Справа № 22-6007/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Карабаза Н.Ф.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С.,Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в місті Шахтарську Донецької області, посилаючись на те, що з вересня 1970 року по вересень 2001 року він працював на вугільних підприємствах прохідником, крепільником, гроз, електрослюсарем з повним робочим днем в умовах шкідливих виробничих факторів з фізичними навантаженнями, в результаті чого отримав професійне захворювання -хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів першого ступеня, легенева недостатність. Висновком МСЕК від 15 січня 2002 року йому вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Висновком МСЕК від 25 листопада 2003 року 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеною хворобою встановлено безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
У зв'язку з професійним захворюванням йому спричиняється моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, спілкування з оточуючими, обмеження умов праці; він постійно відчуває фізичне недомогання, практично не може займатися фізичною роботою із-за чого вимушений скоротити свою участь в роботах як по дому, так і на присадибній ділянці; постійно вимушений приймати ліки для полегшення дихання, систематично проходити курс лікування у лікарнях; після встановлення втрати працездатності він втратив надію на видужання, що дуже пригнічує його і порушує спокій. Просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 27 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права і, зокрема, на те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст. 5 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1970 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював на підземних роботах в умовах несприятливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт. Висновком МСЕК від 15 січня 2002 року йому встановлено 45% втрати працездатності. Висновком МСЕК від 25 листопада 2003 року позивачу підтверджено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Суд вважав доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання заподіяно моральну шкоду, яка виявляється в тому, що він частково втратив працездатність, отримав інвалідність, страждає захворюванням органів дихання, відчуває незручності в побуті, йому протипоказана важка фізична праця, він потребує санаторно-курортного та медикаментозного лікування, періодично звертається за медичною допомогою, вимушений працювати на поверхні, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним; йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 15 січня 2002 року ОСОБА_1 вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюваням. Висновком МСЕК від 25 листопада 2003 року підтверджено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеною хворобою, процент втрати працездатності визначений безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме на смуму 27 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону; стан здоров'я позивача не погіршується, і до наступного часу він продовжує працювати на підприємстві вугільної промисловості.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що звичний уклад життя позивача значно не змінився, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер професійного захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 45% втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.