КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2008 № 33/357
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
від позивача -Галдецький В.А. (дов. від 01.02.08 № 388-юр.);
відповідача: не з’явились - про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ст.98 ГПК України);
третьої особи: Чабан Г.М. (дов. від 10.01.08 № 11); Маковій В.В. (дов.від 10.01.08 № 12);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007
у справі № 33/357 (Мудрий С.М.)
за позовом ЗАТ "Українські вертольоти"
до Міністерство оборони України
третя особа відповідача Державне підприємство "Українська авіаційна транспортна компанія"
третя особа позивача
про визнання недійсним акту № 445 від 03.08.07
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.07 у задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі № 33/357 відмовлено. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено. Задоволено клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія». Залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».
Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з’явився.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення № р707629/К168 про вручення представнику відповідача 29.01.08 ухвал про прийняття апеляційних скарг до провадження від 25.01.08), а неявка сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Не погоджуючись з ухвалою суду, Міністерство оборони України та Державне підприємство „Українська авіаційна транспортна компанія” звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять її скасувати в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі та залишення позову ЗАТ „Українські вертольоти” без розгляду.
Свої скарги заявники мотивують тим, що у даному спорі оскаржується рішення суб’єкта владних повноважень - Міністерства оборони України, оскаржується нормативно-правовий акт – наказ Міністра оборони України від 03.08.07 № 445. Отже, наявні правові підстави для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.
Також, заявники зазначають, що у провадженні іншого суду є справа між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав. Даний факт є підставою для залишення позову без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти неї і просить залишити ухвалу господарського суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В листопаді 2007 року Закрите акціонерне товариство „Українські вертольоти” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання недійсним наказу Міністерства оборони України від 03.08.07 № 445.
18.12.07 представник відповідача звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням, в якому просив припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а підвідомчий адміністративному суду.
Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (інформаційний лист Верховного суду України від 26.12.05 № 3.2.-2005).
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог (рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.07 № 04-5/120).
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.07 N 01-8/675).
Враховуючи викладене, господарський суд правомірно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.
Крім того, представник відповідача звернувся з клопотанням про залишення позову без розгляду.
Клопотання мотивоване тим, що у Господарському суді м. Києва розглядається справа № 3/349-А за позовом ЗАТ «Українські вертольоти» до Міністерства оборони України про визнання недійсним наказу Міністра оборони України від 13.08.07 № 412. 8 серпня 2007 року позивачем у справі № 3/349-А була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним наказ Міністра оборони України від 03.08.07. № 445. Отже, у провадженні іншого суду є справа між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки заява про уточнення позовних вимог у справі № 3/349-А господарським судом не розглядалась.
Вищезазначене підтверджується листом Господарського суду міста Києва від 13.08.07 № 3/349-А, яким повідомлено ЗАТ „Українські вертольоти”, що справу № 3/349-А передано для скерування до Київського апеляційного адміністративного суду.
За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 18.12.07 у справі № 33/357 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтуються апеляційні скарги не є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.07 у справі № 33/357 залишити без змін, а апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства „Українська авіаційна транспортна компанія” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 33/357 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.