Справа № 2-2018/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"21" листопада 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого           судді                          Савицького О.А.

                     при секретарі                                  Дикому Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним наказу про звільнення з роботи, зобов’язання видати наказ про зміну підстав звільнення, стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2010 року  до суду з позовом  звернувся ОСОБА_1, направивши його поштовим відправленням, в якому просить визнати незаконним наказ КП «Київтранспарксервіс»№ 126-К від 05.02.2010р. про його звільнення з посади головного спеціаліста відділу договірної роботи юридичного управління, зобов’язати відповідача змінити підставу та дату його звільнення з роботи, шляхом видання відповідного наказу про його звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 08.02.2010 року, стягнути на його користь з відповідача вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку та  відшкодувати моральну шкоду завдану йому порушенням трудових прав в розмірі 2000 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем незаконно було звільнено його з роботи на підставі заяви, яку він змушений був написати під тиском керівництва.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити йо позовні вимоги повністю, з підстав викладених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає його безпідставним, оскільки звільняючи позивача з роботи відповідач діяв відповідно до вимог закону. Позивач був звільнений на підставі його заяви, написаній ним власноручно, в якій він відкликав свою попередню заяву. Також представник відповідача зазначила, що звільняючи позивача з 05.02.2010 року за власним бажанням, відповідач фактично пішов йому на зустріч, оскільки останній без поважної причини був відсутній на робочому місці 08.02.2010 року у зв’язку з чим поставало питання про його звільнення за прогул. Після звільнення з позивачем проведено повний розрахунок та видано йому трудову книжку.

          Третя особа в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд керуючись ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

          Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач з 07.04.2008 року працював  в КП «Київтранспарксервіс», в тому числі з 24.11.2008 року на посаді головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління.

Наказом від 05.02.2010 року № 126-К позивача було звільнено з роботи з 05.02.2011 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, згідно його заяви від 05.02.2010 року.

          З вказаним наказом про звільнення позивач ознайомився 09.02.2010 року, в день коли він фактично передав відповідачу свою заяву від 05.02.2010 року про звільнення з роботи з 05.02.2011 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, та якою відкликав свою попередню заяву від 05.02.2010 року про звільнення з 08.02.2010 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

          Також судом встановлено, що позивач перед звільненням останній раз на роботі був 05.02.2010 року, у зв’язку з чим 08.02.2010 року актами відповідача був зафіксований факт його невиходу на роботу.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Крім того цією ж частиною передбачено, що у разі, коли заява працівника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу … , власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Враховуючи, що позивач власноручно написав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням саме з 05.02.2010 року, одночасно відкликавши свою попередню заяву про звільнення від 05.02.2010 року з 08.02.2010 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, також судом встановлено, що останнім днем виходу позивача на роботу є 05.02.2010 року, суд вважає, що відповідач правомірно видав наказ про звільнення позивача з роботи саме з 05.02.2010 року за ст. 38 КЗпП України.

Крім того, з наданих сторонами доказів, судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача передбачених трудовим  законодавством.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу КП «Київтранспарксервіс»№ 126-К від 05.02.2010р. про звільнення позивача з роботи, зобов’язання відповідача змінити підставу та дату звільнення позивача з роботи, шляхом видання відповідного наказу про його звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 08.02.2010 року, а також стягнення на його користь з відповідача вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку, у зв’язку з його безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, то суд не знаходить законних підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним наказу про звільнення з роботи, зобов’язання видати наказ про зміну підстав звільнення, стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  підпис.