Справа № 674/871/24

Провадження № 2/674/97/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 березня 2025 року                                                        м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Шельгоріної С.І.

з участю представника відповідача Наталюка Н.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

28 травня 2024 року до суду надійшла позовна заява АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а/с 1-5).

Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідно до умов кредитного договору від 30 листопада 2017 року АТ "Акцент-Банк" надав відповідачеві  ОСОБА_1  кредит шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 2000 грн. на платіжну картку, зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,8 % річних, з поверненням у строк, що відповідає строку дії кредитної платіжної картки. Відповідач ОСОБА_1 не виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 168131,57 грн., в тому числі: кредит - 97029,77 грн., проценти за користування кредитом - 71101,80 грн. На підставі викладеного позивач АТ "Акцент-Банк" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 168131,57 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

30 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала суду - а/с 55).

18 липня 2024 року в справі ухвалено заочне рішення (а/с 63-64).

29 липня 2024 року від представника відповідача Наталюка Н.М. надійшла заява про перегляд заочного рішення (а/с 67-68).

29 липня 2024 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято в провадження, призначено судове засідання, позивачеві встановлено строк для подання письмових пояснень (ухвала суду - а/с 77).

08 серпня 2024 року заочне рішення скасовано, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала суду - а/с 83-84).

16 серпня 2024 року від позивача АТ "Акцент-Банк" надійшли заперечення (а/с 85-86), якими позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

1. Щодо умов кредитування.

Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" (яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають кредитний договір від 30 листопада 2017 року) підтвердила факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.

На час укладання договору банк виконав вимоги Закону України Про захист прав споживачів", надавши всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого стало підписання сторонами кредитного договору. Оскільки законом не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, тому доказом виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" є фактичне прийняття пропозиції по укладанню договору та сплата періодичних платежів.

Своїм підписом під кредитним договором позичальник підтвердила факт виконання банком всіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі - постанові правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року. Саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач користувалась кредитом, що свідчить про те, що вона ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг та погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

2. Щодо нарахування процентів за користування кредитом.

До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 284/157/20, стверджує, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, добровільно погодилась на запропоновані банком умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання.

3. Щодо розрахунку заборгованості.

На підтвердження правильності розрахунку в матеріалах справи наявна банківська виписка (яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік"), де, зокрема, відображено використання відповідачем кредитного ліміту. Також до позову було додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту. Заборгованість за кредитним договором виникла в результаті витрачання позичальником кредитних коштів.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16 жовтня 2024 року від представника відповідача Наталюка Н.М. надійшов відзив на позовну заяву (а/с 100-102), яким останній заперечив проти позову.

Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що позивач АТ "Акцент-Банк" пред`явив позов, яким стверджує, що станом на 08 травня 2024 року у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 168131,57 грн., в тому числі: кредит - 97029,77 грн., проценти за користування кредитом - 71101,80 грн.

Представник відповідача вважає, що відповідач ОСОБА_1 повністю повернула кошти, які отримала від банку, а позивач не довів наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача процентів та комісії за користування кредитом.

Так, за змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, не визначено умови кредитування, строки повернення кредиту тощо.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить суд, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентам за користування кредитними коштами та комісією. При цьому позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", як невід`ємну частину спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у АТ "АкцентБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем. Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом.

Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20). Також слід значити, що в паспорті споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

24 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача Наталюка Н.М. про витребування доказів та зобов`язано позивача АТ "Акцент-Банк" надати суду розрахунки грошових сум, сплачених відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 листопада 2017 року, за період з 30 листопада 2017 року по 08 травня 2024 року, із зазначенням відомостей про направлення коштів на погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісій (ухвала суду - а/с 111).

07 листопада 2024 року від позивача АТ "Акцент-Банк" надійшли наступні докази: розрахунок заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2017 року, укладеним між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 , та виписка по картці ОСОБА_1 . Надані докази приєднано до матеріалів цивільної справи (а/с 119-140).

В судове засідання представник позивача АТ "Акцент-Банк" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник відповідача Наталюк Н.М. заперечив проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Про стягнення заборгованості за кредитним договором.

30 листопада 2017 року між позивачем АТ "Акцент-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" (а/с 11), за якою відповідач ОСОБА_1 погодилась отримувати послуги позивача АТ "Акцент-Банк".

В анкеті-заяві сторони визначили, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, які розміщені в рекламному буклеті, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом на анкеті-заяві підтвердила, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами, екземпляр договору згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайта www.a-bank.com.ua. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті банку www.a-bank.com.ua.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Анкета-заява, а/с 11) позивач АТ "Акцент-Банк" додав Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" (надалі - Паспорт споживчого кредиту, а/с 12), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі "Умови та правила" (надалі - Умови та правила надання банківських послуг, а/с 33-9), Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", Універсальна Gold" (надалі - Тарифи, а/с 39-40).

На підставі Анкети-заяви від 30 листопада 2017 року позивач АТ "Акцент-Банк" надав відповідачеві  ОСОБА_1  кредит шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 2000 грн. на платіжну картку, з поверненням у строк, що відповідає строку дії кредитної платіжної картки.

