була розглянута управлінням земельних ресурсів.
Таким чином, дозвіл оплати втрат сільськогосподарського виробництва шляхом поставки міндобрив розповсюджувався виключно на існуючу заборгованість нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз” станом на 12.02.1999 та на відшкодування втрат за вилучення земельних ділянок, проектно-кошторисна документація по яких на 12.02.1999 розглянута управлінням земельних ресурсів.
Також, 29.02.2000 розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 73 „Про організацію поставки мінеральних добрив за втрати сільськогосподарського виробництва” нафтогазовидобувному управлінню „Полтаванафтогаз” запропоновано згідно з Рішенням 11-ої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 10.02.2000 здійснити до 01.04.2000 поставку мінеральних добрив на суму 1 млн. грн.
Дослідивши зазначені обставини, судова колегія дійшла висновку, що нормативно-правові акти на підставі яких відповідачем здійснювалась поставка мінеральних добрив (Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 73 від 29.02.2000, Рішення Полтавської обласної ради від 10.02.2000, Рішення Полтавської обласної ради від 12.02.1999) розповсюджуються виключно на правовідносини щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва за надані в користування земельні ділянки, які виникали у 1999 та 2000 роках.
Згідно зі статтею 209 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України „Про державний бюджет на 2003 рік”, кошти, які надходять в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, підлягають зарахуванню, в розмірах визначених діючим законодавством, на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад: до обласної ради – 25 відсотків, районної ради – 15 відсотків та 60 відсотків до міських, сільських, селищних рад.
Таким чином, положення зазначеної статті Земельного кодексу України передбачає відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва виключно у грошовій формі.
В даному випадку підлягають зарахуванню кошти наступним чином: до Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації 25 % - 34312,50 грн., фінансового управління Новосанжанської районної державної адміністрації 15 % - 20587,50 грн. та Старосанжанської сільської ради Новосанжанськго району Полтавської області 60 % - 82350 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, у спосіб передбачений діючим законодавством.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає рішення без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволені апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відособленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 у справі № 36/57-4/110 відмовити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 по справі № 36/57-4/110 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 36/57-4/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді