АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-421-2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія оскарження бездіяльності - Овсієнко В.В.
суб'єкта владних повноважень
Доповідач в апеляційній інстанції - Ювшин В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Бородійчука В.Г., Захарової А.Ф.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
з участю представника ОСОБА_2
відповідача
з участю представника ОСОБА_3
позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УМВС України в Черкаській області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до державного Казначейства України та УМВС України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним виконанням своїх обов'язків,-
встановила:
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до державного Казначейства України та УМВС України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежного виконанням своїх службових обов'язків працівниками Смілянського міськрайвідділу міліції по захисту їх майнових прав, посилаючись на те, що ОСОБА_4 орендує природну водойму в с.Холодненському. Відповідно до умов оренди вони обсадили водоймище деревами та з дозволу орендодавця огородили водоймище та посаджені дерева по периметру тином з лат дерев хвойних порід.
В 2004-2005 роках невстановлені особи умисно ламали їхню огорожу, про що ОСОБА_3 повідомляв працівників Смілянського міськрайвідділу та просив вжити передбачені законом заходи до порушників законів. Але незважаючи на звернення ОСОБА_3 до працівників міліції, його заяви не реєструвались, не вирішувались у встановлений законом строк, а прийняті рішення по його заявах про вчинені злочини не відповідали вимогам закону, що давало порушникам можливість повторювати вчинений злочин. Вказаною бездіяльністю працівників Смілянського міськрайвідділу міліції заподіяла їм матеріальну та моральну шкоду. Просили суд визнати бездіяльність Смілянського міськрайвідділу при розгляді заяв ОСОБА_3 про вчинений злочин та стягнути з відповідачів на їх користь моральну шкоду, заподіяну пошкодженням майна в сумі по 10000 гривень кожному.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 21 липня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність працівників Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області по захисту майнових прав ОСОБА_4 від злочинних посягань. Стягнуто з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1500 гривень та судові витрати по справі. В позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі УМВС України в Черкаській області просить постанову Смілянського міськрайонного суду від 21 липня 2006 року скасувати, вважаючи, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачам в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
ОСОБА_4 орендує природне водоймище, яке із згоди орендодавця огородили тином із лат дерев хвойних порід по периметру насаджених молодих дерев навколо водоймища. На протязі 2004-2005 років вказану огорожу періодично ламали невстановлені особи. З метою захисту своїх майнових прав ОСОБА_3 від свого імені та дружини ОСОБА_4 неодноразово звертався до працівників Смілянського міськрайвідділу міліції з заявами про вчинений злочин відносно їхнього майна, встановлення осіб, які вчиняли дане правопорушення та притягнення їх до відповідальності. Але заяви ОСОБА_3 не реєструвались своєчасно в облікових журналах Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області, не були вирішені у встановлений ст.ст.94, 97 КПК України термін, а прийняті рішення не відповідали обставинам справи, не було встановлено особи, які ламали огорожу. Бездіяльністю працівників міліції при вирішенні заяв ОСОБА_3 про захист майнових прав було надано можливість невстановленим особам знову ломати огорожу. Загальний розмір матеріальної шкоди становить 2048 гривень.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права і яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначена, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тому встановивши шкоду, завданої бездіяльністю працівників міліції, та правовідносини, що виникли між сторонами, встановивши наявність порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким частково задоволив позовні вимоги власника пошкодженого майна, ОСОБА_4 Розмір стягнутої моральної шкоди не оспорюється апелянтом і відповідає вимогам розумності і справедливості.
Доводи апелянта про те, що позивачі пропустили строк звернення до суду не відповідає обставинам справи, так як рішення по заявам позивача про вчинені злочини в 2004-2005 роках прийняті в листопаді 2005 року - січні 2006 року (а.с. 8, 10, 12, 14, 16). Інші доводи апелянта також являються несуттєвими і необгрунтованими, так як не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 199-200,205 КАС України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу УМВС України в Черкаській області на постанову Смілянського міськрайонного суду від 21 липня 2006 року, - відхилити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі одного місяця, починаючи з дня її проголошення.