КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1532/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника Авдєєва О.І., в інтересах Київської міської державної адміністрації, представника Король О.М., в інтересах КП «Київтеплоенерго»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Остапчук Т. В.

від 30 березня 2023 року

у цивільній справі № 757/37378/22-ц Печерського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до КП «Київтеплоенерго» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація),

Київська міська державна адміністрація (Київська міська державна адміністрація)

про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в 2006 році у зв`язку із незадовільним постачанням тепла в помешканні позивача, на підставі проектної документації та всіх необхідних дозволів, в квартирі було встановлене автономне опалення. Проте, починаючи з 2017 року, тобто через 10 років, з «Центру комунального сервісу» позивачу почали надходити незрозумілого характеру платіжки нарахувань за центральне теплопостачання. На звернення позивача відповідач не реагує і продовжує здійснювати безпідставні нарахування за послуги, якими ОСОБА_1 не користується.

За наведених обставин, позивач просила суд задовольнити позов та визнати дії відповідачів протиправними; скасувати безпідставні та незаконні нарахування станом на 01.12.2022 у сумі 61 230 грн 50 коп., зобов`язати відповідачів припинити вимагати з позивачки грошові кошти шляхом незаконного виготовлення та надсилання безпідставних нарахувань грошових платежів за не існуючи послуги та анулювати незаконні їх нарахування.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Комунального концерну «Центру комунального сервісу».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вказане рішення постановлено без урахувань доказів і всіх обставин у справі, які відповідно не досліджувались судом. В цьому рішенні явно прослідковується відсутність вмотивованості та не наведено підстав, на яких воно ґрунтувалось, а також не вказано наявності або відсутності обставин, на які сторони посилались, як на підґрунтя своїх вимог та заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені й відзеркалля мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Також зазначає, що розгляд справи був призначений на 31.01.2023 на 12 год. 50 хв., проте начебто відбувся 28 лютого 2023 року, розгляд справи проводився без секретаря судового засідання та без ведення протоколу судового засідання і без проведення технічного запису, судом також не були досліджені матеріали справи в повному обсязі.

Вказувала, що 10.03.2023 апелянтом було отримано рішення суду від 28.02.2023 з мокрою печаткою Печерського суду м. Києва, яким позов було задоволено частково. Однак, 05.04.2023 з Єдиного реєстру судових рішень апелянту стало відомо, що є ще одне рішення Печерського районного суду м. Києва у цій же справі, яке цілком протилежне рішенню суду від 28.02.2023, але вже від 30.03.2023, яким в задоволенні позову було відмовлено. Це рішення було отримано апелянтом 10.04.2023.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Київської міської ради Авдєєва О. І., заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи, їх необґрунтованим, рішення суду просила залишити без змін, посилаючись на його законність.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Київтеплоенерго» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Король О. М. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи, їх необґрунтованим, рішення суду просила залишити без змін, посилаючись на його законність.

У судовому засіданні апеляційного суду 05.02.2025 позивачка підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів. Після перерви, у судове засідання 05.03.2025 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представники КП «Київтеплоенерго» та Київської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів до неї, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційному порядку переглядається рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року. Ухвалення судом першої інстанції іншого рішення матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень не підтверджено.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є власником квартири по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва право власності житла від 18.09.1997.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що у 2006 році у вказаній квартирі встановлено автономне опалення від газового котла згідно розробленої проектної документації, борг позивачу за період з 2017 року по грудень 2022 року включно у розмірі 61231,50 грн відповідач нарахував безпідставно, утім дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним, адже не є ефективним.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (у редакції на час виникнення спірних відносин) у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

На час встановлення позивачкою автономного газового опалення діяв затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 № 4 Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Так, Порядком передбачалося, що для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.1).

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.2.1)

Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. (п. 2.3, 2.3.1)

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. (п. 2.5-2.7).

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до діючого станом на 2006 рік Порядку, було позитивно вирішено заяву позивачки після чого нею було отриманні технічні умови для розробки проекту індивідуального (автономного) та на її замовлення виготовлено проект індивідуального (автономного) теплопостачання. Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи проектом газопостачання, що розроблений відповідно до технічних умом №11903 від 02.11.2006.

Відповідно до акту від 24.01.2007 зафіксовано встановлення автономного опалення згідно проектної документації та відключення приладів опалення від стояка центрального опалення. Акт підписано трьома членами комісії (два інженери та майстер) та затверджено директором КП ЖЕО-105.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачу сплати за опалення з 2017 по 2022 у розмірі 61 231,50 грн, адже позивачка у визначений законом спосіб реалізувала своє право на вибір джерела теплопостачання до своєї квартири, під час його чинності у первинній редакції Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 22.11.2005 № 4 здійснила відключення квартири від мереж централізованого опалення, провела переобладнання та встановлення системи індивідуального опалення.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, відповідачі не реалізували своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями, у тому числі повнотою встановлених обставин, зокрема щодо виготовлення проекту автономного опалення, та висновками щодо безпідставності нарахування плати за опалення.

Водночас, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на неефективність обраного позивачем способу захисту, є помилковим.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

У постанові від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та примусове виконання обов`язку в натурі (пункти 1 і 5 частини другої статті 16 ЦК України). Вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності у постачальника права вимагати оплати донарахованого боргу та відсутності обов`язку (який кореспондує вказаному праву) у споживача з оплати такого боргу. Ця вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Ефективним способом захисту прав споживача є і вимога зобов`язати постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість, тобто про примусове виконання обов`язку в натурі. Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо. Задоволення цієї вимоги унеможливить виставлення постачальником рахунків на суму боргу, який споживач не визнає, за наявності невирішеного спору, або якщо суд визнав цей борг безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що права позивача підлягають захисту в обраний нею спосіб, адже він є ефективним й унеможливить виставлення відповідачем КП «Київтеплоенерго» рахунків на послуг, від отримання яких позивач відмовився.

За встановлених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову до Київської міської ради, адже порушень прав позивачки таким відповідачем не встановлено, й апеляційна скарга доводів щодо цього не містить.

Відповідно до статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлених обставин справи, не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду й неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та скасування грошових нарахувань станом на 01.12.2022 в сумі 61 231 грн 50 коп.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування норм матеріального права із ухваленням нового рішення по суті спору, колегія суддів не надає оцінку порушенням норм процесуального права, про які вказує апелянт у апеляційній скарзі, адже такі порушення не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 1022 грн 40 коп. за подання позовної заяви, і в розмірі 1 488 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» протиправними та скасувати грошові нарахування станом на 01.12.2022 в сумі 61 231 грн 50 коп.

У задоволенні позову до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1022 грн 40 коп. за подання позовної заяви, і в розмірі 1 488 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.

Судді: Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко