справа №  2-1/11                    

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                        ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

02.09.2011                                                           

                    в складі:

головуючого –судді:                            Топузової Н.М.

при секретарі                                         Орчелота І.С.

розглянувши у судовому засіданні в с.м.т. Мангуш цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 підприємства «Чара»до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 208 746,47  гривень

Зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 підприємства «Чара»про стягнення моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу

Уточненій позовній заяві  ОСОБА_1  підприємства «Чара»до ОСОБА_2 про стягнення  збитків та  втраченої вигоди

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»/ первісний позивач  ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»до ОСОБА_2 , третя особа  ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором

Зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача ОСОБА_5, до ОСОБА_1 підприємства «Чара» , закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі  філії «ОТП Банк»в м. Донецьк, третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання недійсним договору поруки  та визнання  договору переводу боргу  дійсним

Уточненій позовній заяві ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_2   , третя  особа ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором,-   

                              ВСТАНОВИВ:

Позивач-Приватне підприємство «Чара»/ПП «Чара»/ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , про стягнення грошових коштів  із наступних підстав :

12 квітня 2006 року,  ОСОБА_2 уклала з акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»кредитний договір № СМ 102/160/2006, відповідно до умов якого одержала кредит у сумі 700000 грн на споживчі цілі на 7 років з датою остаточного повернення кредиту 12 квітня 2013 року. У якості додатку № 1 до даного кредитного договору, був складений і  підписаний сторонами графік повернення кредиту та виплати відсотків з визначенням внесення платежів 14 числа кожного місяця, який згодом змінений додатком № 3 до кредитного договору та датою платежів визначено 12 число кожного місяця.

У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, приватним підприємством «Чара»були укладено 12 квітня 2006 року з АКБ «Райфайзенбанк Україна»  ( 03.11.2006 року реорганізованим у ЗАТ «ОТП Банк») наступні договори:

- договір іпотеки № РСМ 102/159/2006, згідно з яким предметом іпотеки визначене приналежне підприємству нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр.-кт. Металургів, 95;

- договір поруки № SR /160/2005, згідно з яким ПП «Чара»взяло на себе обов*язок відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань перед банком у повному їхньому обсязі.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки  №  SR /160/2005 від 12.04.2006 р., поручитель забезпечує вимоги кредитора по поверненню основної суми кредиту, наданого боржникові, тобто ОСОБА_2, по виплаті відсотків за користування кредитом і пені за прострочення повернення кредиту, прострочення виплати відсотків і штрафу за нецільове використання кредиту.

Виконуючи умови двох вищевказаних договорів, ПП «Чара»,як поручитель, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 кредитних зобов'язань перед кредитором, у  період із травня 2006 року по квітень 2007 року перерахувало АКБ «Райфайзенбанк Україна»( ЗАТ «ОТП Банк») у погашення заборгованості відповідачки по поверненню основної суми кредиту і відсотків за його використання, за кредитним договором № СМ 102/160/2006, наступні грошові суми:

- платіжним дорученням № 1010 від 15.05.2006 року –18142,92 грн.

- платіжним дорученням № 1251 від 14.06.2006 року –17713,48 грн.

- платіжним дорученням № 1491 від 14.07.2006 року -17600,45 грн.

- платіжним дорученням №1727 від 14.08.2006 року –17792,58 грн.

- платіжним дорученням №1931 від 14.09.2006 року -17675,81 грн.

- платіжним дорученням №2133 від 16.10.2006 року-17856,62 грн.

- платіжним дорученням № 2289 від 06.11.2006 року –16854,56 грн.

- платіжним дорученням № 33 від 14.12.2006 року –17035,39 грн.

- платіжним дорученням № 62 від 15.01.2007 року –17494,97 грн.

- платіжним дорученням № 247 від 14.02.2007 року –16809,36 грн.

- платіжним дорученням № 413 від 13.03.2007 року –16138,82 грн.

- платіжним дорученням № 604 від 13.04.2007 року –16487, 51 грн.

- платіжним дорученням № 633 від 16.04.2007 року –1144,00 грн.,

А всього перелічило 208 746,47 гривень, з яких 100000 грн –на погашення кредиту, 108746,47 грн. –на погашення відсотків за кредит.

У добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється повернути ПП»Чара»зазначену суму.

Відповідно до частини 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, що виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому, числі і  ті, які забезпечували його виконання.

Договір поруки  № SR /160/2005 від 12.04.2006 року боргові зобов'язання визначені як усі зобов'язання боржника перед кредитором по оплаті останньому будь-яких сум, які виникають відповідно до положення кредитного договору, як це визначене кредитним договором і описане в цьому договорі. Під борговими зобов'язаннями слід розуміти, як повну їхню суму, так і будь-яку її частину.

Крім того, п.3.6 цього ж договору ,поручителю надане право регресу, а саме, поручитель у випадку виконання їм боргових зобов'язань, стає кредитором боржника щодо виконання в такий спосіб частини боргових зобов'язань.

Згідно додатків № 1 і № 3 до кредитного договору № СМ 102/160/2006 від 12.04.2006 року, обов'язок ОСОБА_2 по поверненню основної суми кредиту та виплати відсотків за нього   визначена як 14 числа кожного місяця, а з квітня 2007 року –12 числа кожного місяця , та ці зобов'язання в період із травня 2006 року по квітня 2007 року в  повному обсязі були виконані ПП «Чара», як поручителем.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, у  якім одна сторона ( боржник) зобов'язано зробити на користь іншої сторони ( кредитора) певна дії        ( передати майно, виконати роботу, зробити послугу, сплатити гроші та інш..) або втриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язків. Підставами для заміни кредитора в зобов'язанні пункт 3 частини 1 статті 512 ЦК України ,    передбачене виконання обов'язку боржника поручителем або заставником ( майновим поручителем).

Оскільки ПП «Чара»виконало, як поручитель ОСОБА_2, за кредитним договором № СМ 102/160/2006 від 12.04.2006 року зобов'язання останньої по поверненню основної суми кредиту і виплати відсотків за нього на суму 208 746, 47 гривень за період із травня 2006 року по квітень 2007 року, до нього перейшли усі права кредитора в зазначеній частині виконаних зобов'язань, що підтверджується довідкою від 22.05.2007 року за вих.. № 102-5-106 ЗАТ «ОТП Банк».

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору  і  вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і  вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно пропонованими вимогами.

Статтею 527 ЦК України передбачений обов'язок боржника виконати свій обов'язок, а кредитора –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню боргових сум у розмірі 208746,47 грн ,ПП «Чара»змушено звернутися за судовим захистом своїх майнових прав, та просить суд :

-Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства «Чара»на поточний рахунок № 26008201308922 у Маріупольськім відділенні Донецької філії ЗАТ «ОТП Банк», МФО 335775, код ЕГРПОУ 22038339 кошти в сумі 208746,47 грн.

-Судові витрати покласти на відповідачку.

Позивач ОСОБА_6 підприємство»Чара»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2  про відшкодування збитків та   втраченої вигоди із наступних підстав :

ОСОБА_2 з 12 жовтня 1996 року працювала виконавчим директором ПП «Чара», у цей час звільнена у зв'язку із крадіжкою коштів підприємства ПП «Чара».

Засновником ПП «Чара» по теперішній час є ОСОБА_7,який успадкував  від його матері ОСОБА_8.

При ревізійній перевірці документів і коштів підприємства ПП «Чара»було виявлено, що 28.08.2005 року ОСОБА_2 одержала по видатковому ордеру № 410 і № 406 готівкою кошти в розмірі 99800,00 гривень, підпис поставила нібито одержала ОСОБА_9

При опитуванні касира підприємства ПП «Чара»і бухгалтера, які зізналися що гроші одержала ОСОБА_2 і змусила їх видати готівкою  гроші в розмірі 99800,00 гривень .

10.11.2005 року ОСОБА_2 ,після придбання автомобіля майбутньому зятеві ОСОБА_10 зробила поліпшення –тюнинг машини та поставила на техобслуговування БМВ 744 у м. Дніпропетровську по вул. Паникахи, 5 в товаристві «Майстер-Сервіс»на суму 10558 гривень 71 коп. За кошти ПП «Чара», ОСОБА_2 оплатила цю суму по дорученню ПП «Чара»№ 2198 від 10.11.05 року і платіжному дорученню № 2188 від 08.1.2008 року.  Загальна сума використаних коштів підприємства ОСОБА_2 склав –110358 гривень 71 коп. Це підтверджується і податковими накладними № 446 від 08.11.2005 року й 469 від 10.11.2005 року.

06 лютого 2006 року, без рішення засновника, ОСОБА_2 уклала договір поруки № 01/06 з АКБ «Приватбанком»від імені ПП «Чара», чим перевищила свої обов'язки і повноваження ,та одержала кредит на картку в розмірі 40000,00 гривень.

У випадку правильного виконання своїх посадових обов'язків і без розкрадання коштів підприємства «Чара»могло б одержати дохід у розмірі:

При фактичній націнці при продажі –95%, у кафе ПП №  «Чара»могло б купити товар і з урахуванням націнки одержати дохід у розмірі –110358,71 х 95 % = 104840,77 гривень додаткового виторгу, а за 12 місяців -  104840,77 гривень х 12 м. = 1258000,89 гривень.

ОСОБА_2діяла незаконно для одержання своєї вигоди та  збагачувалася за рахунок підприємства ПП «Чара».

Таким чином ,вони вимушені звернутися до суду,та просять суд :

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Чара»збитки, заподіяні приватному підприємству   «Чара»у розмірі –215199 гривень 48 копійок.

-Зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати втрачену вигоду в розмірі –1258000,89 гривень.

     Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до  ПП «Чара»із наступних підстав:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ПП «Чара»  про стягнення з неї матеріальної шкоди в сумі 1,4 млн.гривень нібито за крадіжку цих грошей із ПП «Чара».

Обвинувачуючи її в крадіжки  грошей, вона змушена захищатися в  суді,  вона змушена звертатися до послуг адвоката ,за що сплатила  йому 10 тис. гривень.

Моральна шкода, заподіяну їй відповідачем , вона оцінює в сумі 50 тисяч гривень.

Таким чином ,вона вимушена звернутися до суду,та просить суд :  

Стягнути з ПП»Чара»на її користь прямий збиток на юридичну допомогу в сумі 10 тисяч гривень і  в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тисяч гривень.

Позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,надалі ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,/ первісний позивач  ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»/звернувся до суду з позовом   до ОСОБА_2 , третя особа  ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором із наступних підстав :

12 квітня 2006 року, між  ОСОБА_2 та АКБ «Райфайзенбанк Україна»правонаступником усіх прав та обов»язків якого є ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», надалі правонаступник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ( надалі –«Банк») ,був укладений кредитний договір № СМ 102/160/206 ( далі кредитний договір). Згідно з кредитним договором та меморіальним ордером № 9 від 14.04.2006 року, ОСОБА_2 отримала 700000,00 гривень.

Відповідач в свою чергу, зобов»язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі               ( зокрема в п. 1.5 Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі        ( зокрема в п. 1.4. Кредитного договору, з підпунктами). Так, згідно п. 1.5 Кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків здійснюється відповідачем щомісячно на рахунок Банку .згідно графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Згідно Розділу 4 п.4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов»язань за  цим договором, відповідач зобов»язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов»язань, за кожен день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум.

В зв»язку з тим, що боржником  було порушено зазначені вище умови Кредитного договору, Банком на підставі п.1.9. Кредитного договору, 14.06.2007 року відповідачу направлялись досудова вимога про дострокове повернення кредиту та відсотків за Кредитним договором, але відповідач так і не повернув належну суму за Кредитним договором.

Станом же на дату подання позову, згідно розрахунку ціни позову, загальна заборгованість відповідача  за кредитом, відсотками, пенею та штрафом складає 818074,92 гривень, а саме:

-          Основний борг за кредитом –599999,97 гривень;

-          - відсотки за користування кредитом –174499,29 гривень ( Плаваюча процентна ставка 5,50 % річних + FIDR  у доларах США  дивитись виписки по рахункам № 96033201578304 № 24801201578304);

-          Пеня  ( 1% від суми несвоєчасного виконаних  боргових зобов»язань за період з 14.05.2007 року по 31.08.2007 року) –43575,66 гривень.

Згідно з ст.ст. 526,530 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Таким чином, своєю неправомірною бездіяльністю ,відповідач порушив прийняти ним на себе зобов»язання, встановлені в Кредитному договорі.

Таким чином,позивач вимушений звернутися до суду,та просить суд :  

-Стягнути з ОСОБА_2  на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»борг за кредитом 599 999,97 гривен, борг за відсотками 174499,29 гривен, пені 43575,66 гривен.

-Стягнути з ОСОБА_2  на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»витрати по сплаті судового збору 1700,00 гривень, а також витрати по сплаті ІТЗ 30 гривень.

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна»подав уточнену позовну заяву,в якій зазначив:

В проваджені Першотравневого районного суду Донецької області  знаходиться цивільна справа  справа  за позовом   ОСОБА_11 акцінерного товарисгва «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року  Публічне акцюнерне товариство «ОТП Банк», у відповідності до вимог статей 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором СМ 102/160/2006 від 12 квігня 2006 р., укладеним між Публічним акцюнерним товариством «ОТП Банк»»та відповідачем.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 15.04.2011 р. по вказаній  справі, до участі у справі залучено правонаступника позивача -ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Тому вони уточнюють позовні вимоги, та просять суд :  

-Стягнути з ОСОБА_2 Костянтинівнини   на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  борг за кредитом 599 999,97 гривень, борг за відсотками 174499,29 гривень, пені 43575,66 гривень.

-Стягнути з ОСОБА_2  на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  витрати по сплаті судового збору    1700,00 грн., а також витрати по сплаті інформаційно-техничного забезпечення розгляду справи 30,00 гривень.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача ОСОБА_5,звернулася до суду  з зустрічною позовною заявою,  до ОСОБА_1 підприємства «Чара», закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі  філії «ОТП Банк»в м. Донецьк, третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання недійсним договору поруки  та визнання  договору переводу боргу  дійсним із наступних підстав :

12 квітня 2006 року, будучи директором ПП «Чара», ОСОБА_2 уклала з АКБ «Райфайзенбанк Україна», в особі його Маріупольського відділення ,кредитний договір № СМ 102/159/2006/ у подальшому кредитний договір/ про надання приватному підприємству «Чара»/далі відповідач 1/ кредиту на суму 1500000 гривень.

Згідно з пунктом 2 кредитного договору № СМ 102/159/2006 випливає,  що кошти по кредиту підприємства в розмірі 960 458 грн.  (перший транш) були спрямовані на погашення кредиту «Приватбанк»за договором № 046С -05 від 23 серпня 2005 року. Оскільки другий транш у сумі 539 542 грн. не задовольняв потреби підприємства в обігових коштах із- за наявності значної кредиторської заборгованості, підтвердження якої зазначено в балансі підприємства за 2006 рік, позивачка, на прохання засновника відповідача 1 ОСОБА_8 у той же день оформила з вищезазначеним банком договір кредиту № СМ 102/160/2006 на суму 700 000 грн. (далі кредитний договір позивачки), які були надані відповідачеві 1. Обидва кредита забезпечувалися єдиним договором іпотеки № РСМ 102/159/2006 від 12.04.2006 року, по якім предметом іпотеки було майно (будинок), що належить відповідачеві 1. Поручителем кредитних зобов'язань відповідачки також виступило приватне підприємство «Чара» за договором № SR / 160/2005  (далі договір поруки). Обидва кредита оформлялися фахівцем банку по обслуговуванню малих підприємств і підприємців ОСОБА_12, якому було відомо про кінцевого споживача позикових коштів,  оскільки кредитний договір позивачки був оформлений навіть без узгодження з її чоловіком ОСОБА_5, з яким вона  одружена з 1982 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Про те, що обидва кредита оформлялися фактично підприємству підтвердив свідок ОСОБА_13 (бухгалтер- касир підприємства), допитана в суді в справі № 22/ 337 за ініціативою відповідача 1.  Вона пояснила, що «підприємство оформляло кредит як на фізичну особу, так і на юридичну особу». Її показання приводяться дослівно. При цьому, під фізичною особою, вона мала на увазі ОСОБА_2 Після пред'явлення їй даних експертного висновку, вона підтвердила, що дана сума грошей, тобто 700 000 грн. надійшли на підприємство від ОСОБА_8 26 квітня 2006 року та була проведена по касі.

З ініціативи відповідача 1 у справі № 22/337 була проведена  судово- бухгалтерська експертиза, якої сам відповідач 1 надав  окремі документи бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Про надходження кредитних коштів, отриманих за договором кредиту позивачкою на підприємство 26 квітня 2006 року, підтверджує рядок 10 у таблиці 18 дослідницької частини експертного висновку.

Вступ даних коштів відповідачеві 1 підтверджується балансом підприємства, зокрема відбиттям даної суми кредиту в балансі підприємства по коду 500 рядка 2 за станом на 1 липня 2006 року, тому що на підприємство оформлявся кредит тільки 1 500 000 грн. Більше того, на аркуші. 81 експертного висновку зазначене, що «у результаті проведеного дослідження встановлено, що бухгалтерськими документами підприємства підтверджується надходження коштів у другому й 3 кварталі 2006 року в сумі 700 000 грн.»

Передачу грошей ОСОБА_8 позивачка не оформляла окремим договором, оскільки, як директор підприємства, переконалася  в надходженні  700 000 грн. на підприємство й оформленні їх документально в обліку  підприємства, як власних кредитних коштів підприємства. При цьому  виконувалося розпорядження засновника ОСОБА_8 погашати кредит, оформлений на позивачку, як власні кредитні зобов'язання, тому що  приватне підприємство «Чара»щомісяця, згідно із графіком банку (невід*ємної частини  кредитного договору позивачки,  погашало її кредит, як власний, а банк приймав  дані кошти прямо від підприємства в  погашення кредиту. Таким чином, відповідач 1, прийнявши на себе зобов'язання позичальника за договором кредиту, фактично здійснило переведення боргу на себе.

Дані обставини підтверджуються 13 платіжними дорученнями,  згідно  з якими відповідач 1 перелічив відповідачеві 2 у період з 15 травня  2006 року по 16 квітня 2007 року 208 746, 47 грн.

25 квітня 2006 року ,засновник ОСОБА_8 оформила договір  дарування корпоративних прав своєму синові ОСОБА_14, перед  складанням якого була врахована вся кредиторська заборгованість, у тому  числі і за кредитним договором позивачки, з обліком якої вартість  підприємства склала всього 100 грн. Таким чином, новому власникові приватного підприємства «Чара»було відомо про те, що за кредитним договором позивачки, кошти в сумі 700 000 грн. повинне було безпосередньо погашати підприємство, оскільки всі платежі на суму 208 746, 47 грн. проводилися в період його володіння підприємством. При цьому, платежі здійснювалися, як при житті його матері ОСОБА_8, так і після її смерті 7 лютого 2007 року.  Вищезазначені кошти сплачувалися як у період керівництва підприємством позивачкою, так і після її звільнення 11 квітня 2007 року, після чого вона на підприємство не допускалася й не мала доступу до формування платіжних доручень.  Дані обставини додатково підтверджуються копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8 і копією наказу про звільнення позивачки 11 квітня 2007 року.

Те, що відповідач 1 її кредит вважав власними позиковими  коштами підтверджується також рішенням власника приватного  підприємства «Чара»ОСОБА_14 від 29.04.2007 року (, що перебувають на арк..  70 том 1 справи № 22/  337) яким він, після звільнення ОСОБА_2 вирішує припинити погашення кредиту із травня 2007 року. Даним рішенням він визнає, що йшло не виконання договору поруки, а пряме  погашення кредиту ОСОБА_2 На це вказує свідок ОСОБА_13,  яка, у ході допиту її в справі № 22/37, пояснила, що без усякого до того примусу друкувала платіжні доручення, згідно з документацією,  яка зберігалася на підприємстві, як документація приватного підприємства «Чара».  Це доводить, що кредитний договір фізичної особи ОСОБА_2, а також графік погашення кредиту, виконувалися ,як зобов'язання підприємства.

Рішення ОСОБА_14 про відмову в однобічному порядку із травня 2007 року виконувати прийняті підприємством на себе боргові зобов'язання але спірному кредитному договору, є однобічною відмовою від виконання зобов'язання по виплаті кредиту, що, у розумінні ст. 525 ЦК України, є неприпустимим.

Виконання договору кредиту на суму 700 000 грн., боржником по якім виступає приватне підприємство «Чара», фактично знайшло своє відображення у висновку експерта, зокрема на арк.. 68, 70, 69, 71, 72, 73 «всі досліджені експертом первинні бухгалтерські документи і кореспонденція рахунків «не містять інформації щодо перерахування коштів з поточного рахунку підприємства у відділення ЗАТ •ОПТ Банк»у м. Маріуполі для погашення кредиту ОСОБА_2 К.»

Більше того, експертом встановлено, арк.. 69 читати з абз. 9 і далі по тексту ((не зафіксоване збільшення дебіторської заборгованості підприємства  (заборгованості ОСОБА_2 перед приватним  підприємством «Чара»).  Навпаки ,дана сума відображена в складі оборотних активів підприємства. Це означає, що підприємство дійсне погашало кредит ОСОБА_2, як власні зобов'язання по кредиту.

Факт передачі позивачкою коштів був оформлений головним б ухгалтером. Дана сума прийнята підприємством і відображена  в його балансі, без яких- небудь зобов'язань перед нею. Вона зараз не може надати  документи про це, оскільки після змушеного звільнення позивачки з роботи, вона не мала доступу до них. Дії нинішнього власника  підприємства вказують на те, що дані документи (фіксуючі касову операцію) можуть бути знищені.

Відповідач № 1 не виконував зобов'язань за договором поруки    № SR / 160/2005.

Згідно з пунктом 3.2 договору поруки  № SR /160/2005,  обов'язку позивача по виконанню кредитних зобов'язань, як поручителя, наступають у випадку невиконання боржником боргових обов'язків перед банком в обсязі, заявленому банком, протягом 3 банківських днів від дня одержання відповідної письмової вимоги банку. Погашення заборгованості відповідачем 1 у такому випадку повинне здійснюватися на окремий рахунок банку, який банк повинен повідомити додатково.

У договорі зазначене, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при одержанні від банку відповідної  письмової вимоги, врученого йому поштовою кореспонденцією. Таким чином, факт невиконання позивачкою кредитного договору повинен бути підтверджений документально. У розумінні частини 2 ст. 59 ЦПК України таким доказом може бути винятково письмові вимоги банку до нього, яких позивач не представив.

Більше того, даного доказу не може бути надано взагалі, оскільки таких порушень (строків сплати кредиту як по платежах тіла договору, так і по сплаті відсотків) у період платежів не було взагалі.

Із графіка платежів по кредиту і платіжних документів ( платіжних доручень у кількості 13 штук) випливає, що дати оформлення платіжних доручень, дати відмітки банку про зарахування коштів на рахунок банку повністю відповідають календарними датами платежів і сумами, зазначеними в графіках,  які є доповненнями до договору кредиту.

Дані обставини повністю підтверджені експертним висновком, що  знаходяться  на арк..  66- 67. Зокрема на арк..74 експертного висновку зазначене, що експертові так і не надані договір поруки 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року, які зазначені  в усіх платіжних документах платіжних дорученнях про перерахування коштів.

Таким чином, зазначені вище докази достовірно  вказують на те, що відповідач 1 безпосередньо виконував зобов'язання за договором кредиту позивачки, як власні зобов'язання, тому що в експертному висновку на арк...74 (передостанній абзац) зазначене, що « Від імені ОСОБА_2 погашення кредиту по спірному кредитному договору не здійснювалося.»

В експертному висновку зазначене, що спірні кошти приватне підприємство «Чара»відносило до складу витрат на погашення кредиту - по дебету рахунку 601 і 951 ( тобто враховувало його як погашення власного кредиту, а не кредиту ОСОБА_2 К.), див. арк.. 79 експертного висновку.

Позивачка, як посадова особа відповідача 1 і фізична особа  кількаразова сповіщала відповідача 2 про те, що її зобов'язання за кредитним договором фактично прийняв на себе відповідача 1, проти чого банк не заперечував, але й не вимагав переоформлення договору кредиту, оскільки регулярно, у встановлений графіком строк, одержував повернення погодженої частини позикових коштів. Доказом того є лист позивачки банку від 6 квітня 2007 року ,який  відправлено йому повідомленням в червні 2007 року.

На те, що відповідач 2 знав про заміну боржника в зобов'язанні по спірному кредитному договору, вказує також поведінка банку, який ухвалював погашення кредиту, виданого на ім'я позивачки безпосередньо від приватного підприємства «Чара»і без додаткового узгодження, внутрішніми документами (меморіальними ордерами) здійснював погашення кредитних зобов'язань позивачки.

Крім цього, платіжні доручення, у рядку «призначення платежу» містять запис «перерахування коштів для погашення позичкової  заборгованості згідно з договором поруки  № SR /160/2005  від 12 квітня 2006 року».

У графові «призначення платежу», мова йде про погашення заборгованості по  позики ( тобто коштів, які відповідачка оформила на себе, але

гроші використовувало підприємство). Більше того, договору поруки з таким номером не існує взагалі, оскільки банк і приватне підприємство оформляли договір поруки № SR /160/2005  від 12 квітня 2006 року.

Згідно з доповненням № 2 до кредитного договору відповідачки від 14 квітня 2006 року, видача кредиту здійснена їй шляхом зарахування грошей  на поточний рахунок банку 26207201578304.

У всіх 13 платіжних дорученнях, наданих позивачем суду,  зазначене кредит рахунку 26207201578304 і дебет рахунку 26008201308922.  Це означає, що приватне підприємство «Чара»погашало кредит ОСОБА_2 як власні зобов'язання, а не як поручитель позивачки.

Крім цього, відповідачі самі не визнають договір поруки, оскільки банк (показання його представників у суді) відмовився виставляти вимоги по ньому до приватного підприємства «Чара», а приватне підприємство «Чара»також вважає його недійсним, про що є письмове повідомлення банку.  Це означає, що даний договір укладався без наміру його виконувати обома сторонами, оскільки обидві сторони знали про те, що фактично стороною (позичальником) договору кредиту є приватне підприємство «Чара».  Таким чином, договір поруки № SR /160/2005  від 12 квітня 2006 року є фіктивною угодою, оскільки вона була зроблена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися даною угодою, тому що жодна зі сторін не мала намірів його застосовувати. Відповідно до ст..ст. 234 ЦК України, дана угода, як фіктивна, повинна бути визнана судом недійсною.

Із представлених доказів випливає, що договір № СМ 102/159/2006 не передбачав правових наслідків для ОСОБА_2 по виплаті кредиту, як позичальника, оскільки отримані кредитні кошти надійшли  на підприємство.  Між позивачкою і відповідачами фактично відбулася угода по заміні боржника в зобов'язанні, тому що з поведінки позивачів і відповідачів, а також оформлених ними платіжних документів, випливає, що відповідач № 1 одержав від позивачки кошти спірного кредиту й фактично прийняв зобов'язання по виплаті -кредиту за договором № СМ 102/159/2006 на себе без письмового оформлення окремим договором, як цього вимагає ст. 513 ЦК України й без офіційної згоди кредитора, відповідача № 2, як цього вимагає ст. 520ЦГК України.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо угода, для якої встановлена її недійсність у випадку недотримання вимог про письмову форму, укладена усно й одна зі сторін зробила дію, а інша сторона підтвердила його здійснення, шляхом прийняття виконання, така угода, у випадку спору, може бути визнана судом дійсною.

Таким чином, між позивачкою та відповідачами зроблена угода по переведенню боргу, яку  вона просить визнати дійсною.

Таким чином  вона вимушена звернутися до суду ,та просить суд :   

-Визнати договір поруки № SR 160/2006 недійсним з дати його укладення.

-Визнати дійсним договір переведення боргу від 15 травня 2006 року між ОСОБА_2, ПП «Чара»і АКБ «Райфайзенбанк Україна»в особі його Маріупольського відділення, правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк»в особі філії «ОТП Банк»у місті Донецьку, по якому приватне підприємство «Чара»прийняло на себе зобов'язання позичальника на суму 700000 гривень за договором кредиту № СМ 102/159/2006.

У судовому засіданні представники позивача –відповідача ОСОБА_1 підприємства «Чара»ОСОБА_15 та ОСОБА_16 позовні вимоги приватного підприємства «Чара»підтримали у повному обсязі,та просять суд :  

-Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства «Чара»на поточний рахунок № 26008201308922 у Маріупольськім відділенні Донецької філії ЗАТ «ОТП Банк», МФО 335775, код ЕГРПОУ 22038339 кошти в сумі 208746,47 грн.;

-Судові витрати покласти на відповідачку;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Чара»збитки, заподіяні приватному підприємству   «Чара»у розмірі –215199 гривень 48 копійок.;

-Зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати втрачену вигоду в розмірі –1258000,89 гривень.В обґрунтування своїх вимог ,вони підтримали обставини, які вказані ними в позовних заявах.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2  до приватного підприємства «Чара» про  стягнення з ПП»Чара»на її користь прямий збиток на юридичну допомогу в сумі 10 тисяч гривень і  в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тисяч гривень; про визнання договору поруки № SR 160/2006 недійсним з дати його укладення; про визнання дійсним договору переведення боргу від 15 травня 2006 року між ОСОБА_2, ПП «Чара»і АКБ «Райфайзенбанк Україна»в особі його Маріупольського відділення, правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк»в особі філії «ОТП Банк»у місті Донецьку, по якому приватне підприємство «Чара»прийняло на себе зобов'язання позичальника на суму 700000 гривень за договором кредиту № СМ 102/159/2006-не визнали повністю, та просять в задоволенні цих вимог відмовити, посилаючись на наступне :

ОСОБА_2 працювала у  ПП «ЧАРА»на посаді директора в період з 12 жовтня 1996 року по 11 квітня 2007 року. Трудовий контракт зі ОСОБА_2 на її працевлаштування на посаду директора підприємства уклала його засновник ОСОБА_17, яка 25 квітня 2006 року по нотаріально оформленому договору подарувала 100 відсотків корпоративних прав своєму синові ОСОБА_14. Таким чином, практично весь основний період роботи ОСОБА_2 на посаді директора довівся на час засновництва підприємства ОСОБА_9ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, була людиною досить літнього віку, хворобливим, по характеру довірливим і ОСОБА_2  її пряма протилежність.  Стиль її керівництва як директори ПП «ЧАРА»зводився до невиправданої твердості й жорстокості, авторитаризму, диктаторству.   Ніхто не мав права вступати зі ОСОБА_2 у які-небудь сперечання або ослухатися в чомусь і не виконати її вказівок. Аналогічна поведінка і відношення до людей ОСОБА_2 і її подружжя ОСОБА_5 демонструють у численних судових засіданнях, у тому числі й по даній цивільній справі.Таке співробітництво ОСОБА_2 з ОСОБА_9закінчилося тим, що остання була цілком і повсюдно підлегла волі ОСОБА_2 і, можливо, прагла, але не  сміла вимогати від ОСОБА_2 звіту про стан фінансових справ у ПП «ЧАРА». Справа дійшла до того, що ОСОБА_2 стала від імені ОСОБА_9 підписувати рішення засновника, у тому числі й з питань, пов'язаним з розпорядженням коштами підприємства. На якомусь  етапі, у виді відсутності документів установити цей час неможливо. ОСОБА_2 стала де-факто єдиновладною господаркою ПП «ЧАРА», стала розпоряджатися всіма приналежними ПП «ЧАРА»оборотними й основними коштами.  25 квітня 2006 року ОСОБА_9 подарувала 100 відсотків корпоративних прав у Статутному фонді ПП «ЧАРА»своєму синові ОСОБА_14 З моменту вступу в права володіння корпоративними правами ПП «ЧАРА»ОСОБА_14 стала проводитися робота з налагодження твердого контролю над витратою коштів підприємства.  Після смерті в лютому 2007 року ОСОБА_9,ОСОБА_2 стала підготовляти ґрунт для догляду з підприємства. Приблизно в березні -квітні 2007 року вона організовує роботу зі знищення документів ПП «ЧАРА» через закінчення строків їх зберігання.  Передбачається також, що ОСОБА_2 підготувала й безліч чистих аркушів з відбитками печатки ПП «ЧАРА», які згодом стали з'являтися по численних цивільних справах по позовам, ініційованим ОСОБА_2     4  квітня  2007   року  ОСОБА_2,  використовуючи  своє  службове  становище директора підприємства та право першому підпису фінансових документів, направила за своїм підписом у ЗАТ «ОТП Банк»заяву про видачу ПП «ЧАРА»чекової книжки для одержання  наявних     коштів  з поточного  рахунку підприємства.  Одержання чекової   книжки   вона  доручила   своєму   родичеві   зятеві   ОСОБА_18, що дозволило їй зберегти в таємниці від ОСОБА_14 одержання нової чекової  книжки. У   той  же  день,   04   квітня  2007   року,   вона під час відсутності   згоди  засновника ОСОБА_14,  хоча  обов'язковість  наявності  такої  згоди  передбачається Статутом, видала з   отриманої в ЗАТ «ОТП Банк»чекової книжки чек на одержання готівкою з поточного рахунку підприємства   596 400 грн. і знову довірила   одержання такої величезної грошової суми своєму зятеві ОСОБА_10, який ніколи в ПП «ЧАРА»не працював і не ОСОБА_10 виконав вказівку ОСОБА_2 і одержав 04 квітня 2007 року з поточного рахунку ПП «ЧАРА»готівкою 596 400 грн., які в касу підприємства внесені не були.05 квітня 2007 року на той період головний бухгалтер ПП «ЧАРА»ОСОБА_19 доповідною запискою повідомила ОСОБА_20 про одержання з поточного рахунку підприємства великої грошової суми та не внесення її в касу ПП «ЧАРА». ОСОБА_14 зажадав від ОСОБА_2 протягом 5ти днів внести всієї суми в касу підприємства, а коли вона такі вимоги не виконала, то ухвалив рішення щодо її звільнення із займаної посади директора  .  Зустрічний позов ОСОБА_2 базується на таких трьох підставах: Перше - заперечення очевидного; ОСОБА_21 - довільне тлумачення об'єктивного; Третє - викривлення фактів і подій.Але жодне з перерахованих підстав не спрямоване на саме основне - на вірогідність і правдивість.    Об'єктивно незаперечним за даним позовом є той факт, що 12 квітня 2006 року ОСОБА_2  уклала з   акціонерним комерційним банком Райффайзенбанк Україна»кредитний договір № СМ 102/160/2006, відповідно до умовам якого одержала кредит у сумі 700000 грн. на споживчі цілі на 7 років  с датою остаточного повернення кредиту 12 квітня 2013 року.

У   якості   забезпечення   виконання  ОСОБА_2   кредитних   зобов'язань приватним підприємством   «ЧАРА»  були   укладено    12   квітня   2006   року   з   АКБ «Райффайзенбанк   Україна»  (03.11.2006г.   реорганізованим     у   ЗАТ   «ОТП  Банк») наступні договори:

- договір іпотеки № РСМ 102/159/2006, згідно з яким предметом іпотеки визначене приналежне підприємству нерухоме майно, розташоване за адресою: м.. Маріуполь,пр..Металургів, 95;

- договір поруки № SR /160/2005, згідно з яким ПП «ЧАРА»взяло  на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань перед банком у повному їхньому обсязі.    Зазначені договори  оформлені відповідно до вимог ст,ст. 203, 207 ч.2 ЦК України:  передбачають необхідні істотні умови для такого виду договорів, реквізити, дотримана встановлена законодавством їх форма, підписані особами, від імені    яких    договори    укладалися,    відповідають    вільному волевиявленню сторін.У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2  не змогла скомпрометувати перед судом жодного положення трьох перерахованих вище договорів, пов'язаних з видачею їй особисто як фізичній особі споживчого кредиту на суму 700 000 грн. Звертає  на себе увагу той факт, що документи, які складалися за участю  третіх осіб, у цьому випадку з ЗАТ «ОТП   Банк», ОСОБА_2 не змогла  внести в них яких-небудь    даних, відомостей, які дозволили б надалі поставити їхня законність під сумнів.

У цей же день, тобто 12 квітня 2006 року, був оформлений і кредитний договір № СМ 102/159/2006, згідно з яким ЗАТ «ОТП Банк»надало приватному підприємству «ЧАРА»кредит у сумі 1 500 000 грн.Обидва  кредитних договора ( мається на увазі договір ЗАТ «ОТП Банк»із ПП «ЧАРА»і договір ЗАТ «ОТП Банк»з фізичною особою ОСОБА_2К.) оформлялися одночасно з кількох причин, які так чи інакше, але були вигідні інтересам ОСОБА_2 По-перше, учасниками обох кредитних договорів була ОСОБА_2, в одному випадку - як директор ПП «ЧАРА», в іншому випадку - як фізична особа; по-друге, договір іпотеки як забезпечення кредитних зобов'язань майном ПП «ЧАРА»-укладався один стосовно до обом кредитним договорам; по-третє, одночасне оформлення двох кредитів завуалювало оформлення кредиту для ОСОБА_2 як для фізичної особи, а саме: виправдовувало знаходження в банку ОСОБА_2 у робочий час, надавало можливість одночасно формувати документи як для кредиту юридичної особи, так і для кредиту фізичного особи.Через єдиний договір іпотеки для забезпечення двох кредитних договорів вони оформлялися фахівцем банку по обслуговуванню малих підприємств і підприємців ОСОБА_12 Затвердження позивачки по зустрічній позовній заяві про те, що оформлення кредитного договору для ОСОБА_2 як для фізичної особи відбулося без узгодження з її чоловіком ОСОБА_5 свідчить тільки про відносини між  подружжям: коли ОСОБА_2 не знайшла для себе необхідним повідомляти свого чоловіка про кредит, то це її особиста справа, це її рішення, за яке ПП «ЧАРА»ні за яких умов не несе і не повинне нести відповідальність. Із правової точки зору висновок кредитного договору ОСОБА_2 без згоди її чоловіка має значення тільки в тій частині, що не породжує для ОСОБА_5 зобов'язань по погашенню боргу його дружини. Крім того, дане питання могло мати значення й для банку, якби він захотів одержати більш гарантоване забезпечення виданому кредиту за рахунок особистого майна подружжя. Таким чином, ОСОБА_2 по укладеному 12 квітня 2006 року із ЗАТ «ОТП Банк»кредитному договору сама особисто одержала 700 000 грн., чого вона не може в чинність наявності банківських документів заперечувати.  Факт одержання ОСОБА_2 кредиту об'єктивно й безперечно підтверджує наявність в останньої волевиявлення на висновки Кредитного договору №СМ 102/160/2006 від 12.04.2006г., у зв'язку із чим затвердження позивачки про зворотнє є надуманими й не відповідними до дійсності.У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилається на правила ч.2 ст.218 ЦК України про те, що якщо угода, для якої встановлена її недійсність у випадку недотримання вимог про письмову форму, укладена усно й одна зі сторін зробила дію, а інша сторона підтвердила його здійснення шляхом прийняття виконання, така угода, у випадку спору, може бути визнана судом дійсної.Стосовно до даної ситуації письмова форма угоди дотримана, але до того ж банк видав по даній угоді в кредит реальні кошти в сумі 700 000 грн., а ОСОБА_2 їх одержала, тим самим своїми діями підтвердивши дійсність угоди. У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і  відсотки.  До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 справжньої глави, якщо інше не встановлене справжнім параграфом і не випливає з істоти кредитного договору.У параграфі 1 ЦК  України розміщена стаття 1046, згідно з якою за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, певні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавці таку ж суму коштів (суму позики) або таке ж кількість речей того ж роду й такого ж якості.Виходячи з положень статті 1046 ЦК України з моменту передачі банком ОСОБА_2 за кредитним договором 700 000 грн. .зазначені кошти стали власністю ОСОБА_2К.У відповідності зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування й розпорядження своїм майном.  Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном по власному розсуду. При викладених обставинах,    ОСОБА_2 з моменту одержання за кредитним договором 700 000 грн., стала їхнім власником, а отже, придбала право розпорядитися ними по власному розсуду.  І те, у якому порядку вона розпорядилася даними коштами, не є підставою для визнання недійсним жодного договору, укладеного банком у зв'язку з видачею ОСОБА_2 кредиту. ОСОБА_2 затверджує про те, що вона отримані в кредит кошти передала ОСОБА_9, а остання - у касу ПП «ЧАРА».Як на докази такої передачі позивачка послалася на наступне:

-          на показання свідка ОСОБА_13 про те, що остання нібито підтвердила
дані експертного висновку   про надходження на підприємство від ОСОБА_9
26.04.2006г. 700 000 грн.;

-          на рядок 10 таблиці 18 дослідницької частини експертного висновку;
- на баланс підприємства по коду 500 рядка 2 за станом на 01.07.2006г.;

-          на 13-ть платіжних  доручень по погашенню ПП «ЧАРА»кредиту ОСОБА_2
як фізичної особи.

Аналіз представлених позивачкою доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 не підтвердила двох основних фактів у викладеній її версії: по-перше, факту передачі коштів ОСОБА_9, по-друге, того факту, що гроші, які ОСОБА_9 нібито 26 квітня 2006 року внесла в касу ПП «ЧАРА»у сумі 700 000 грн., є грішми, отриманими від ОСОБА_2 Так,  ОСОБА_13  при новому розгляді справи, не затверджувала в судовім засіданні про те, що саме 26 квітня 2006 року ОСОБА_9 вносила в касу ПП «ЧАРА»кошти в сумі 700 000 грн.   Проведена в справі раніше судово-бухгалтерська експертиза досліджувала обставини справи у двох варіантах, що було пов'язане з технічною помилкою, допущеної банком при складанні кредитних договорів, договору іпотеки та договору поруки в частині вказівки в них номерів договорів.  Один варіант стосувався перерахування ПП «ЧАРА»на рахунок ОСОБА_2 коштів у погашення кредитних зобов'язань за кредитним договором № СМ 102/160/2006, і другий - по іншому кредитному договору.Стосовно  двом варіантам викладені й висновки експертизи.Отож, ОСОБА_2, абстрагуючись від дійсних обставин справи й наміряючись увести суд в оману, у зустрічній позовній заяві приводить витримки з висновку експерта тільки в тій частині, яка стосується вигідного для неї варіанта, а саме варіанта непогашення ПП «ЧАРА»кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № СМ 102/160/2006 від 12.04.2006г.Такі ствердження ОСОБА_2 спростовуються наступними висновками тієї ж експертизи ( мовою оригіналу):«Таким чином, за умови якщо кошти, що були перераховані з поточного рахунку ПП «ЧАРА»на поточний рахунок ОСОБА_2 у відділенні АКБ «Райффайзенбанк Україна»(у відділенні ЗАТ «ОТП Банк»у м. Маріуполі за період з 15.05.2006р. по 16.04.2007р.(згідно платіжних доручень, що вказані в таблиці №23) - на загальну суму 208746,47 грн. ЗАТ «ОТП Банк»були списані з поточного рахунку ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ЗАТ «ОТП Банк»за кредит ( за кредитним договором № СМ 102/160/2006 від 12.04.2006р.), то відповідно до норм права до поручителя ПП «ЧАРА»переходять усі права кредитора - АКБ «Райффайзенбанк Україна»(ЗАТ «ОТП Банк») у цьому зобов'язані в розмірі частини, що виконана їм -208 746,47 грн»(арк...  77 Висновку експертизи).

«У результаті проведення дослідження наданих експерту документів встановлено, що первинними  обліковими регістрами підприємства не пітверджується факт внесення ОСОБА_2 у період з 01.01.2004р. по 11.04.2006р. особистих коштів у касу ПП «ЧАРА».

«У результаті проведеного дослідження встановлено, що в період з 01.01.2004р. по 07.02.2007р. ОСОБА_9 вносилися в касу ПП «ЧАРА»грошові кошти на загальну суму 1 878 027 грн., у тому числі у квітні 2006р. - у сумі 42000 грн. Вказані грошові кошти вносилися на підставі прибуткових касових ордерів ,як фінансова допомога на поворотній основі».

«У результаті проведеного дослідження встановлено, що бухгалтерськими документами ПП «ЧАРА»не підтверджується надходження в сумі 700 000 грн. однією сумою». Таким чином, і висновок судово-бухгалтерської експертизи спростовує доводи позивачки, викладені нею в зустрічній позовній заяві.Погашення кредиту за рахунок коштів ПП «ЧАРА»було результатом вольового й самостійного, не погодженого із засновником ОСОБА_9 рішення ОСОБА_2Відповідно до п.4.5 Статуту ПП «ЧАРА», затвердженого рішенням засновника 26 квітня 2006 року й зареєстрованого 04 травня 2006 року, директор не має права ухвалювати рішення про відчуження майна без згоди на це засновника підприємства. Порушуючи покладені на неї Статутом підприємства посадові обов'язки, ОСОБА_2 зажадала від підлеглих їй працівників головного бухгалтера ОСОБА_19 і бухгалтера-касира ОСОБА_13 провадити погашення отриманого нею, ОСОБА_2, як фізичною особою кредиту за рахунок коштів ПП «ЧАРА».  При цьому вона їм повідомила про те, що із засновником дане розпорядження коштами погоджене. Усі відомості, необхідні для складання платіжних доручень на погашення кредиту, були представлені ОСОБА_2 і нею же підписувалися.Підтвердженням тому, що ОСОБА_9 не була інформована про погашення кредиту ОСОБА_2 за рахунок коштів ПП «ЧАРА»свідчить п. 4 нотаріально засвідченого договору дарування корпоративних прав ПП «ЧАРА»від 25.04, 2006 р., у якім зазначено наступне ( мовою оригіналу): «Даруватель ( мається на увазі ОСОБА_9О.) гарантує, що на день передачі Підприємство не має не облікованого майна, кредиторської чи дебіторської заборгованості».Крім того, підтвердженням даній обставині служать і два факти перерахування коштів за 13 і 16 квітня 2007 року на погашення кредиту ОСОБА_2 як фізичної особи після її звільнення 11.04.2007г., які проводилися працівниками ПП «ЧАРА»доти, поки ОСОБА_7, як засновникові, не стало відомо про такі перерахування.

За дорученням ОСОБА_7, новопризначена директором підприємства ОСОБА_19 25.04.2007г. за вих. №42 направила запит директору відділення «ОТП Банк»у м.  Маріуполі ОСОБА_22, у якім просила у зв'язку з відсутністю документів і інформації із кредиту ОСОБА_2 ,П П «ЧАРА» надати засвідчені копії договорів і відомості про заборгованість ОСОБА_2 по кредиту, майновим поручителям по якім виступало ПП «ЧАРА».  Як зазначено в запиті, надання зазначених документів необхідно для ведення бухгалтерського обліку підприємством і для проведення інвентаризації активів і пасивів. Операція по погашенню кредиту ОСОБА_2 як фізичної особи є фінансовою операцією, яка підлягала відбиттю в бухгалтерському обліку підприємства, оскільки грошові перерахування носили безготівковий характер. Але правила бухгалтерського обліку не передбачають облік погашення кредитної заборгованості при відсутності її в підприємства, оскільки такий стан справ об'єктивно не може виникнути за умови правомірності діяльності підприємства і його посадових осіб. У даному ж випадку в касу або на поточний рахунок ПП «ЧАРА»кошти від ОСОБА_2 не надходили. Отже, підстав ураховувати по бухгалтерському облікові заборгованість перед ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю такої не було. У такій ситуації головний бухгалтер ОСОБА_19 змушена була безпідставно технічно списувати грошові суми, перераховані на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 як фізичної особи, у порушення вимог бухгалтерського обліку, що відображено у висновку судово-бухгалтерської ОСОБА_2, яка особисто підписувала всі враховані й звітні документи ПП «ЧАРА», була добре інформована про таке положення у фінансовій звітності ПП «ЧАРА», більше того, сама його створила, у зустрічній позовній заяві посилається на допущені нею же порушення, як на доказ своїм позовним вимогам, як, наприклад, відбиття суми по коду 500 рядка 2 за станом на 01.07.2006р та інше. Позивачка в зустрічній позовній заяві посилається на рядок 10 таблиці №18 експертного висновку.  Дана    таблиця №18 озаглавлена експертом, як «Рішення засновника ОСОБА_9 вважати отриманими на безоплатній основі кошти, які зробили в ПП «ЧАРА»у вигляді поворотної фінансової допомоги».  Рішення, на яке посилається експерт і ОСОБА_2 на підприємстві відсутнє. Але в кожному разі рішення ОСОБА_9 датовані після 25.04.2006р., не можуть бути правомірними, оскільки вона 25.04.2006р. у зв'язку з укладанням договору дарування корпоративних прав своєму синові припинила бути засновником у ПП «ЧАРА».Посилатися на документи, які видані під час відсутності компетенції на їхнє видання, є ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві посилається на те, що вона не     оформляла окремим договором передачу коштів ОСОБА_9, оскільки, як директор підприємства переконалася у надходженні 700 000 грн. на підприємство й оформленні їх документально в обліку підприємства, як власних коштів.Безпідставність таких затверджень ОСОБА_2 очевидна. Так, при     внесенні   готівкою   в   касу  підприємства коштів відповідно до п.3.3. п.З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованим   у   МЮ   України   13.01.2005 г. під   №40/10320,      касир   зобов'язаний виписати прибутковий касовий ордер, який оформляються підписом директора та касира,   копію   квитанції    до   прибуткового   касового   ордера  видати   особі,   яку кошти внесло.  Директор має можливість перевірити відображення даної касової операції при затвердженні касового звіту касира за певний час.Оскільки законодавчо існують обмеження на здійснення фінансових операцій готівкою, то сума 700 000 грн. повинна була б бути внесена ОСОБА_2 на поточний рахунок підприємства безпосередньо в банку. У такому випадку банківськими працівниками також були б видані документи про внесення на поточний рахунок підприємства коштів.І в цьому випадку ОСОБА_2 ,як директор підприємства ,змогла б проконтролювати вступ коштів на поточний рахунок при надходженні виписок з банку, при розпорядженні коштами по фінансових зобов'язаннях ПП «ЧАРА»та інш.Однак ОСОБА_2 не пред'явлено жодного з необхідних у таких випадках документів, оскільки вони об'єктивно ніколи не існували та ОСОБА_2 про це було гарне відомо.Відповідно до частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними коштами доведення, не можуть підтверджуватися іншими коштами доведення.13 липня 2009 року ОСОБА_2 надала суду складене нею особисто лист від її імені ,як фізичної особи й від її імені, як директори ПП «ЧАРА», який датований 06 квітня 2007г, у якім вона повідомляє про те, що 700 000 грн. кредитних коштів передані на використання в господарської діяльності ПП «ЧАРА й погашення кредиту безпосередньо ПП «ЧАРА». П П «ЧАРА»категорично затверджує про те, що даний лист був складений без відома та згоди засновника ОСОБА_14 і ніколи ПП «ЧАРА»його в ЗАТ «ОТП Банк» не відправляло.Здається, що й ЗАТ «ОТП Банк»такого листа не одержував. В даному листі : по-перше, відсутній кутовий штамп ПП «ЧАРА»і вихідний номер; по-друге підписи розміщені та виконані так, щоб уникнути перетинання з нанесеною печаткою ПП «ЧАРА», по -третє, якби такий лист дійсно складався, то справжній екземпляр був би не в ОСОБА_2, а в ЗАТ «ОТП Банк».    Лист є ОСОБА_2 сфальсифікованим. І не може служити джерелом доказів. Ствердження позивачки про те, що рішення ОСОБА_20 про відмову в однобічному порядку із травня 2007 року виконувати прийняті підприємством на себе боргові зобов'язання по спірному кредитному договору ,суперечить ст.525 ЦК України, а тому неприпустимо.  Ні ОСОБА_7, ні ПП «ЧАРА»не є стороною за кредитним договором №СМ 102/160/2006 від 12.04.2006г., укладеному ЗАТ «ОТП Банк»зі ОСОБА_2 як фізичною особою, а тому вони на себе зобов'язань по погашенню кредиту на відміну від ОСОБА_2 не брали.П П «ЧАРА»був укладений із ЗАТ «ОТП Банк»договір поруки  № SR /160/2005від 12.04.2006г., по якому ПП «ЧАРА» виступило поручителем за кредитним договором №СМ-102/160/2005 від 12.04.2006г.Оскільки ОСОБА_2 не є стороною даного Договору, вона не може порушувати питання про його дійсність або про внесення в нього яких-небудь змін. Оскільки ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище директора ПП «ЧАРА», погасила за рахунок коштів ПП «ЧАРА»свою власну як фізичної особи заборгованість перед ЗАТ «ОТП Банк»на суму 208 746,47 грн., то вона зобов'язана зазначену суму повернути підприємству.   ПП «Чара»не  погоджується із затвердженнями ОСОБА_2 щодо того, що ЗАТ «ОТП Банк»не мав право по платіжних дорученнях ПП «ЧАРА»погашати кредит, тому що зарахування коштів ПП «ЧАРА»ОСОБА_2 провадила на свій особистий рахунок, відкритий ЗАТ «ОТП Банк». На цей рахунок Банк зобов'язаний був зараховувати будь-які кошти, які надходили на нього по належне оформленим платіжним документам незалежно від підстав платежу. У відповідності зі ст. 1058 ЦК України розпоряджатися коштами банківського вкладу має право громадянин, на чиє ім'я відкритий внесок.  Оскільки за Кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк»здобувало право   списувати кошти із внесків ОСОБА_2 у рахунок погашення кредиту, то Банк цим правом і скористався. Переведення боргу за кредитним Договором №СМ 102/160/2006 від 12.04.2006г. не відбувався ні де-факто, ні де-юре, а тому у відповідності зі ст.520 ЦК України  позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволеними.

Представник позивача-відповідача ПП «Чара»,  ОСОБА_19 позовні вимоги  ПП «Чара»підтримала у повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала , підтримавши пояснення представників  ПП «Чара».

У судовому засіданні представник   відповідачки-позивачки ОСОБА_2-ОСОБА_23, та відповідачка-позивачка ОСОБА_2 , позовні вимоги ПП «Чара»не визнали у повному обсязі,та просять в позові ПП «Чара»відмовити, позовні вимоги   ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , первісний позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», не визнали повністю,та просять в задоволені позову відмовити повністю. Позовні вимоги  ОСОБА_2 до  ОСОБА_7 та ОСОБА_1 підприємства «Чара»про стягнення  солідарно на  користь ОСОБА_2  моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень та  збитки на юридичну допомогу у розмірі 10000 гривень-підтримала частково,та просить суд : стягнути  з ОСОБА_1 підприємства «Чара» на  користь ОСОБА_2  моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень та  збитки на юридичну допомогу у розмірі 10000 гривень; позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підприємства «Чара», ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання договору поруки   №SR/160/2006 недійсним з моменту його укладення;  про визнання дійсним договору переводу боргу від 15 травня 2006 року  між ОСОБА_2 ,приватним підприємством «Чара»та  Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»,в особі його Маріупольського  відділення, правонаступником  якого є ОСОБА_3   акціонерне товариство  «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , за яким  приватне підприємство  «Чара»прийняло  на себе зобов*язання  позичальника  на суму 700 000/сімсот  тисяч/гривень за договором кредиту №СМ 102/159/2006-підтримали у повному обсязі ,та просять задовольнити данні позовні вимоги. В обґрунтування своїх позовних вимог,а саме ОСОБА_2, представник  відповідачки-позивачки ОСОБА_23 та відповідачка-позивачка ОСОБА_2 підтримали обставини , які вказані в  позовних заявах.  В обґрунтування  заперечення  проти позовних вимог ПП «Чара»та  ТОВ «ОТП Факторинг Україна», пояснили наступне :

ОСОБА_2 12 квітня 2006 року дійсно оформила з банком договір кредиту № СМ 102/160/2006 на суму 700000 грн. (далі кредит відповідачки). У той же день, 12 квітня 2006 року, будучи директором приватного підприємства «Чара», вона уклала кредитний договір № СМ 102/159/2006 (далі кредит підприємства) про надання приватному підприємству «Чара» кредиту на суму 1 500 000 грн. Обидва кредита  забезпечувалися єдиним договором іпотеки № РСМ 102/159/2006 від 12.04.2006 року, по якім предметом іпотеки було майно (будинок), що належить винятково приватному підприємству «Чара». Поручителем кредитних зобов'язань відповідачки виступило приватне підприємство «Чара»за договором  № SR /160/2005.  За домовленістю із власником приватного підприємства «Чара»ОСОБА_9 (вірніше на її прохання), дані кредитні кошти споконвічно оформлялися для поповнення обігових коштів підприємству, оскільки одночасно оформлений кредит на підприємство фактично погашав кредитні зобов'язання приватного підприємства «Чара»перед Приватбанком. Саме тому обидва кредита забезпечувалися єдиним іпотечним майном, що належать приватному підприємству «Чара». Вона затверджує, що суму даного кредиту передала ОСОБА_9, яка внесла їх в касу підприємства. Саме ОСОБА_9 дала вказівку їй і головному бухгалтеру ОСОБА_19 і ОСОБА_13 здійснювати погашення кредиту в сумі 700 000 грн., як власного кредитного зобов'язання підприємства, що й здійснювалося до травня 2007 року, тобто навіть тоді, коли власником підприємства став син засновниці ОСОБА_7  Передачу грошей ОСОБА_9 вона не оформляла окремим договором, оскільки ,як директор підприємства, переконалася в  надходженні 700 000 грн. на підприємство і оформлення їх документально в обліку підприємства, як власних кредитних коштів підприємства.  Ці дії вона вважала перекладом боргових зобов'язань по сплаті її кредиту на підприємство, тому що приватне підприємство «Чара»щомісяця, згідно із графіком банку, погашало її кредит, як власний, а банк  приймав  дані кошти прямо від підприємства в погашення кредиту. Пункт 2 кредитного договору № СМ 102/159/2006 підтверджує доводи позивачки про те, що кошти по кредиту підприємства в розмірі 960 458 грн. (перший транш) були спрямовані на погашення кредиту «Приватбанк»за договором № 046С -05 від 23 серпня 2005 року, а другий транш у сумі 539 542 грн. не задовольняв потреби  підприємства в обігових коштах через наявність значної кредиторської заборгованості, підтвердження якої втримується в балансі підприємства за 2006 рік. Про те, що обидва кредита оформлялися фактично підприємству підтвердив свідок ОСОБА_13 (бухгалтер- касир підприємства), допитана в суді з ініціативи позивача в справі 2- 2/09. Вона пояснила, що «підприємство оформляло кредит ,як на фізичну особу, так і на юридичну особу». Її показання приводяться дослівно й підтверджуються записом судового процесу. При цьому, під фізичною особою, вона мала на увазі ОСОБА_2, пославшись, однак, на те, що від ОСОБА_2 вона таку суму не отримувала. Після пред'явлення їй даних експертного висновку, вона підтвердила, що дана сума грошей, тобто 700 000 грн. надійшли на підприємство від ОСОБА_9 26 квітня 2006 року і були проведені по касі. З ініціативи приватного підприємства «Чара»була проведена судово- бухгалтерська експертиза, якій сам позивач надав документи бухгалтерського обліку й фінансової звітності.Доводи ОСОБА_2 і показання свідка ОСОБА_13 в тому, що передані їй засновникові ОСОБА_9 700 000 грн. кредитних коштів дійсно надійшли  на підприємство 26 квітня 2006 року, підтверджуються рядком 10 у таблиці 18 дослідницької частини експертного висновку.Доводи ОСОБА_2 у тій частині, що її кредитні кошти враховані в балансі підприємства, підтверджуються відбиттям даної суми кредиту в балансі підприємства по коду 500 рядка 2 за станом на 1 липня 2006 року, тому що на підприємство оформлявся кредит тільки 1 500 000 грн. Більше того, на арк.. 81 експертного висновку зазначене, що «у результаті проведеного дослідження встановлене, що бухгалтерськими документами підприємства підтверджується вступ коштів у другому й 3 кварталі 2006 року в сумі 700 000 грн.»Доводи ОСОБА_2 про те, що підприємство її кредит вважало власними позиковими коштами, підтверджується також рішенням власника приватного підприємства «Чара»ОСОБА_7 від 29.04.2007  року, яким він, після звільнення ОСОБА_2, вирішує припинити  погашення кредиту із травня 2007 року. Даним рішенням він визнає, що йшло не виконання договору поруки, а пряме погашення кредиту  ОСОБА_2 Ствердження ОСОБА_2 про те,що перераховуючи кошти банку по пред'явлених суду платіжним дорученням, приватне підприємство «Чара»не виконувало договір поруки № SR /160/2005  знайшли своє підтвердження в наступних доказах. Згідно з пунктом 3.2 договору поруки № SR /160/2005, обов'язк позивача по виконанню кредитних зобов'язань, як поручителя, наступають у випадку невиконання боржником боргових обов'язків  перед банком в обсязі, заявленому банком, протягом 3 банківських днів від дня одержання відповідної письмової вимоги банку.  Погашення заборгованості позивачем у такому випадку повинне здійснюватися на окремий рахунок банку, який банк повинен повідомити додатково. У договорі зазначене, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при одержанні від банку відповідної письмової вимоги, врученого йому поштовою кореспонденцією.Таким чином, факт невиконання відповідачкою кредитного договору повинен бути підтверджений документально. У розумінні частини 2 ст. 59 ЦПК України таким доказом може бути винятково письмові вимоги банку до нього, яких позивач не представив. Більше того, даного доказу не може бути надано взагалі, оскільки таких порушень (строків сплати кредиту як по платежах тіла договору, так і по сплаті відсотків) у спірний період не було взагалі. З наданих позивачем суду графіка платежів по кредиту і їм  же наданих платіжних документів ( платіжних доручень у  кількості 13 штук) випливає, що дати оформлення платіжних  доручень, дати оцінки банку про зарахування коштів на рахунок  банку повністю відповідають із календарними датами платежів і  сумами, зазначеними в графіках,  які є доповненнями до  договору кредиту. Таким чином, доводи приватного підприємства «Чара»у тій частині, що  даними платіжними дорученнями, воно виконувало договір поруки, суперечить ст. 526 ЦК України, у якій виписано, що «зобов'язання  повинні виконуватися відповідно до договору» і ст. 530 ЦК України, що декларує, що «зобов'язання, строк (дата) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче повинне настати,  підлягає виконанню з настанням даного події».  Отже, у позивачів не настав строк для виконання зобов'язань за договором поруки  № SR /160/2005, а договір поруки, зазначений у платіжних документах за № SR /102 159/2006 від 12 квітня 2006 року»не може бути доказом у справі, тому що відповідачка затверджує, що такого договору вона не укладала, а позивач його не представив ні суду, ні експертові. Таким чином, у чинність пункту 3 ст. 559 ЦК України, порука приватного підприємства «Чара»припинилося через прийняття підприємством боргу по кредиту на себе, що підтверджується прямим виконанням кредитних зобов'язань приватного підприємства «Чара»перед банком.  У цьому випадку, згідно зі ст. 520 ЦК України, відбулася заміна боржника, проти чого банк не заперечував, оскільки кредит по- колишньому забезпечувався іпотечним майном нового боржника- приватного підприємства «Чара».  Додатковим доказом, того є показання свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що без усякого до того примусу друкувала платіжні доручення, заповнюючи їх з документації, яка зберігалася на підприємстві, як документація приватного підприємства «Чара». Це доводить, що кредитний договір фізичної особи ОСОБА_2, а також графік погашення кредиту, знаходився в документації підприємства. Саме із цієї причини банк офіційно в судовім засіданні заявив про те, що він не висуває вимоги по стягненню іншої частини кредиту із приватному підприємству «Чара», як поручителя. Позивач, погоджуючись,    що    виконав зобов'язання    ОСОБА_2, забезпечене порукою, просив стягнути зі ОСОБА_2 208 746, 47 грн., які він сплатив банку.У чинність ч. 2 ст. 556 ЦК України й пункту 7 договору поруки, до поручителя, що          виконав          зобов'язання,          забезпечене порукою, дійсно переходять усі права кредитора в данім зобов'язанні.  Доводи позивача про те, що це була особиста ініціатива ОСОБА_2, як директора підприємства спростовується тим, що кредитні кошти виплачувалися 13 квітня 2007 року й 16 квітня 2007 року, тобто після звільнення ОСОБА_2 11 квітня 2007 року.Доводи ОСОБА_2 про те, що підприємство її кредит вважало власними позиковими коштами, підтверджується також рішенням  власника приватного підприємства «Чара»ОСОБА_24 від 29.04.2007  року, яким він, після звільнення ОСОБА_2 вирішує припинити  погашення кредиту із травня 2007 року. Даним рішенням він визнає, що йшло не виконання договору поруки, а пряме погашення кредиту ОСОБА_2Оскільки приватне підприємство «Чара»одержало гроші, отримані по кредиту,  частину їх  погасило,   воно повинне нести відповідальність по подальшім його виконанню, тобто своєчасному погашенню грошових - коштів за договором кредиту. Про те, що банк був офіційно сповіщений про вищезгадані  факти, підтверджують його дії при погашенні кредитних зобов'язань.  Також просить  суд приватному підприємству «Чара» відмовити у позові до ОСОБА_2 про стягнення 215 199, 48 грн. збитків і 1 258 000, 89 грн. втраченої вигоди по наступних підставах.

