Справа №  2-1097/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 жовтня 2011 року

Дубенський міськрайонний  суд    Рівненської  області,

  в  особі  головуючої   судді          Лопухович  А.О.,

  при  секретарі                              Крушняк  М.В.,

   розглянувши  у  відкритому  судовому  засідання  в  місті  Дубно  справу  за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

        В обгрунтування  своїх  вимог,  позивач  посилається  на  те, що із відповідачем вона перебувала у шлюбі з 8 серпня 1981 року до 17 жовтня 2000 року. Її колишній чоловік був військовослужбовцем і проходив службу в одній із військових частин у м.Дубно. Їх сім»ї була надана квартира АДРЕСА_1, договір найму був оформлений на відповідача. Подружнє життя у них не склалося і ОСОБА_2 у червні 1994 році залишив її і поїхав на проживання у м.Кіровськ Ленінградської області (Російська Федерація), знявшись з реєстрації. З тих пір він не проживав у їх квартирі. З часом вона скористалася своїм правом на приватизацію державного житлового фонду і 20 грудня 2000 року отримала свідоцтво про право власності на житло. Її право власності протягом майже 11 років ніхто не оспорював. 24 серпня 2011 року у двері її квартири позвонив бувший чоловік, вона дозволила йому пройти. В той час навіть не думала, що він таким чином хоче назад вселитися назад і залишитися проживати в ній.  Він почав стверджувати, що має право на неї, оскільки теж її отримував. З такими твердженнями вона погодитися не може. Вибувши у грудні 1994 року на інше постійне місце проживання він втратив право на користування цим житлом з дня вибуття.  Просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою №45 в буд.№160 по вул.Грушевського в м.Дубно Рівненської області та виселити його з неї.

        У судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги повністю підтримала в частині визнання відповідача таким, що втратив на право користування її житлом із зазначених у заяві підстав. Виключила позовні вимоги щодо його виселення. Пояснила, що на момент звернення до суду бувший чоловік  проживав у її квартирі і відмовлявся виселитися добровільно, пред’являв претензії на майно. Проте, як раптово з»явився, так раптово і зник. На даний час не проживає у житлі. Просить задоволити позов. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у цій справі. Не потрібно стягувати судові витрати із відповідача на її користь.

Відповідач у судове засідання  не з’явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки. Причина неявки невідома, а тому не може вважатися поважною.

Вислухавши позивачку та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов  підлягає  до  задоволення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. (а.с.4)

Згідно довідки ЖЕКу  №2 м.Дубна ОСОБА_2 дійсно проживав за вказаною адресою з червня 1988 року по грудень 1994 року. Участі у приватизації не приймав. Право власності немає. Виписаний за даною адресою в грудні 1994 року. (а.с.6,7).

Шлюб між сторонами розірваний 17 жовтня 2000 року. (а.с.5)

Статтею 107 ЖК УРСР передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше приміщення в цьому ж населеному пункті договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня його вибуття.

Суд  вважає, що позивачкою було представлено до суду достатньо доказів тому, що відповідач втратив право на користування житлом.   

За таких обставин, керуючись ст.ст.15,30,62,88,224,225,226 ЦПК України, ст.107 ЖК УРСР, ст.405 ЦК України, суд, -      

          Р І Ш И В:

           Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням   – задоволити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме  квартирою АДРЕСА_1.

           Копію заочного рішення направити відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.   

           У  разі неподання заяви про перегляд в десятиденний строк, заочне рішення  набирає чинності після закінчення цього строку.

                                  Суддя: