Провадження № 2/537/471/2025

Справа № 537/6640/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2025 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О., при секретарі судових засідань Супруненко О.О., за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павелка Р.С., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кизенка Д.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання права власності, 

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Павелко Р.С., повноваження якого підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги та не обмежені договором, звернувся до суду із позовною заявою, де просить ухвалити рішення, яким у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частину гаража, загальною площею 80,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33022035); на частину адміністративно-торговельно-побутового приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 119146353104, номер відомостей про речове право: 1892248); на частину гаража загальною площею 18,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 358326853104, номер відомостей про речове право: 40612725), припинивши спільну сумісну власність сторін на вказане майно.

20.03.2025 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Павелком Р.С. подана заява про зміну предмету позову у спосіб вилучення позовних вимог про припинення спільної сумісної власності сторін на майно. У заяві остаточно просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на: частку гаража, загальною площею 80,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33022035); частину адміністративно-торговельно-побутового приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 119146353104, номер відомостей про речове право: 1892248); частину гаража загальною площею 18,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 358326853104, номер відомостей про речове право: 40612725).

У підготовчому судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кизенко Д.О. у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції заявив клопотання про залишення позову без розгляду. На обґрунтування даного клопотання вказав, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Предметом позову є три об`єкти нерухомого майна, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , а саме дві квартири у м. Києві за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , і квартира у АДРЕСА_6 . Враховуючи оцінку цих предметів нерухомого майна позивачка звернулася з позовом до Голосіївського районного суду м. Києва за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. На даний час у справі проводиться підготовче судове засідання, до судового розгляду справа не призначалася. Вказав, що позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно придбавалося під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 , а тому є спільною суміною власністю подружжя і підлягає поділу між ними. Також ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Провадження у цій справі відкрито на місяць пізніше, ніж у справі, яка перебуває у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва та подана за правилами виключної підсудності. Розглядати два окремі позови між тими ж сторонами з тих самих підстав у межах різних справ про поділ спільного сумісного майна подружжя є недоцільним, а тому, на його думку, позовна заява ОСОБА_1 має бути залишена судом без розгляду.

Позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотання, вказали, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки, хоча сторони та підстави позову у обох справах є тотожними, предмет позову є різним. Так, вимогами позовної заяви ОСОБА_1 є не поділ спільного сумісного майна подружжя, як на це помилково вказує представник позивача, а визнання права власності на частку у нерухомому майні, без фізичного поділу, а тому предмет позовів є різним. Крім того вважають, що їхні права можуть бути порушені, оскільки ОСОБА_1 може бути позбавлений права подати зустрічний позов, оскільки право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним.

Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання, суд доходить наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Згідно з п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Умовами застосування такої підстави є повна тотожність спору. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави.

Як неодноразово у своїх постановах роз`яснював Верховний Суд, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як встановлено судом з ЄДРСР після відкриття провадження у даній справі, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності (справа № 752/27014/24). Позов був пред`явлений ОСОБА_2 до Голосіївського районного суду м. Києва за правилами виключної підсудності, оскільки два об`єкти нерухомості, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, знаходяться на території Голосіївського району міста Києва та мають найвищу вартість, що не заперечується сторонами. Сторонами у даній справі також визнається, що у обох позовах тотожні сторони та тотожні підстави позовів: у обґрунтування обох позовів позивачі посилалися на те, що спірне майно придбане у шлюбі, а тому є спільним сумісним майном подружжя і має бути поділене між ними. Жодна із сторін у своїх позовах не просить визнати будь-яке майно особистою приватною власністю відповідно до норм ст. 57 СК України, не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, яке просить поділити.

Предметом позову, який розглядається Голосіївським районним судом м. Києва, є поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 (двох квартир у м. Києві та однієї - у м. Кременчуці), що не заперечується учасниками процесу та вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі. Предметом позову, що перебуває на розгляді у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області, є також поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_3 шляхом визнання за позивачем права власності на частину нерухомого майна, набутого під час шлюбу з відповідачем. Суд зазначає, що для встановлення тотожності позовів не має значення, яким саме шляхом пропонується здійснення такого поділу: фактичний поділ майна чи шляхом визнання права власності на частину майна без поділу у натурі. Предметом позову є поділ спільного сумісного майна подружжя, а не конкретно визначене майно, а тому суд доходить висновку, що предмет обох позовів також є тотожним. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 року у справі № 752/16829/23.

Отже позов, який перебуває на розгляді у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області, та позов, що перебуває на розгляді у Голосіївському районному суді м. Києва, є повністю тотожними, оскільки у цих справах сторонами є одні й ті самі особи, предметом обох позовів є поділ спільного сумісного майна подружжя, а підставами позовів є обґрунтування обставин та часу набуття майна під час перебування сторін у шлюбі.

Пунктом 1 ч.2 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України). Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.2 ст. 257 ЦПК України).

Оскільки в іншому суді, а саме у Голосіївському районному суді м. Києва, є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Суд також зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Як неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, від 10.07.2024 року у справі № 752/16829/23).

Позивач не позбавлений права подати зустрічну позовну заяву в межах цивільної справи про поділ майна подружжя, яка перебуває у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва, як не позбавлений права заявити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зустрічного позову у разі його пропуску.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), є підставою для повернення судового збору. За таких обставин суд вважає за необхідне повернути позивачу із державного бюджету сплачений при подачі позову судовий збір.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 257, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання права власності залишити без розгляду.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчуці Полтавської області після набрання ухвалою законної сили повернути ОСОБА_1 із державного бюджету, сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. згідно квитанції про сплату № 8212-6033-1416-4128 від 09.12.2024 та судовий збір у розмірі 12112 грн. згідно квитанції ID: 4922-6605-8361-8267 від 16.01.2025.

Електронна квитанція про сплату судового збору № 8212-6033-1416-4128 від 09.12.2024 на суму 968 грн. 96 коп. та електронна квитанція ID: 4922-6605-8361-8267 від 16.01.2025 на суму 12112 грн. зберігаються у матеріалах справи № 537/6640/24 (провадження № 2/537/471/2025).

Роз`яснити заявнику, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя:                                                С.О.Фадєєва

Повна ухвала складена 28.03.2025 о 13 год. 00 хв.