Як вбачається з позовних вимог і пояснень представника позивача, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що, ОСОБА_2, працюючи на посаді директора ПП «Чара»: 2 8 серпня 2005 року по видаткових касових ордерах № 410 і 406
одержала готівкою кошти від приватного підприємства «Чара», але в
самих касових ордерах поставила підпис одержувача ОСОБА_9
(засновника підприємства), чим зробила розкрадання коштів. У
матеріали справи представлена копії видаткових касових ордерів № 406 від  26 серпня 2005 року і № 410 від 29 серпня 2005 року. 10.11.2005  року по платіжному дорученню № 2198 та 8.11.2008
року,  по платіжному дорученню № 2188 перелічила кошти в сумі 10 558, 71 грн. за техобслуговування і тюнинг автомашини свого зятя ОСОБА_10          ОСОБА_6   підприємство   «Чара» вважає,  що   при правильному виконанні ОСОБА_2 своїх службових обов'язків і без розкрадання коштів, підприємство могло одержати дохід у сумі 1 258 000, 89  грн.Ці обставини  безпідставні з наступних підстав: 5 січня 1995 року Виконком Маріупольської міської ради народних депутатів за № 12 р зареєстрував статут ПП «Чара», у який були внесені зміни: 17 вересня 1996 року, зареєстровані виконкомом Маріупольської міської ради народних депутатів 17 вересня 1996  року за № 508/5-1 ( по складу засновників, розміру статутного фонду і  юридичній адресі); 1 серпня 1999 року, зареєстровані виконкомом Маріупольської міської ради 4 серпня 1999 року за № 612/ж 301 ( по юридичній  адресі). 26 квітня 2006 року статут був затверджений у новій редакції і 4 травня 2006 року зареєстрований державним реєстратором за № 12741050001000346. Згідно  пунктів (редакції 1995 року) 3.2; 3.3; 3.5.1; 3.5. 2 статуту, підприємство очолює директор, що діє на підставі  контракту/договору/, що й має право без доручення представляти підприємство у всіх установах, а також робити всякого роду угоди та має право підпису від імені підприємства.Нова редакція статуту зберігає всі вищезгадані положення, однак виписані вони в пунктах 1.6; 1.7; 4, 3; 4, 4; 4.5, 6.1. Директором приватного підприємства з 12 жовтня 1996 року була призначена ОСОБА_2, повноваження якої пунктом 4 рішення засновника  приватного підприємства «Чара»ОСОБА_7 від 26 квітня 2006 року  були продовжені на невизначений строк. З тексту копії видаткових касових ордерів № 406 від .26 серпня 2005 року й № 410 від 29 серпня 2005 року випливає, що вони виписані  касиром бухгалтером ОСОБА_13 і підписані ОСОБА_2, як директором підприємства, на що вона мала всі повноваження, а також гл. бухгалтером ОСОБА_19 В ордерах одержувачем коштів  значиться ОСОБА_9 і виписані її паспортні дані. Є також підпис касира про те, що вона .згідно з ордером видала дані  кошти. У графі «підпис в одержанні» коштує підпис ОСОБА_9 На ордерах відсутня дата видачі коштів.  При відсутності даної дати, дата видачі грошей є дата виписки  ордерів, оскільки такою датою вони включені у звіт по підприємству.На дату видаткових касових ордерів ОСОБА_9 була жива  (дата її смерті 7 лютого 2007 року), але вже не значилася засновником, тому що 25 квітня 2006 року подарувала приватне підприємство «Чара»засвідчений нотаріально договір дарування корпоративних прав. Отже, на дату одержання коштів вона була кредитором підприємства та із серпня 2005 року по дату своєї смерті 7 лютого 2007 року не заявляла про те, що не одержала вищевказану грошову суму.

ОСОБА_6 підприємство «Чара»не представило доказів про те, що такої кредиторської заборгованості перед ОСОБА_9 не існувало, оскільки сам факт виписки видаткових касових ордерів не оскаржується підприємством.У цей час приватне підприємство «Чара»висловлює припущення про те, що ОСОБА_9 зазначених у видаткових касових ордерах грошей не одержувала, тому що його представники сумніваються у вірогідності її підпису на даних двох документах і прямо вказують, що дану грошову суму ОСОБА_2 викрала, шляхом присвоєння, що може підтвердити почеркознавча експертиза підпису одержувача на даних ордерах. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доведення не може  ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із презумпцією невинності, пояснення  представників відповідача про те, що ОСОБА_2 викрала дані  кошти, не можуть бути припустимими (у розумінні ст. 59 ЦПК України доказами, тому що єдиним припустимим доказом у цій частині може бути вирок, що тільки вступив у законну чинність, суду.До того ж ,матеріально відповідальною особою (повна матеріальна відповідальність за видачу даних коштів є касир підприємства, а не директор ОСОБА_2Що стосується призначення експертизи, то судово - бухгалтерська  експертиза досліджувала дане питання й зробила висновок про те, що кошти  по спірних видаткових касових ордерах у числі інших 29  аналогічних документів одержала ОСОБА_9О, проти чого приватне підприємство не заперечувало. Більше того, аналогічні підписи є на приходно -  касових ордерах надходження грошей від ОСОБА_9;А. О. (180 документів), проте приватне підприємство «Чара»не заявляє про те, що ці гроші вносила замість ОСОБА_9 ОСОБА_2  (дивитися таблицю 17 арк. 58- 59 експертного висновку й таблицю 10 арк. 36- 39 експертного висновку).З копії роздруківки банку про рух коштів приватного підприємства «Чара»випливає, що: платіжним дорученням 2188 від 8.11.2005 року приватне підприємство «Чара»перелічило «Майстер- Сервіс СП» передоплату в сумі 9 427, 52  грн. за тоніровку, сигналізацію, бризговики по рахункові № 125370 від 7.11.2005  року  згідно з договором б/н від 7.11.2005 року.Відомостей про платіжне доручення № 2198 від 10.11.2005 року суду не представлене взагалі. Оскільки представники приватного підприємства «Чара»відмовилися відповідати на запитання із приводу заявлених позовних вимог, з урахуванням пред'явленої в матеріалах справи копією податкової накладної № 469 на суму 1 434, 19 грн., припускаємо, що було через те, що:платіжним дорученням 2203 від 10.11.2005 року приватне підприємство «Чара»перелічило «Майстер- Сервіс СП» передоплату в сумі 1434, 19грн.  ( у тому числі ПДВ) за бризговики по рахункові № 124700 від 9.11.2005 року згідно з договором б/н від 5.11.2005 року. Звертають увагу суду на те, що в такому випадку сума, зазначена в платіжних дорученнях становить 10 861, 71 грн. і не збігається із сумою, зазначеною в позові 10 558, 71 грн.ОСОБА_16 наданих суду документів, не вбачається, що дані перерахування здійснювала ОСОБА_2 взагалі і за тюнинг і техобслуговування машини марки БМВ свого зятя ОСОБА_10 зокрема. До того ж  ПП «Чара»відмовляється надати суду первинні документи (договір, рахунок,платіжні доручення ), на підставі яких здійснювалися вищевказані платежі. Дані документи, згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності» в обов'язковому порядку повинні бути присутні у приватному підприємстві «Чара», а згідно з пунктом 315 Переліку типових документів, які створюються в діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, інших установ і організацій із вказівкою строку збереження документів, затверджених Наказом Головного Архівного керування при КМУ від 20 липня 1998 року № 41 і зареєстрованого в Мінюсті України 17.09.1998 року за № 576/3016 (зі змінами й до повненнями) повинні зберігатися 3 року за умови, якщо вони були предметом розгляду перевірок або ревізій.У матеріалах справи відсутні відомості (акт про знищення) про те, що дані документи знищені в ПП  «Чара», а також те, що приватне підприємство просило «Майстер- Сервіс СП»повторно надати їх для пред'явлення до суду.  Згідно зі ст. 60, 131 ЦПК України, позивач сам повинен надати докази або довести суду, що в нього є складності з їх  наданням, що б вони могли бути витребувані судом у порядку ст.137 ЦПК   України.    Більше того,   представники  відповідача  відмовляються відповідати на запитання, пов'язані з даними обставинами:  Чому вони не можуть надати рахунок і договір та оригінали платіжних доручень? чи Є акти знищення даних документів?Утримуватися чи в договорах і рахунках відомості про те, на яку й чию конкретно машину купувалося вищезгадане встаткування?Щодо доводів, викладених у визначенні апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі від 2 квітня 2009 року.Представники ОСОБА_1 підприємства «Чара»усно заявили в суді, що до зазначених  в справі   обставин   вони   просять застосувати винятково правову норму у вигляді Цивільного кодексу України, зокрема його 22 статті. ОСОБА_15, позовні вимоги письмово виписані таким чином , що змушує суд, згідно пункту 3 частини 1 ст. 214 ЦК України  й вказівок апеляційного суду розглянути позовні вимоги  із  застосуванням правових норм КЗпП України, що регламентують підстави  й умови матеріальної відповідальності працівників. Згідно зі ст. 136 КЗпП  України, при наявності до того підстав, перерахованих у частині 2 ст. 133  КЗпПУкраїни (випадки обмеженої матеріальної відповідальності), розпорядження власника про втримання суми матеріального збитку повинне бути не пізніше двох тижнів від дня виявлення заподіяного збитку.  Тільки якщо працівник не згодний з утриманням такої суми, спір може бути перенесений у суд.ОСОБА_2 не має змоги повною мірою принести заперечення по даному питанню, оскільки представники відповідача офіційно відмовилися відповідати на її питання й питання її представника. ОСОБА_15, ОСОБА_2 заявляє суду про застосування строків позовної давності по даній частині позовних вимог, оскільки, згідно зі ст. 233 КЗпП України «для обігу власника або уповноваженого їм органа в суд з питань стягнення із працівника матеріального збитку, заподіяного підприємству, установлюється строк в один рік від дня виявлення заподіяного працівником збитку». Оскільки приватне підприємство «Чара»послалося на те, що 10.11.2005 року «уже нічого не боячись»нібито незаконно здійснило перерахування коштів і іншої дати виявлення шкоди не вказало, то строк позовної давнини минув 1 1.1 1 .  2006 року.

Третя особа, на боці позивача ОСОБА_2, ОСОБА_5. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підприємства «Чара», ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання договору поруки   №SR/160/2006 недійсним з моменту його укладення;  про визнання дійсним договору переводу боргу від 15 травня 2006 року  між ОСОБА_2 ,приватним підприємством «Чара»та  Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»,в особі його Маріупольського  відділення, правонаступником  якого є ОСОБА_3   акціонерне товариство  «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , за яким  приватне підприємство  «Чара»прийняло  на себе зобов*язання  позичальника  на суму 700 000/сімсот  тисяч/гривень за договором кредиту №СМ 102/159/2006-підтримав повністю,та просить суд їх задовольнити,підтримавши пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_25 в обґрунтуванні  даних позовних вимог.

Представник первісного позивача ЗАТ «ОТП Банк»,за дорученням ОСОБА_26. позовні вимоги ЗАТ ОТП Банк підтримав у повному обсязі,та просить суд :  тягнути з ОСОБА_2   на  їх користь  борг за кредитом 599 999,97 гривень, борг за відсотками 174499,29 гривень, пені 43575,66 гривень та судові витрати  по сплаті судового збору    1700,00 грн., а також витрати по сплаті інформаційно-техничного забезпечення розгляду справи 30,00 гривень.Позовні вимоги ПП «Чара»до ОСОБА_2 підтримав.Позовні вимоги   ОСОБА_2 не визнав. В обґрунтування  своїх позовних вимог та заперечення проти позову ОСОБА_2. підтримав обставини,які зазначені в позовній заяві.

Представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»/первісний позивач ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»/, представник третьої особи  ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», представник третьої особи ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,представник відповідача ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку, за дорученням ОСОБА_21, позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»/первісний позивач ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»/підтримав повністю, та просить суд :  стягнути зі ОСОБА_2   на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» борг за кредитом у розмірі  599 999 гривень 97 копійок, борг за відсотками  у розмірі 174 499 гривень  29 копійок, пені у розмірі  43 575 гривень 66 копійок, а разом  818 074 /вісімсот вісімнадцять тисяч сімдесят чотири/ гривні 92 копійки, а також стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог,підтримав обставини, які вказані ним в позовній заяві.Позовні вимоги  ПП «Чара»до ОСОБА_2 підтримав. Позовні вимоги ОСОБА_2  , третя особа на боці позивача  ОСОБА_5,до ОСОБА_1 підприємства «Чара», ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання договору поруки   №SR/160/2006 недійсним з моменту його укладення;  про визнання дійсним договору переводу боргу від 15 травня 2006 року  між ОСОБА_2 ,приватним підприємством «Чара»та  Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»,в особі його Маріупольського  відділення, правонаступником  якого є ОСОБА_3   акціонерне товариство  «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , за яким  приватне підприємство  «Чара»прийняло  на себе зобов*язання  позичальника  на суму 700 000/сімсот  тисяч/гривень за договором кредиту №СМ 102/159/2006-не визнав повністю, та просить суд в задоволені позову відмовити,посилаючись на наступне : 12 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним товариством  «Райффайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ОСОБА_3 Акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - «Банк») був укладений кредитний договір № СМ 102/160/2006 (далі кредитний договір). Згідно з Кредитним договором та меморіальним ордером від  14.04.2006 р.  ОСОБА_2 отримала 700000,00 грн.В додатках до позовної заяви додана виписка з поточного рахунку № 26207201578304, в якій зазначено рух (всі надходження та всі списання) коштів. Згідно виписки з поточного рахунку № 26207201578304 та меморіальних ордерів які додаються до пояснення ,передбачається ,що переказ коштів на поточний рахунок № 26207201578304 ОСОБА_2 для погашення заборгованості за Кредитним договором № СМ 102/160/2006 від 12.04.2006 року, здійснювало ОСОБА_6 підприємство «Чара»з наступних підстав:12 квітня 2006 року між ОСОБА_6 підприємством «Чара»та Банком був укладений Договір поруки № SR/160/2006 (далі Договір поруки). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель з обов'язується   відповідати   за   повне   та   своєчасне   виконання   Боржником   (ОСОБА_2) його боргових зобов'язань перед Кредитним договором № СМ 102/160/2006 року, в повному обсязі таких зобов'язань.Відповідно до листа № 08 від 12.03.2009 г. Приватне підприємство «Чара»просить ЗАТ «ОТП -Банк»змінити підстави платежів замість: переказ грошових коштів для погашення кредитної заборгованості відповідно Договору поруки № 102/159/2006 від 12.04.2006 г. без ПДВ на переказ грошових  коштів  для  погашення  кредитної заборгованості,  відповідно  Договору  поруки  № 102/  159/2006 від 12.04.2006 г. без ПДВ в платіжних дорученнях: № 1010 від 15.05.2006 р. сума пла тежу  18142,92 грн.; №  1251  від  14.06.2006 р. сума платежу  17713,48 грн.; №  1491  від  14.07.2006р. сума платежу 17600,45 грн.; № 1727 від 14.08.2006 р. сума платежу № 17792,58 грн.; №  1931 від 14.09.2006 р. сума платежу 17675,81 грн; № 2133 від 16.10.2006 р. сума платежу 17856,62 грн.; № 2289 від 06.11.2006 сума платежу 16854,56 грн.; № 33 від 14.12.2006 р. сума платежу 17035,39 грн.; № 62 від 15.01.2007 р. сума платежу 17494,97 грн.; № 247 від 14.02.2007 р. сума  платежу 16809,36 грн.; № 413 від 14.03.2007 р. сума платежу 16138,82 грн.; № 604 від  Е.:.04.2007 р. сума платежу 16487,51 грн.; № 633 від 16.04.2007 р. сума платежу 1144,00 грн.     Згідно   вимог  п.   2.З.,  глави  2   Інструкції  «Про   безготівкові  розрахунки  в  Україні  в національній валюті»(надалі - інструкція) відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого бан ку. Та відповідно вимогам п. 2.4. Інструкції, Банки перевіряють відповідність заповнення р еквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів:  "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок  отримувача",   "Банк  отримувача",   "Код  банку отримувача",  а також  "М.  П.  отримувача"  та П ідписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).Згідно листа № 100-04-1627 від 18.03.2009 р., ЗАТ «ОТП Банк»прийняв та підтвердив зміну зазначення платежу від ОСОБА_1 підприємства «Чара»на погашення кредитної заборгованості : Договором поруки  № SR/160/2006  згідно вищевказаних платіжних поручень.

У судовому засіданні  були дослідженні :

        Т.1

     а.с. 1 Платіжне доручення про сплату держмита  ПП «Чара»у розмірі 1700 гривень,а.с.5-11 Статут ОСОБА_1 підприємства «Чара»; а.с. 12 Рішення засновника  ОСОБА_1 підприємства «Чара» ОСОБА_9 про   передачу своїх корпоративних прав на ПП»Чара»; а.с. 13  Договір  дарування корпоративних прав на приватне підприємство «Чара»між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ; а.с. 14 Рішення засновника ОСОБА_1 підприємства «Чара»від 26.04.2006 року; а.с. 15 Кредитний договір № СМ 102/160/2006  від 12 квітня 2006 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_2 ; а.с.16-18 Частина № 2 кредитного договору № СМ 102/160/2006 від 12 квітня 2006 року; а.с. 18-а Графік повернення кредиту та сплата відсотків до Кредитного договору № СМ 102/160/2006  від 12 квітня 2006 року;а.с. 19 Додаткова угода № 1 до кредитного договору № СМ 102/160/2006 від 12 квітня 2006 року; а.с. 20 Додаток № 2 до договору про надання кредиту № СМ 102/160/2006 від 12 квітня 2006 року кредитна заявка (зразок); а.с. 21 Додаток № 3 Графік повернення кредиту та сплата відсотків до кредитного договору № СМ 102/160/2006 від 12 квітня 2006 року; а.с. 22 -24 Договір іпотеки № РСМ 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 підприємством «Чара»; а.с. 25-26  Угода № 1  про внесення змін  та доповнень по договору іпотеки(майнова іпотека); а.с. 27-28 Договір поруки № SR /160/2005  від 12 квітня 2006 року  між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»та  приватним підприємством «Чара»; а.с. 29 повідомлення про зміну назви Акціонерного комерційного банку «Раффайзенбанк Україна»на ОСОБА_3 акціонерне   товариство «ОТП Банк»; а.с. Платіжне доручення № 1010 від 15 травня 2006 року про перерахунок ОСОБА_2 Коштів для погашення ссудної заборгованості згідно договору  поруки  № SR 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року; а.с. 31 Платіжне доручення № 1251 про перерахунок ОСОБА_2 Коштів для погашення ссудної заборгованості згідно договору  поруки № SR 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року; а.с. 32 Платіжне доручення № 1491 про перерахунок  ОСОБА_2 Коштів для погашення ссудної заборгованості згідно договору поруки  № 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року ; а.с. Платіжне доручення № 1727  про перерахунок ОСОБА_2 Коштів для погашення ссудної заборгованості згідно кредитного договору № 102/159/2006 від 12 квітня 2006 року;  а.с. 34 Платіжне доручення № 1931 про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с.35 Платіжне доручення  про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 36   Платіжне доручення № 2289   про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 37 Платіжне доручення № 33 від 14.12.2006 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року;а.с.38  Платіжне доручення № 62 від 15.01.2007 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 39  Платіжне доручення № 247 від 14.02.2007 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 40  Платіжне доручення № 413  від 13.03.2007 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 41  Платіжне доручення № 604   від 13.04.2007 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 42 Платіжне доручення № 633   від 16.04.2007 року    про перерахунок ОСОБА_2К  грошових коштів для погашення ссудної заборгованості  згідно договору поруки № 102/159/2006 року; а.с. 45 Рішення засновника  ПП»Чара»ОСОБА_7В . про  призначення директором  приватного підприємства «Чара»ОСОБА_19 З 11 квітня 2007 року; а.с. 51 Наказ про прийняття ОСОБА_2  Директором з 12 жовтня 1996 року.; а.с. 52 -53 Трудова книжка ОСОБА_2; а.с. 54 Рішення засновників ПП «Чара» про зняття з посади директора ПП»Чара»ОСОБА_2 та припинення з нею трудових правовідношень; а.с. 70

рішення засновника ПП»Чара»ОСОБА_7 про припинення погашення кредиту, згідно договору № 102/199/06 від 12.04.2006 з травня 2007 року; а.с. 71-72 Баланс ПП»Чара»станом на 01 квітня 2006 року; а.с. 73-74 Баланс ПП»Чара»станом на 01 липня 2006 рік ; а.с. 75-76 Баланс ПП»Чара»станом на 01 жовтня 2006 рік; а.с.77-78 Баланс ПП»Чара»станом на 01 січня 2007 рік;

Т. 2

а.с. 4-10 Статут ОСОБА_1 підприємства « Чара»; а.с. 11 Договір  дарування корпоративних прав на приватне підприємство «Чара»між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ; а.с. 12 Рішення засновника  ОСОБА_1 підприємства «Чара» ОСОБА_9 про   передачу своїх корпоративних прав на ПП»Чара»;а.с. 13 Рішення засновника  ОСОБА_1 підприємства «Чара»ОСОБА_7 Про прийняття прав та обов»язків засновника ПП»Чара»; а.с. 14 Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_6 підприємство «Чара»;а.с. 15 Довідка з єдиного державного реєстру ОСОБА_1 підприємства «Чара»; а.с. 16 Договір поруки № 01/06 від 06 лютого 2006 року ; а.с. 17-20 –платіжні доручення;а.с.21-22 видаткові касові ордери;23-27 –податкові  накладні;а.с. 25 –акт прийому-передачі автомобілю;а.с. 28- довідка; а.с. 29-30-платіжні доручення; а.с. 37-рішення засновника ПП «Чара»;а.с. 41 узгодження;

Т.3

А.с.10-11 іпотечне повідомлення;13-15-записи; а.с. 19-24 кредитний договір №СМ 102/160/2006, з додатками,  укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_2-сума кредиту 700000 гривень-на споживчі цілі; а.с. 25-29 договір   іпотеки  №РСМ 102/159/2006  зі змінами та доповненнями ; а.с. 30—31- договір поруки №SR /160/2005; а.с. 32-33 графік повернення кредиту; а.с.35-48-платіжні доручення;а.с. 48-довідка;а.с.49-рішення засновника;а.с. 50 лист ЗАТ ОТП Банк;а.с. 52-55 кредитний договір №СМ 102/159/2006 з додатковою угодою; а.с. 56-64 баланси ПП Чара; а.с.65-71 Статут ПП Чара; а.с. 72,74,173,174,176-рішення засновника ПП Чара; а.с. 73 договір;а.с. 76-119 висновок судової бухгалтерської експертизи №198/24; а.с. 168-172-баланс ПП Чара; а.с. 175 лист ЗАТ ОТПБанк від  19.09.2007 року ;а.с. 177 заява ОСОБА_2 на  ім.*я ПП Чара;а.с. 178 –заява ПП Чара до Жовтневого РВ м.Маріуполь;а.с. 179-180-довідки ПП Чара;а.с. 259-263-правовстановлюючи документі ЗАТ ОТП Банку; а.с. 264-276-меморіальні ордери ЗАТ ОТП Банк;

Т.4

А.с. 3-розрахунок заборгованості за кредитним договором; а.с. 4-12,106-113,117-118-кредитний договір №СМ 102/160/2006, з додатками,  укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_2-сума кредиту 700000 гривень-на споживчі цілі;а.с. 13-кредитна заявка; а.с. 14-15 додаток  3,115-116,119-120--графік повернення кредиту;а.с. 19-23,122-124-рахунок клієнта ОСОБА_2;а.с. 24 досудова вимога ЗАТ ОТП Банк до ОСОБА_2;а.с. 26-30-правовстановлюючи документи ЗАТ ОТП Банк; а.с. 32-33,125-137-меморіальні ордери;а.с.66-69 договір   іпотеки  №РСМ 102/159/2006  зі змінами та доповненнями ;а.с. 70-72,138-140- договір поруки №SR /160/2005; а.с. 75платіжне доручення ;а.с. 76-77-вимога ЗАТ ОТП Банка до поручителя ПП Чара; а.с. 78-80 –витяг з єдиного держреєстру;а.с. 103-рішення засновника ПП Чара;а.с. 114-меморіальні ордери;а.с. 141-лист ПП Чара на ім.*я ЗАТ ОТП Банк  від 12.03.2009 року  про зміну підстав платежу; а.с. 142- лист ЗАТ ОТП Банк на ім.*я ПП Чара  про зміну призначення платежу;а.с. 161-166 –платіжні доручення ;

Т..5

А.с. 13-14-квітанцію про сплату судових витрат;а.с. 30,42- рішення засновника ПП Чара;а.с. 45 –договір №102,199/06; а.с. 46-49- кредитний договір; а.с. 50,52-графік повернення кредиту; а.с. 51 додаток до кредитного договору ;а.с. 53 лист ПП Чара на ім.*я ЗАТ ОТП Банк стосовно погашення кредиту у сумі 700000 грив.; а.с. 54 повідомлення про зміну плаваючої процентної ставки;а.с. 63 лист ОСОБА_2 на ім.*я ЗАТ ОТП Банк та ПП Чара; а.с 64-65 –лист ПП Чара на ім.*я ЗАТ ОТП Банк; а.с. 66 - досудова вимога; а.с. 67 рішення власника ПП Чара ОСОБА_9;а.с. 104 –свідоцтво; а.с. 105-довідка; а.с. 106-108-статут;а.с. 124,131,201-204- ухвала господарського суду Донецької області;а.с. 133-134,165-166,169-постанова  та ухвала Вищого Господарського суду України;а.с. 193-195-заява ЗАТ ОТП Банк про включення до реєстру вимог кредитора;а.с. 196-200-договір іпотеки; а.с. 208-226-виділені матеріали по позовній заяві;

Т.6

А.с. 2-18,27-62,84-118-банківські документі стосовно продажу кредитного портфелю ЗАТ ОТП Банк ТОВ ОТП Факторинг Україна та правовстановлюючі документи ТОВ ОТП «Факторинг Україна»; а.с. 71 –ухвала Донецького апеляційного господарського суду;а.с. 119-121,185-187-ухвала господарського суду Донецької області; ухвала господарського суду Донецької області від 06.10.2010 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   Зобов'язання  має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 512 ЦК України,   кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою  особою внаслідок:      1) передання   ним  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином

(відступлення права вимоги);  2) правонаступництва;   3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);  4) виконання обов'язку боржника третьою особою.  Кредитор  у зобов'язанні може бути замінений також в інших

випадках, встановлених законом.  Кредитор у зобов'язанні не може бути  замінений,  якщо  це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій  самій  формі,  що  і  правочин,  на  підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.  Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину,  що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований  в  порядку,  встановленому  для  реєстрації  цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст..520 ЦК України, боржник  у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення  боргу)  лише  за  згодою  кредитора,  якщо  інше  не передбачено законом.

