Головуючий 1 інстанції Гаркавенко С.І.

Справа № 22-6055,   2006р.  Доповідач Курило В.П.

Категорія 21

УХВАЛА Іменем України

20 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого судді Курило В.П. суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі   Личкатій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача і на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 тис. грн.

В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування ставиться питання про скасування рішення суду і відмові в задоволені позовних вимог через те, що факт моральних страждань позивача не доведений.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з 1984 року на підземних роботах з тяжкими, шкідливими і небезпечними умовами праці.

Під час роботи він отримав професійне захворювання хронічний бронхіт пальової етіології ІІ-ІІІ стадія, фаза загострення, ускладнений бронхіальною астмою, змішана форма 3 ступеня, легенева недостатність 2 ступеня. Висновком МСЕК від 29.04.2003р. йому вперше встановлено втрату працездатності на 30% у зв'язку із зазначеним професійним захворюванням. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я він був переоглянутий МСЕК і йому була встановлена втрата працездатності 40% безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи.

Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і моральні страждання, він частково втратив працездатність, зазнає фізичний біль, не може виконувати тяжку фізичну роботу, змушений постійно приймати лікарські препарати, не може виконувати домашню роботу, яка пов'язана з навантаженням, не працює на присадибній ділянці, що принижує і гнітить його. Це привело до повного порушення звичного образу життя.

Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 15 тис. гривень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1 -9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.

Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим має втрату працездатності на 40% безстроково.

Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці. Він втратив працездатність, що само по собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім того, він регулярно лікується у лікарнях, від професійного захворювання позивач втратив частково працездатність, змінилися умови і звичайний ритм його життя, що пов'язано з погіршенням стану здоров'я, втратою роботи, визнаний інвалідом 3 групи.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.

З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і наявності тяжких наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.

Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 304,307,308,314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги відхилити. Рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 травня 2006року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.