З довідки АТ "Акцент-Банк" (а/с 30) вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до вересня 2020 року та № НОМЕР_3 строком дії до липня 2026 року.

З довідки АТ "Акцент-Банк" (а/с 31) вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 листопада 2017 року (внутрішньобанківський референс SAMABWFC00001328164) встановлювався кредитний ліміт в розмірі: 30 листопада 2017 року - 2000,00 грн., 21 березня 2018 року - 7000,00 грн., 10 липня 2019 року - 10000,00 грн., 06 вересня 2019 року - 20000,00 грн., 17 січня 2020 року - 35000,00 грн., 26 травня 2020 року - 11000,00 грн., 27 червня 2020 року - 50000,00 грн., 12 жовтня 2020 року - 100000,00 грн., 29 серпня 2023 року - 97029,77 грн., 23 листопада 2023 року - 97100,00 грн.

Позивач АТ "Акцент-Банк" стверджує, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2017 року в сумі 168131,57 грн., в тому числі: кредит - 97029,77 грн., проценти за користування кредитом - 71101,80 грн.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України п равочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1, ч.2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відому, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України р озмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України д оговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України п озикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України п озичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України п озика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України п озичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В судовому засіданні встановлено, що в Анкеті-заяві, підписаній 30 листопада 2017 року сторонами, не визначено розмір процентів за користування кредитом та не встановлено відповідальності за порушення зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позивач АТ "Акцент-Банк", обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом (в тому числі їх розмір та порядок нарахування), посилається на Умови та правила надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі "Умови та правила" (а/с 33-39), та на Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", Універсальна Gold" (а/с 39-40).

Дійсно, витягом з Умов та правил надання банківських послуг, а також витягом з Тарифів, які надані позивачем, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, додаткові положення щодо кредитування.

Проте, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також витяг з Тарифів, які надані позивачем, не містять підпису відповідача.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг та саме цей витяг з Тарифів (який одночасно містить умови для двох видів кредитних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold", без підтвердження того, за якою із них укладено договір) розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірах та порядках нарахування, зазначених в цих документах.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Позивач АТ "Акцент-Банк", обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, посилається також на Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" від 30 листопада 2017 року (а/с 12).

Дійсно, Паспортом споживчого кредиту, який надано позивачем, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, порядок та умови повернення кредиту. При цьому, Паспорт споживчого кредиту одночасно містить умови для двох видів кредитних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold", без підтвердження того, за якою із них укладено договір.

Проте, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 прийшов до наступного висновку про застосування норм права: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

При вирішенні питання щодо правової природи "паспорта споживчого кредиту" суд не застосовує висновок, зроблений в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 284/157/20, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 прийшов до висновку про наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  від 02 грудня 2020 року в справі № 284/157/20-ц (провадження  № 61-13569св20), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача https://a-bank.com.ua/terms, неодноразово змінювались самим АТ "Акцент-Банк" з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, а також відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, суд вважає, що надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів та Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також витяг з Тарифів, які містяться в матеріалах даної цивільної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими вимоги позивача АТ "Акцент-Банк" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 71101,80 грн.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статі 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.1, ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 (справа № 1-12/2013) зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про надання кредиту і Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки вказані Умови та Правила це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, який фактично сторонами не визначений.

Тому відсутні підстави вважати, що АТ "Акцент-Банк", укладаючи договір з відповідачем, дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Анкета-заява від 30 листопада 2017 року, підписана сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку не повернула банку фактично отримані та використані позичальником кошти, тому суд вважає, що позивач АТ "Акцент-Банк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по картці (а/с 13-29, 124-140) та розрахунку заборгованості за договором від 30 листопада 2017 року (а/с 119-123) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась коштами з використанням своїх кредитних карток, здійснювала зняття та поповнення коштів, оплату послуг та товарів.

Так, за період з 30 листопада 2017 року по 08 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 використала кредитні кошти на загальну суму 193969,87 грн. (суд не включив до використаних кредитних коштів платежі "Списання відсотків за використання кредитного ліміту" з причин, викладених в цьому рішенні вище).

За період з 30 листопада 2017 року по 08 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 повернула позивачу АТ "Акцент-Банк" кредитні кошти на загальну суму 136376,05 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем АТ "Акцент-Банк" за фактично отриманий кредит становить 57593,82 грн.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2017 року - фактично отриманий кредит в сумі 57593,82 грн.

Разом з тим, суд вважає можливим відмовити в задоволенні решти позовних вимог АТ "Акцент-Банк" в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2017 року в сумі 110537,75 грн. (в тому числі: кредит - 39435,95 грн., проценти за користування кредитом - 71101,80 грн.), через необґрунтованість.

Відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач АТ "Акцент-Банк" пред`явив позов, ціна якого становить 168131,57 грн.

Суд задовольнив позов АТ "Акцент-Банк" на суму 57593,82 грн., що становить 34,26 % від позовних вимог.

Суд відмовив в задоволенні позову АТ "Акцент Банк" на суму 110537,75 грн., що становить 65,74 % від позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" с удовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

За подання позовної заяви позивач АТ "Акцент-Банк" сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн. (платіжне доручення № 6005315416518 від 08 травня 2024 року - а/с 50).

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "Акцент-Банк" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1037,39 грн., що становить 34,26 % від сплаченої суми судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог позивача АТ "Акцент-Банк" про відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1990,61 грн., що становить 65,74 % від сплаченої суми судового збору, слід відмовити, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

26 липня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатським бюро "Назара Наталюка" в особі керівника (адвоката) Наталюка Н.М., який діє на підставі Статуту підприємства від 06 березня 2024 року та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000120, виданого 05 грудня 2017 року Радою адвокатів Хмельницької області, було укладено договір № 792 про надання правової допомоги (надалі - Договір, а/с 103-104).

Відповідно до п.1.1 Договору - клієнт доручає, а адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Відповідно до п.4.1 Договору - розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, встановлюється в розмірі, що визначений за домовленістю сторін.

Відповідно до п.4.2 Договору - суми гонорару зазначаються адвокатським бюро в розрахунку суми сплати гонорару, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Відповідно до п.4.3 Договору - за правову допомогу, передбачену в п.1.1 Договору клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду, розмір якої визначається виходячи із узгодженої суми гонорару, а саме за виконану роботу 1000 грн. за 1 годину роботи, та фіксована сума за одне судове засідання.

Відповідно до п.4.4 Договору - клієнт повинен самостійно сплачувати податки, обов`язкові платежі, судові збори, а також здійснювати інші необхідні витрати, які є передумовою вчинення нотаріальних дій, дій щодо реєстрації права власності, державної реєстрації угод, процесуальних дій, прийняття процесуальних та інших рішень органами судової, виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями. У випадку, якщо виплати, зазначені в цьому пункті, були здійснені адвокатським бюро, воно має право вимагати від клієнта наступного відшкодування здійснених виплат.

Відповідно до п.4.5 Договору - розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручень клієнта (відрядження, добові тощо), якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Суду надано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу (а/с 104), складений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Назара Наталюка" в особі керівника (адвоката) Наталюка Н.М., з якого вбачається, що адвокатське бюро надало правничу допомогу клієнту ОСОБА_1 в Дунаєвецькому районному суді Хмельницької області у справі № 674/871/24, а саме: 1) зустріч з клієнтом та надання консультації; пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; підготовка та написання заяви про перегляд заочного рішення у справі; підготовка та написання відзиву на позовну заяву у справі - 6 годин за ціною по 1000 грн. на суму 6000 грн., 2) участь у судових засіданнях, представництво інтересів клієнта - фіксована договірна вартість - 2000 грн. Загальна сума гонорару - 8000 грн.

В розрахунку наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

11 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 сплатила адвокатському бюро "Назара Наталюка"надані послуги професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн. (квитанція - а/с 105).

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні ЄСПЛ в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ в справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 26 червня 2019 року в справі № 200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року в справі № 726/549/19, від 21 травня 2020 року в справі № 240/3888/19.

Враховуючи співмірність витрат на оплату послуг адвокатського бюро із складністю справи та виконаних адвокатським бюро робіт, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з конкретних обставин даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8000 грн. є завищеними.

Так, в даній цивільній справі вирішується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 168131,57 грн. Дана цивільна справа є незначної складності, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Правова позиція сторін є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Надання консультації, пошук та аналіз судової практики у спірних правовідносинах, підготовка та написання заяви про перегляд заочного рішення та відзиву на позовну заяву не вимагали великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Враховуючи вищевикладене, пропорційність, співмірність та розумність понесених позивачем судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку, що справедливим відшкодуванням витрат відповідача на професійну правничу допомогу є розмір цих витрат в сумі 5000 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. віднести на рахунок відповідача.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з позивача АТ "Акцент-Банк" на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3287,00 грн., що становить 65,74 % від відповідних витрат (5000,00 грн.), пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив.

В задоволенні решти вимог відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1713,00 грн., що становить 34,26 % від відповідних витрат (5000,00 грн.), слід відмовити, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202 - 204, 207, 509, 524 - 533, 536, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 633, 634, 638, 639, 901, 903, 1046 - 1056-1 ЦК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.В.Млинівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ,

на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", місцезнаходження по вул.Батумська,11 в м.Дніпро, код ЄДРПОУ - 14360080,

заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2017 року (фактично отриманий кредит) в сумі 57593,82 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1037,39 грн., всього - 58631,21 грн. (П`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять одна гривня 21 копійка).

В задоволенні решти позову Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2017 року в сумі 110537,75 грн. (в тому числі: кредит - 39435,95 грн., проценти за користування кредитом - 71101,80 грн.) та витрат по сплаті судового збору в сумі 1990,61 грн. - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент-Банк", місцезнаходження по вул.Батумська,11 в м.Дніпро, код ЄДРПОУ - 14360080,

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.В.Млинівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ,

витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3287,00 грн. (Три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 00 копійок).

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Акцент-Банк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1713,00 грн. - відмовити.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. віднести на рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", місцезнаходження по вул.Батумська,11 в м.Дніпро 49074, код ЄДРПОУ - 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.В.Млинівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2025 року.

Суддя Посунько Г.А.