Відповідно до ст..521 ЦК України, форма   правочину  щодо  заміни  боржника  у  зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України.

Відповідно ст..526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором

або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  Кожна  із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того,  що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання приймається  належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.. 528 ЦК України, .інша особа може задовольнити вимогу  кредитора  без  згоди боржника  у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди,  право  застави  тощо)  внаслідок   звернення   кредитором стягнення  на  це  майно.  У  цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються  положення  статей 512-519 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.. 556 ЦК України, після виконання  поручителем  зобов'язання,  забезпеченого порукою,    кредитор   повинен   вручити   йому   документи,   які підтверджують цей обов'язок боржника.  До  поручителя,  який  виконав  зобов'язання,  забезпечене порукою,  переходять  усі права кредитора у цьому зобов'язанні,  в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно  до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ст.. 611 ЦК України,у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.. 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.. 1166 ЦК України,  майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.. 1167  ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є:   1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);      2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.  Якщо особа,  яка порушила право,  одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено,  не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;  3) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)  у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.   Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

   Відповідно до ст.. 57 ЦПК України,доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

   Відповідно до ст.. 58 ЦПК України,належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування.  Сторони мають право обґрунтовувати належність  конкретного

доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.  Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

    Відповідно до ст.. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази,  які  одержані  з  порушенням порядку, встановленого законом.  Обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

     Відповідно до ст.60 ЦПК  України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так у судовому засіданні достовірно було встановлено,що  12 квітня 2006 року,  ОСОБА_2 уклала з акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»кредитний договір № СМ 102/160/2006, відповідно до умов якого одержала кредит у сумі 700000 грн на споживчі цілі на 7 років з датою остаточного повернення кредиту 12 квітня 2013 року. У якості додатку № 1 до даного кредитного договору, був складений і  підписаний сторонами графік повернення кредиту та виплати відсотків з визначенням внесення платежів 14 числа кожного місяця, який згодом змінений додатком № 3 до кредитного договору та датою платежів визначено 12 число кожного місяця.У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, приватним підприємством «Чара» були укладені 12 квітня 2006 року з АКБ «Райфайзенбанк Україна»( 03.11.2006 року реорганізованим у ЗАТ «ОТП Банк») наступні договори:- договір іпотеки № РСМ 102/159/2006, згідно з яким предметом іпотеки визначене приналежне підприємству нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр.-кт. Металургів, 95; договір поруки № SR /160/2005, згідно з яким ПП «Чара»взяло на себе обов*язок відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань перед банком у повному їхньому обсязі.Відповідно до п. 2.1 Договору поруки  №  SR /160/2005 від 12.04.2006 р., поручитель забезпечує вимоги кредитора по поверненню основної суми кредиту, наданого боржникові, тобто ОСОБА_2, по виплаті відсотків за користування кредитом і пені за прострочення повернення кредиту, прострочення виплати відсотків і штрафу за нецільове використання кредиту.Виконуючи умови двох вищевказаних договорів, ПП «Чара»,як поручитель, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 кредитних зобов'язань перед кредитором, у  період із травня 2006 року по квітень 2007 року перелічило АКБ «Райфайзенбанк Україна»( ЗАТ «ОТП Банк») у погашення заборгованості відповідачки по поверненню основної суми кредиту і відсотків за його використання, за кредитним договором № СМ 102/160/2006-208 746,47 гривень. До ПП «Чара»,як поручителя, що виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому, числі і  ті, які забезпечували його ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку  повернути сплачені кошти за зобов*язанням. Також у судовому засіданні було встановлено, що з гідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року  Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», у відповідності до вимог статей 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором СМ 102/160/2006 від 12 квітня 2006 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»»та ОСОБА_2 порушені  кредитні зобов*язанні ,у зв*язку з чим станом  на дату  звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором , згідно розрахунку , загальна заборгованість ОСОБА_2  за кредитом, відсотками, пенею та штрафом складає 818074,92 гривень.

Також у судовому засіданні було встановлено, що ПП «ЧАРА»не є стороною за кредитним договором №СМ 102/160/2006 від 12.04.2006г., укладеному  банком зі ОСОБА_2 як фізичною особою, а тому ПП «Чара»на себе зобов'язань по погашенню кредиту   не брали.П П «ЧАРА»був укладений  із банком  договір поруки  № SR /160/2005від 12.04.2006г., по якому ПП «Чара» виступило поручителем за кредитним договором №СМ-102/160/2005 від 12.04.2006г.Відповідно до договору поруки,ОСОБА_2 не є стороною даного договору, вона не може порушувати питання про його дійсність або про внесення в нього яких-небудь змін.Крім того, в судовому засіданні також встановлено, що

правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні  за кредитним договором ,де боржником є ОСОБА_2, не вчинявся,  державної реєстрації цього правочину не було, та він не був   зареєстрований  в  порядку,  встановленому  для  реєстрації  цього правочину. Боржник  у кредитному договорі №СМ 102/160/2006 від 12.04.2006р не змінювався, та  кредитор  згоди на зміну боржника не давав.

Суд, заслухавши сторони та їх представників,з урахуванням у сукупності усіх доказів,які були дослідженні у судовому засіданні ,приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги: ОСОБА_1 підприємства «Чара»до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 208 746,47  гривень; ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_2   , третя  особа ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач-ПП»Чара»не довело перед судом свої позовні вимоги  до ОСОБА_2 про  стягнення збитків,заподіяних приватному підприємству  «Чара»у розмірі 215 199 /двісті п*ятнадцять тисяч сто дев*яносто дев*ять /гривень 48 копійок; про зобов*язання ОСОБА_2  відшкодувати  втрачену вигоду у розмірі 1 258 000/ один  міліон  двісті п*ятьдесят вісім  тисяч/ гривень 89 копійок, про стягнення судових витрат, тому в задоволенні даного позову треба відмовити.

Позивач ОСОБА_2 не довела перед судом  свої позовні вимоги до ОСОБА_1 підприємства «Чара»про стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Чара» на  користь ОСОБА_2  моральної шкоди у розмірі 50 000гривень та  збитки на юридичну допомогу у розмірі 10000гривень та позовні вимоги ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача  ОСОБА_5,до ОСОБА_1 підприємства «Чара», ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання договору поруки   №SR/160/2006 недійсним з моменту його укладення;  про визнання дійсним договору переводу боргу від 15 травня 2006 року  між ОСОБА_2 ,приватним підприємством «Чара»та  Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»,в особі його Маріупольського  відділення, правонаступником  якого є ОСОБА_3   акціонерне товариство  «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , за яким  приватне підприємство  «Чара»прийняло  на себе зобов*язання  позичальника  на суму 700 000/сімсот  тисяч/гривень за договором кредиту №СМ 102/159/2006, тому в задоволенні  даних позовних вимог треба відмовити.

Розподіл судових витрат підлягає на підставі ст..ст.88,89 ЦПК України. Відповідно до Декрету України про сплату  держмита ,  розмір державного мита із позовних заяв  про відшкодування моральної шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян,складає 5  відсотків ціни позову.

Керуючись ст. ст..   10, 57-66,79-89, 131, 212-215 ЦПК України, ст..ст.   509-512,514,516,517 ,520,521,525,526-528,530,547,548,554,556,610-612,22,23,1054-1055,1166,1167,15,16,234,236,215-218 ЦК України,суд,-  

                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 підприємства «Чара»до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 208 746,47  гривень-задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_2               / ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, яка мешкає за адресою : Донецька область , Першотравневий район,смт.Мангуш,вулиця Гагарина,будинок , №21-А/ на користь ОСОБА_1 підприємства «Чара»/ поточний рахунок №26008201308922 у Маріупольському  відділенні Донецької філії  ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,МФО 335775,код ЕГРПОУ 22038339/ грошові кошти у розмірі 208 746 /двісті вісім тисяч сімсот сорок шість/гривень 47 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2               / ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, яка мешкає за адресою : Донецька область , Першотравневий район,смт.Мангуш,вулиця Гагарина,будинок , №21-А/ на користь ОСОБА_1 підприємства «Чара»/ поточний рахунок №26008201308922 у Маріупольському  відділенні Донецької філії  ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,МФО 335775,код ЕГРПОУ 22038339/судовий збор  у розмірі 1700 /одна тисяча сімсот /гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30/тридцять/гривень.

Позовні вимоги  ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_2   , третя  особа ОСОБА_3 акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_2  / ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, яка мешкає за адресою : Донецька область ,Першотравневий район,смт.Мангуш,вулиця Гагарина,будинок , №21-А/ на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»/ 03680, Україна, м.Київ, вул..Фізкультури,28Д, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»,МФО 300528, ідентифікаційний код 36789421/ борг за кредитом у розмірі  599 999 /п*ятьсот  дев*яносто дев*ять тисяч дев*ятьсот  дев*яносто дев*ять  /гривень 97 копійок, борг за відсотками  у розмірі 174 499 /сто сімдесят чотири тисячі чотириста дев*яносто  дев*ять /гривень  29 копійок, пені у розмірі  43 575 /сорок три тисячі п*ятьсот  сімдесят п*ять /гривень 66 копійок, а разом  818 074 /вісімсот вісімнадцять тисяч сімдесят чотири/ гривні 92 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_2  / ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, яка мешкає за адресою : Донецька область ,Першотравневий район,смт.Мангуш,вулиця Гагарина,будинок , №21-А/ на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»/ 03680, Україна, м.Київ, вул..Фізкультури,28Д, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»,МФО 300528, ідентифікаційний код 36789421/ судовий збір у розмірі 1700 /одна тисяча сімсот /гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30/тридцять/гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  до ОСОБА_1 підприємства «Чара»про стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Чара» на  користь ОСОБА_2  моральної шкоди у розмірі 50 000/п*ятидесяти тисяч/ гривень та  збитки на юридичну допомогу у розмірі 10000/десять тисяч /гривень- відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 / ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, яка мешкає за адресою : Донецька область ,Першотравневий район,смт.Мангуш,вулиця Гагарина,будинок , №21-А/ на користь держави судовий збір  за вимоги про стягнення збитку у розмірі  100/сто /гривень та за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі  1700/одна тисяча сімсот / гривень та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30/тридцять/гривень

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 підприємства «Чара» до ОСОБА_2 про  стягнення збитків,заподіяних приватному підприємству  «Чара»у розмірі 215 199 /двісті п*ятнадцять тисяч сто дев*яносто дев*ять /гривень 48 копійок; про зобов*язання ОСОБА_2  відшкодувати  втрачену вигоду у розмірі 1 258 000/ один  міліон  двісті п*ятьдесят вісім  тисяч/ гривень 89 копійок, про стягнення судових витрат- відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача  ОСОБА_5,до ОСОБА_1 підприємства «Чара», ОСОБА_11 акціонерного товариства «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , третя особа ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про  визнання договору поруки   №SR/160/2006 недійсним з моменту його укладення;  про визнання дійсним договору переводу боргу від 15 травня 2006 року  між ОСОБА_2 ,приватним підприємством «Чара»та  Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна»,в особі його Маріупольського  відділення, правонаступником  якого є ОСОБА_3   акціонерне товариство  «ОТП Банк»,в особі  філії «ОТП Банк»в м.Донецьку , за яким  приватне підприємство  «Чара»прийняло  на себе зобов*язання  позичальника  на суму 700 000/сімсот  тисяч/гривень за договором кредиту №СМ 102/159/2006- відмовити.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.Особи,які  брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення .можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів  з дня отримання  копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Донецької області у м.Маріуполі через Першотравневий районний суд.

Суддя                                          Топузова Н.М.