Справа № 2-2033/11

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Матійчук Г.  О. ,

при секретарі –                    Шишкарьова М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз» про витребування довідки про розмір заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулася до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи на підставі бухгалтерської справки відповідача, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз» про витребування довідки про розмір заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди, мотивуючи тим, що 26 січня 2009 року її було незаконно звільнено з посади Головного експерта з якості ТОВ «Ройал Шуз», 25 лютого 2010 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення, яким її було поновлено в ТОВ з 26 січня 2009 року, ухвалою Верховного Суду України від 9 серпня 2010 року рішення Апеляційного суду залишено без змін, однак, не зважаючи на те, що рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, а в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягало негайному виконанню, ТОВ не пустило її на роботу та відмовилось видавати наказ про поновлення у зв»язку з чим вона вимушена була звернутись до ВДВС; проте дві постанови ВДВС про стягнення коштів були виконані тільки після арешту коштів відповідача 28.04.2010 року, а на роботі її було поновлено лише 06.10.2010 року, оскільки відповідач навмисно затягував виконання рішення суду, звертаючись до суду з безпідставними заявами про роз»яснення рішення суду та зі скаргою на дії державного виконавця, чим затримав виконання рішення суду на 159 робочих днів. Тому позивач звернулася до суду з даним позовом та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь з урахуванням індексу інфляції 40 394 грн. 15 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі, тобто за період з 25  лютого 2010 року по 06 жовтня 2010 року.

Також просила зобов»язати відповідача надати їй довідку про заробітну плату, оскільки на її неодноразові звернення і після поновлення на роботі, і після звільнення в подальшому за ч.6 ст. 36 КЗпП України у зв»язку з її відмовою від роботи через істотні зміни умов праці, їй було видано лише трудову книжку, а належним чином оформлену довідку не надано, що перешкоджає їй звернутись до державної служби зайнятості.

Також просила стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., посилаючись на те, що відповідач і на даний час продовжує порушувати її права, ігноруючи її неодноразові заяви з проханням  виплатити їй середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та надати довідку про заробітну плату.

Вимоги компенсувати моральну шкоду обґрунтовує також тим, що ухиленням відповідача від виконання рішення суду щодо поновлення її на роботі були порушені її законні права на працю, які вже були відновлені за рішенням апеляційного суду Києва; в результаті незаконних дій відповідача вона тривалий час позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, вимушена періодично звертатися до суду та інших інстанцій за захистом свого порушеного права; перебувала у постійному емоційному напруженні у зв'язку з тим, що відповідачем рішення суду упереджено затримувалося і не виконувалося, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим було порушено звичайний для неї спосіб життя та вона зазнала негативних емоційних хвилювань.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених вище.   

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце розгляду справи був належним чином повідомлений та направив до суду відзив на позовну заяву, визнавши належними до стягнення на користь позивача 32 537,65 грн., вирахувавши суми утримань із заробітку на єдиний соціальний внесок та на податок на доходи фізичних осіб (37 461,46-1 348,64-325,02= 37461,46), допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди у повному обсязі, посилаючись на недоведеність позивачем наявності такої шкоди.   

Тому суд, з урахуванням думки позивача та його представника, які заперечували проти заочного розгляду справи, розглянув справу у звичайному порядку, у відсутність представника відповідача, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим  ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.   

В ході судового розгляду справи встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року позивача було поновлено на посаді головного експерта по якості комерційного відділу ТОВ «Ройал Шуз» (а.с.8-12).

Ухвалою Верховного Суду України від 9 серпня 2010 року рішення Апеляційного суду залишено без змін (а.с.78)

Не зважаючи на те, що рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, а в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягало негайному виконанню, відповідач зазначене рішення не виконав, у зв»язку з чим позивач вимушена була звернутись до ВДВС, про що свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2010 року (а.с.16, 72); проте дві постанови ВДВС про стягнення коштів були виконані тільки після арешту коштів відповідача 28.04.2010 року (а.с.19), а на роботі позивача було поновлено лише 06.10.2010 року (а.с.35), оскільки відповідач навмисно не виконував рішення суду, звертаючись до суду з безпідставними заявами про роз»яснення рішення суду (а.с.20-22,23) та зі скаргою на дії державного виконавця (а.с.28-29), чим затримав виконання рішення суду на 159 робочих днів. Про навмисне невиконання рішення суду свідчить, зокрема, постанова про накладення штрафу (а.с.27).

А тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42 161,96 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 25.02.2010 р. по 06.10.2010 р. (розмір заборгованості визначається шляхом множення середнього заробітку на кількість робочих днів протягом усього часу затримки та складає 39 775,44 грн. (250, 16 грн. х 159 робочих днів за вказаний період, відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100,  з урахуванням збільшення на індекс інфляції за час затримки - коефіцієнт 1, 060) позов підлягає задоволенню.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 236 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. А відповідно до ч.4 - доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Суд не бере до уваги розрахунок відповідача з вирахуваннями сум утримань із заробітку на єдиний соціальний внесок та на податок на доходи фізичних осіб, оскільки згідно Листа Міністерства юстиції від 18.04.2006 р. №20-35-60, виплата заробітної плати в судовому порядку проводиться без жодних явних утримань із сум виплаченого, тобто утримання податків із суми стягнутої заробітної плати працівника не передбачено. Також підлягає задоволенню вимога про надання довідки про заробітну плату, що являлося першою позовною вимогою позовної заяви позивача, відповідно  форми довідки про середню заробітну плату, встановлену Міністерством праці та соціальної політики України листом N 159/020/99-06 від 20.03.2006 згідно ст.ст. 14, 20 Закону України «Про звернення громадян». Докази неодноразового письмового звернення до відповідача з проханням надати дану довідки знаходяться у позовній заяві ( а.с.37,40,41).

Обов»язок відповідача видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати закріплене в ст. 49 КЗпП України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз»ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», викладених в п. 5, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ухиленням відповідача від виконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі були порушені законні права позивача на працю, які вже були відновлені за рішенням апеляційного суду м. Києва; в результаті незаконних дій відповідача позивач тривалий час позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, вимушена періодично звертатися до суду та інших інстанцій за захистом свого порушеного права; перебувала у постійному емоційному напруженні у зв'язку з тим, що відповідачем рішення суду упереджено затримувалося і не виконувалося, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим було порушено звичайний для неї спосіб життя та вона зазнала негативних емоційних хвилювань. Відповідач і на даний час продовжує порушувати права позивача, ігноруючи її неодноразові заяви з проханням  виплатити їй середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та надати довідку про заробітну плату, тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позаяк відповідач вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць, про що зазначив у своєму відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.

Оскільки при подачі позову до суду позивач була звільнена від оплати судового збору в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що по даній справі складає 421 грн. 62 коп., 8 грн. 50 коп. – за вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України їх слід стягнути з відповідача.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 236, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

   Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз» надати ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 42 161 (сорок дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 96 коп. та 3 000 (три тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз» на користь Держави 430 (чотириста тридцять) грн. 12 коп. у відшкодування судового збору та 120 (сто двадцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           Г. О. Матійчук