Судове рішення #192019
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1734-2006р.                                                             Головуючий по 1 інстанції

Категорія із трудових правовідносин                                                             - Пироженко С.А.

Доповідач в апеляційній інстанції   - Ювшин В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                           Ювшина В.І..

суддів                                       Бородійчука В.І., Захарової А.Ф.

при секретарі                          Шульга Я.В.

з участю адвоката                   ОСОБА_1

з участю відповідача              Пашкульський А.В.

з участю позивача                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 червня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Аптека №182» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КП «Аптека №182» про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона з 1986 року працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. 19 січня 2006 року вона була звільнена з роботи на підставі п.І ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатів. ОСОБА_2 вважає дане звільнення її з роботи незаконним, так як вона весь час добросовісно працювала, а керівництво аптеки ставилось до неї упереджено, без достатніх підстав позбавивши преміальних та примушуючи її виконувати не передбачену її посадовими обов'язками роботу. Наказом НОМЕР_1 її та інших ІНФОРМАЦІЯ_1 попереджено про наступне можливе звільнення в зв'язку з скороченням штатної чисельності. При цьому її не було запропоновано ніякої іншої роботи та порушено переважне право на роботу перед іншими працівниками. Наказом НОМЕР_2 вона звільнена з роботи за скороченням штатної чисельності. Просила суд стягнути з КП «Аптека №182» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 10000 гривень, недоплачену заробітну плату за вересень 2005 року в сумі 220 гривень, поновивши її на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 КП «Аптека №182».

 

Рішенням Соснівського районного суду від 26 червня 2006 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Соснівського районного суду від 26 червня 2006 року скасувати, вважаючи його незаконним та необгрунтованим та постановити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців приходить до наступного.

ОСОБА_2 з 26 червня 1986 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 в комунальному підприємстві «Аптека №182». Згідно посадової інстанції на ІНФОРМАЦІЯ_1 КП «Аптека №182» ОСОБА_2 в обов'язки її покладено одержувати медикаменти, придбані за бюджетні кошти управління охорони здоров'я, міністерства охорони здоров'я України та отримані, як гуманітарну допомогу, з оформленням відповідних документів, розподіляти його по місцях зберігання, відповідно до діючих правил.

Наказом управління охорони здоров'я Черкаської облдержадміністрації №423 від 06.09.2005 року Черкаській обласній лікарні запропоновано розірвати договір від 03.01.2005 року між КП «Аптека №182» та Черкаською обласною лікарнею про зберігання та видачу медикаментів, отриманих централізовано за кошти Державного бюджету України і листом від 29.09.2005 року Черкаська обласна лікарня повідомила КП «Аптека №182» про розірвання даного договору.

Підставою для розірвання даного договору явилось несвоєчасний відпуск та порушення у видачі асортименту препаратів інсуліну провізором аптеки №182 ОСОБА_2 (а.с. 94). В зв'язку з достроковим розірванням договору в КП «Аптека №182» зменшився обсяг робіт ІНФОРМАЦІЯ_1 і наказом НОМЕР_1 адміністрація аптеки повідомила за два місяці про можливе вивільнення одного ІНФОРМАЦІЯ_1, від ознайомлення з даним наказом ОСОБА_2 відмовилась, про що складено відповідний акт.

На звільнення з роботи з ініціативи адміністрації ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України дана згода профспілкового комітету. Тому дотримавшись вимог трудового законодавства, адміністрація КП «Аптека №182» провела звільнення ОСОБА_2 з роботи без порушення норм трудового законодавства.

Вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, не встановивши порушення трудових прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким відмовив ОСОБА_2 в позові.

Доводи апелянта про те, що в КП «Аптека №182» не було скорочення штату працівників не відповідає дійсності, так як згідно наказу НОМЕР_3 по КП «Аптека №182» від 03.11.2005 року виключено з 01.01.2006 року одну посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини підтверджено і штатним розписом. Після скорочення штатної чисельності на одного ІНФОРМАЦІЯ_1 в КП «Аптека №182» стало менше.

При дачі профкомом згоди на звільнення та самого звільнення ОСОБА_2 досліджувались переваги працівників на залишення на роботі в зв'язку із скороченням штатної чисельності (а.с. 80) і при цьому було враховано, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, але має нижчу продуктивність праці та кваліфікації, на протязі лише останнього року допустила прорахунки в роботі, а тому вона не має переваг відповідно до ст.42 КЗпП України та ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на залишення на роботі перед іншими працівниками у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідачем були прийняті міри по працевлаштуванню вивільненого працівника, але відсутність вільних посад не дала можливості працевлаштувати ОСОБА_2 Таким чином, доводи апелянта є несуттєвими, перевірялись судом першої інстанції та апеляційної інстанції і визнані необгрунтованими.

 

Керуючись ст.ст.303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія судців судової палати,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду від 26 червня 2006 року, - відхилити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація